Продуктивність і ефективність праці

фактори і резерви продуктивності праці
Показники і методи вимірювання продуктивності праці

ефективність – якісна, відносна характеристика результату діяльності.
Поняття „ефективність праці” розкривається

з різних боків поняттями економічної, психофізіологічної та соціальної ефективності праці, які характеризують, відповідно, плідність, нормативність умов та безпеки праці, внутрішню її оцінку працівником та його поведінка.

ефективності виробництва в цілому, або як один з показників в

його продуктивності поряд з показниками продуктивності інших факторів виробництва (земля, капітал, підприємництво).
Зріст продуктивності праці є незмінною умовою розвитку виробництва і складає економічну основу розвитку суспільства.

науково-технічним прогресом, технологічним та організаційним удосконаленням виробництва, новими якостями робочої

сили, появленням нових матеріалів, енергії тощо. Основу продуктивності праці складає продуціювання нової інформації.
У виробничій діяльності людини відрізняють два компоненти:
регламентовану або а-працю,
новаційну або в-працю.
Зріст продуктивності праці здійснюється під впливом в-праці, але умовою реалізації інформаційних новацій є ефективне використання а-праці.

обсяг продукції натуральним, трудовим вартісним методом.
Факторами росту продуктивності праці є

зовнішні сили, що чинять вплив на результати праці та її витрати. Відокремлюють матеріально-технічні, організаційно-технічні, соціально-економічні та соціально-психологічні фактори.
Резерви продуктивності праці – це невикористані можливості вище означених факторів.

часу, що вимірюється кількістю продукції, зробленої за одиницю робочого часу

(годину, зміну, місяць, рік), або кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції.
Продуктивність праці - це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, затраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку.

з того, що праця, затрачувана на виробництво тієї або іншої

продукції, складається з живої праці, що витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції, і минулої праці, упредметненої в раніше створеній продукції, використовуваної у тому або іншому ступені для виробництва нової продукції (сировина, матеріали, енергія -у повній мірі; машини, споруд, будинку тощо - частково).

основних формах:
> скорочення витрат праці на одиницю виробленої споживчої вартості,

що виражається в економії матеріальних і трудових ресурсів;
> ріст маси споживчої вартості, виробленої в одиницю часу, що відображається не у витратах, а у результатах праці;
> зміна співвідношення між живою й упредметненою працею зі зменшенням витрат сукупної праці;
> збільшення маси і норми додаткової вартості.

економіки є ще ряд невикористаних резервів та можливостей, а саме:

суттєве розширення як чисельності, так і активності сфери
підприємництва;
збільшення питомої ваги кінцевого продукту;
проведення активного технічного переозброєння та реконструкції
підприємств;
застосування прогресивних технологій;
використання сучасного обладнання;
підвищення наукоємності продукції;
зниження ресурсо- та енергомісткості продукції;
підвищення кваліфікаційної підготовки виробничого персоналу;
дотримання технологічної дисципліни та культури обслуговування;
підвищення уваги до якості продукції у кожній ланці - від виробника до споживача;

причини, під впливом яких змінюється її рівень.
В якості такої сили

(факторів) виступає: технічний прогрес, удосконалювання організації виробництва, управління працею тощо. Різноманіття конкретних шляхів і засобів досягнення більш високої продуктивності праці викликає необхідність розробки класифікації факторів росту продуктивності праці.

і матеріальних умов, у яких вони проявляються і реалізуються.
Природні умови

характеризуються багатством і особливостями залягання природних копалин, родючістю ґрунту, кліматичними особливостями районів тощо.
Суспільні - визначаються соціальним ладом, характером виробничих відносин, розвитком господарського механізму.
Екологічні - характеризуються природоохоронною діяльністю, умовами праці на всіх рівнях.
Матеріальні умови знаходять вираження в ступені розвитку продуктивних сил суспільства, рівня життя населення.

матеріально-технічні фактори, що залежать від рівня розвитку і ступеня використання

засобів виробництва, у першу чергу знарядь праці, від їхньої якості (науково-технічний прогрес);
> організаційно-економічні й управлінські фактори, що залежать від ступеня розвитку форм організації суспільного виробництва;
> соціально-психологічні фактори, пов'язані з роллю людини в суспільному виробництві.

й управлінські фактори.
До цієї групи факторів відносяться: удосконалювання форм організації

суспільного виробництва (поглиблення спеціалізації і концентрації); удосконалювання організації праці (поглиблення і розвиток поділу і кооперації праці; застосування передових методів і прийомів праці; поліпшення нормування праці; упровадження нових форм оплати і стимулювання праці; широке застосування сімейного, колективного й орендного підряду й ін.); удосконалювання керування виробництвом і розвиток господарського механізму (удосконалювання організаційних структур у виробництві і керуванні, планування і ціноутворення; широке впровадження повного госпрозрахунку і самофінансування; перетворення державних підприємств в орендні, кооперативні, акціонерні, змішані, спільні за участю іноземного капіталу тощо).

виробляти суспільне необхідний продукт та економіко-фінансова політика і механізми щодо

забезпечення ефективного функціонування підприємницького потенціалу в інтересах розвитку території.
Продуктивність економіки території - це інтегральний результат діяльності суб'єктів господарювання, який відображається через системний ряд кількісних, а в окремих випадках і якісних показників.
До категорії визначальних макроекономічних показників продуктивності економіки території відноситься валовий внутрішній продукт (валовий регіональний продукт) та інвестиції в розрахунку на душу населення.

