Презентація на тему: Трипільська культура

Скотарство, Збиральництво,Полювання. 5. Прядіння та ткацтво. 6. Кераміка. 7.Статутетки та зображення.

Київщині. Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками

до н. е., розташовувалась між Карпатами та Дніпром на територіях сучасних України, Молдови та Румунії загальною площею понад 350 тис. км². У часи розквіту культури їй належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість мешканців деяких з них перевищувала 15 тис. осіб.

Ранній: 4000—3600 до н. е. (Прутсько-Дністровське межиріччя).
3. Середній: 3600—3100 до н. е.

(Дністро-Бузьке межиріччя).
4. Пізній: 3100—2500 до н. е. (Дністро-Дніпровське межиріччя).

Землянками називалися заглиблені житла глибиною 0.6-1.5м, котрі складалися із жилої

частини й господарських ям. У плані ці “приміщення” нагадували напіввісімку чи вісімку. Стіни їхнього були пологі, дно нерівне. У кожному із таких жител знаходилось по два-три вогнища.
По-друге, це наземні глинобитні житла. Це був великий будинок метрів у 20, що складався із 4-5 кімнаток-камер, у кожній із яких була піч.

Навіть тоді оброблялося не менш як 4 види с/г культур

(пшениця, жито, овес). Ділянки знаходилися близько від поселень. Було відоме мотичне землеробство. Крім мотик, вироблених із лосячого чи оленячого роги, використовувалися й серпи, але й їхнього знайдена невелика кількість, тому, можливо, землероби здебільшого збирали колосся руками. Звичайно, екстенсивне ведення господарства призводило до виснаження грунтів, й тому трипільцям приходилося кожні 30-60 років залишати засновані поселення і освоювати нові землі.

господарства, як рибальство, мисливство, збиральництво.
Про існування скотарства свідчать знахідки кісток

тварин. Так, на Коломийщині знайдено кістки биків, а також корів й овець (хоча їхня кількість був значно меншою), а Халеп’ї та Усатові – свиней. Також ймовірно, що вже був приручений кінь, а також собака. Про існування скотарства свідчить й знаходження таких керамічних виробів, як сосуди зі стінками в дірках.

в купах сміття біля будинків, котрі ще називають “черепашковими купами”.

Вочевидь ці черепашки варили, а потім їхні м'ясом годували свиней. У давнину черепашки використовувались також для розпису, прикрас.
Збиралися також жолуді, котрі сушилися в закритих печах, розтиралися на зернотерках й домішувалися в тісто.

трипільської культури, хоча меншу в порівнянні із полюванням. Про це

нам говорить тей факт, що кісток диких тварин знайдено удвічі рази менше ніж домашніх. Полювали трипільці в основному на шляхетного оленя, лося, козулю, бобра, зайця, використовуючи при цьому такі знаряддя, як наконечники стріл із кременю, шкребки, кам’яні сокири-клини.
Займалися також й рибальством, й це теж було б характерно більше на ранньому етапі, оскільки для цого були сприятливі умови (поселення біля річок). Ловили здебільшого щук, сомів, осетрів.

й тому логічно, що, як й скотарство, набула свого розвитку

у пізній період трипільської культури. Вже тоді тканини підкладалися під дно керамічних виробів, щоб їх легше було б виліпити (Петрени), був відома в’язка простого панчішного типу, а матерії вироблялися двох видів – полотна й килими; також, ймовірно, трипільці вміли плести сіті.

домішками кварцового піску й черепашок прісноводних молюсків. Він ліпився без

гончарського кола на твердій основі, товщина його днища переважала товщину стін, а сам стіни були нерівномірної товщини й не завжди правильної форми. Великий посуд ліпився із двох окремих частин. Зовнішня поверхня був рівною й вкривалася нанесеною до розпису й обпалення червсоною фарбою. Посуд був розписним й нерозписним.

зрідка чоловічими. Скоріше всього, це було б пов’язано із ідеями

матріархату. Яке призначення цих фігур, також залишається нам загадкою. Фігурки були стоячими та сидячими. У сидячих було б округле обличчя, рук не було б, й ноги відділені одна від одної. Стоячі відрізнялися тим, що мали волосся.

19 століття археологом В.Хвойкою. Зникли трипільці,бо змішалися із іншою культурою.

У трипільців було добре розвинене господарство. Землеробство становило найбільшу його частку. Також не відставали трипільці у скотарстві (особливо на пізньому етапі), полюванні, рибальстві, збиральництві (на ранньому етапі), прядінні та ткацтві. Керамічні витвори трипільців є справжніми витворами мистецтва. Посуд був простий й для приготування їжі, що був майже завжди непофарбованим, але й із рослинним чи тваринним орнаментом. З точністю не можна сказати, чи були трипільці предками слов’ян. Їхній побут дуже схожий на наш (слов’янський), але й довести спорідненість просто неможливо.

– Л., 1958.
2. . Бурдо Н.Б. – Населення раннього етапу

Трипільської культури межиріччя Дністра та Південний Бугу – 1993.
3. Збенович В. Г. – Раннетрипольские племена на територии України – К.,1985.
4. [Електронний ресурс]  Режим доступу: https://uk.wikipedia.org
5. [Електронний ресурс]  Режим доступу: http://bukvar.su/istorija/160152-Trip-l-s-ka-kul-tura.html