ПРОБЛЕМИ СІМ ’ Ї В КЛІНІЧНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

розділів клінічної психології (І. М. Нікольська, 2005 і ін.)
Вивчається сімейний

фактор і його роль у виникненні, перебігу і подоланні психічних хвороб.
Підхід до клінічної психології сім'ї традиційно пов'язаний з практикою сімейної психотерапії та сімейного консультування (І. М. Нікольська, Е. Г. Ейдеміллер, І. В. Добряков, А. Я. Варга та ін)

психічних розладів у членів сім'ї у різному віці;
Значення сімейного

фактору у перебігу психічних розладів:
посилення симптоматики хвороби;
пом'якшення хворобливих проявів;
формування тривалої ремісії.

(медичного діагнозу) членами сім’ї;
Функціонування сім'ї у зв'язку з хворобою

одного або кількох її членів;
Динаміка структури сім'ї на тлі хвороби одного (кількох) її членів.

лікування довго протікаючого психічного захворювання в одного або кількох членів

сім'ї
Роль сім'ї у виборі форм лікування та соціальної підтримки хворого:
амбулаторне;
стаціонарне ;
в умовах інтернатів з опорою на державне соціальне або платне забезпечення.

середовище адаптації пацієнтів з різними варіантами порушеного розвитку:
в дитячому

віці;
в юності;
в зрілості;
в пізньому віці.

хвороби на формування уявлень про сім'ю у психічно хворого
ставлення до

батьківської сім'ї і її членів у хворих
вирішення питання про створення хворими власної сім'ї

хворий з нервово-психічною і соматичною патологією:

робота клінічних психологів по сімейному

консультуванню у психологічних центрах
робота клінічних психологів в медичних установах
робота клінічних психологів у спільнотах родичів хворих з психічними захворюваннями

питання про організацію навчання та лікування;
Породжує тривогу за її майбутнє

без батьків;
Тягне за собою зміну власних життєвих планів інших членів сім'ї;
Викликає страх стигматизації.

дитині, що збільшує психологічні та матеріальні складнощі для решти з

дитиною членів сім'ї (матері, бабусі, здорових сибсів).
Коли мотиваційно-адаптаційні можливості здорової людини з подружжя вичерпуються можливий розпад сім'ї після тривалого періоду спільного проживання подружжя, один з яких психічно хворий.

соціокультурними параметрами сім'ї
Психічна хвороба розглядається членами сім'ї як прояв «бісівства»

- замість лікування - вигнання бісів
Прихильність до «натуральних» препаратів (траволікування замість адекватної фармакотерапії)

через побоювання їх побічної дії:
на репродуктивну функцію
на когнітивну сферу
на психічну

активність

2005).
страх негативного ставлення суспільства до їх хворих родичів (або

дітей) і до них самих
поява у здорових дітей, чиї батьки страждають психічним розладом, страхів перед невідворотністю власної хвороби чи негативного ставлення соціального оточення

з найважливіших етіологічних факторів різних варіантів порушеного психічного розвитку в

дитячому віці:
невротичні;
аутистичні;
особистісні розлади та інші види патології.

нормально харчуватися «на зло батькам»
Дівчата перестають цінувати власне тіло, що

здатні морити його голодом або навпаки, відправляти у свій шлунок набагато більшу кількість їжі, ніж ту, з якою він може впоратися

матері і дитини по відношенню до їжі, дієт, стандартів зовнішності

і т.п.
деякі матері виступають як «провокатори» формування надцінних ідей відмови від їжі, дизморфофобічних і дизморфоманічних порушень

нервовою анорексією:
Тенденція до контролю над поведінкою і життям дитини
Сім'ї хворих

нервовою анорексією належать до «негармонійних сімей»
Материнське ставлення в групі ризику відрізняється наявністю симбіотичного зв'язку з дитиною, високим рівнем соціальних очікувань.
Матері хворих нервовою анорексією мають відносно високу самооцінку в поєднанні з високим рівнем домагань.
Матері хворих нервовою анорексією та осіб з групи ризику не мають високий рівень емпатії.

обумовленість ряду психічних розладів.
Конфлікти між подружжям при з'ясуванні генетичної «провини»

однієї із сімейних гілок.

патологією надзвичайно велика
Правильна поведінка батьків істотно пом'якшує прояви хвороби у

дитини, незалежно від психогенного (психодинамічного) або генетичного її походження

батьківських оцінок і очікувань (за Л. М. Вільдавскою):
Найбільш сприятлива для

соціальної адаптації ситуація занижених батьківських оцінок у поєднанні з високими очікуваннями, що знаходяться в зоні потенційного розвитку особистості хворого

(один з них домінує, інший - підпорядковується)
Деструктивна сім'я (немає взаєморозуміння

між членами родини, існує надмірна автономія членів сім'ї, немає емоційної прихильності і солідарності між членами сім'ї у вирішенні життєвих проблем)
Розпадається сім'я (конфліктна, з високим ризиком розлучення)
Ригідна псевдосоціальна сім'я (домінування одного члена сім'ї з надмірною залежністю інших, жорстка регламентація сімейного життя, немає двосторонньої емоційної теплоти, веде до автономізації духовного світу членів сім'ї від вторгнення владного лідера)

хворих з різною психічною патологією у різному віці,
вплив цих

уявлень на можливість створення власної сім'ї.
життя хворого в родині створює набагато кращі умови для адаптації, покращує якість життя хворого, ніж його самотнє проживання.

власного сімейного оточення,
етно-культурні фактори
соціальні фактори.

з сім'ями, що мають психічно хворих:

короткострокова інтенсивна допомога на етапі

прийняття хвороби родича;
підтримуюча сімейна психотерапія;
індивідуальна психотерапія по відношенню до членів сім'ї і самому пацієнта;
тренінг спілкування з хворим;
тренінг соціальних навичок з хворим;
різні види когнітивних тренінгів та ін.