При цьому важливо врахувати усе, що зроблено за даний період

часу. Крім того, одиниця виміру повинна відповідати природі самого поняття «продуктивність праці», не спотворюючи ні рівня, ні динаміки цього показника.

продуктивності праці;
визначення показників, що могли б служити кількісною мірою

виміру рівня продуктивності праці;
принципів зіставлення показників продуктивності праці в часі та просторі.

необхідно визначити вимоги, що повинні бути пред'явлені до методу обліку

продуктивності праці. Так, ці вимоги зводяться до наступного:

відповідність одиниці виміру завданням обліку, тобто одиниця виміру не повинна спотворювати показників продуктивності праці;
повнота обліку і відповідність врахованого обсягу виробництва фактичному обсягові робіт, єдність методів виміру продуктивності праці, тобто показник продуктивності праці повинен бути наскрізним і порівнянним та володіти наступними властивостями:
високим ступенем узагальнення, гнучкістю, універсальністю застосування.

обсягу виробленої продукції з витратами праці (середньо­спискова чисельність промислово-виробничого персоналу).

У залежності від прямого або зворотного відношення цих величин в економіці праці розрізняють два показники:
виробіток,
трудомісткість.

часу або приходиться на одного середньоспискового працівника (робітника) за одиницю

часу (місяць, квартал, рік). Виробіток визначається відношенням кількості виробленої продукції (Q) до витрат робочого часу на виробництво цієї продукції (t). Чим більша величина цього показника, тим вища продуктивність праці, тому він і називається прямим показником продуктивності праці.

виробітку. Методи виміру продуктивності праці розрізняються в залежності від способів

визначення обсягів виробленої продукції.
Для вирахування обсягу виробництва (продукції, робіт, послуг) та відповідно продуктивності праці (виробіток) розрізняються три методи визначення виробітку:
натуральний,
вартісний (грошовий)
трудовий.

продуктивності праці обчислюються в натуральних одиницях -тоннах, кубічних метрах, метрах,

штуках тощо. У вугільній і нафтовій промис­ловості, наприклад, виробіток визначається в тоннах, у газовій промисловості - у кубічних метрах, у лісопильному виробництві - у кубометрах деревини.
Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає кілька видів або марок однорідної продукції, то виробіток виміряється в умовних натуральних одиницях.

продуктивності праці в народному господарстві вартісний метод визнається основним. Сутність

його полягає в тім, що показник продуктивності праці визначається як відношення виробленої продукції, вираженої в грошових одиницях, до витрат робочого часу.
Ціни, за якими порівнюється продукція, диференційовані за різновидами кожного виду виробів. Крім цього, вони встановлюються в багатьох випадках з урахуванням якості продукції. Завдяки цьому вартісні показники продуктивності праці на відміну від натуральних враховують не лише види, але і різновиди виробленої продукції, а також відбивають певною мірою зміни в якості продукції.

і в цехах при випуску різноманітної незавершеної продукції продук­тивність праці

визначається в годинах. При науково обґрунтованих (статистич­них) нормах цей метод точно характеризує динаміку продуктивності праці.
Поряд з виробітком широко використовується показник трудомісткості продукції.
В умовах формування ринкових відносин необхідність у показнику, що характеризує витрати праці на виробництво продукції, особливо гостро відчувається при обґрунтуванні чисельності працюючих, фонду заробітної плати, продуктивності праці.

праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві. Оскільки трудомісткість

виготовлення одиниці продукції є показником, у якому відбивається вся сукупність факторів, що визначають рівень продуктивності праці то у цьому показнику повинні найбільше повно враховуватися витрати живої праці.
Тому в трудомісткість виготовлення продукції доцільно включати витрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства, у тому числі допоміжних робітників, керівників, фахівців і інших категорій працюючих. Це обумовлено підвищенням їхньої ролі в процесі виробництва в умовах науково-технічного прогресу.

здійснюють технологічний вплив на предмети праці, що враховуються в товарній

продукції підприємства (доцільна зміна форми, стану, положення, фізичних, хімічних і інших їхніх властивостей).
Технологічна трудомісткість визначається за формулою: Тт = Тв + Г ,
де Тв- витрати праці основних робітників-відрядників;
Тп - витрати праці основних робітників - погодинників.

основних і всіх робітників допоміжних цехів та служб, які пов'язані

з обслуговуванням виробництва.
Виробнича трудомісткість (Тп) - це витрати праці всіх робітників (основних і допоміжних цехів), визначається за формулою: Т =Т +Т.
Трудомісткість управління виробництвом (Т) - це витрати праці керівників, фахівців, службовців, охорони.
Повна трудомісткість продукції (Т) включає трудові витрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства та визначається за формулами:
Т=Т + Т +Т +Т, або Т = Т + Т, або Т=Т +Т.

трудомісткість.

виконання визначеного обсягу робіт, установлювані для усіх видів трудомісткості (технологічної,

обслуговування і управління) виходячи з діючих норм часу (виробітку), норм обслуговування, штатних розкладів і планового фонду робочого часу відповідно до режиму роботи підприємства.
Фактична трудомісткість - це реальні витрати праці на виготовлення одиниці виробу, обсягу роботи.
Планова трудомісткість - це витрати праці на виготовлення виробу або виконання визначеного обсягу робіт, установлені з урахуванням їх зниження в планованому періоді.

місцем додавання праці виділяють
трудомісткість:
заводську,
цехову,
дільничу,
бригадну,
робочого місця.