ПВНЗ “Буковинський університет” Факультет “Комп’ютерні системи і

ризиками в проектах”



Виконавець:
Придій Ю.Г.
Група К-301
Чернівці 2014 р

в ході реалізації проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків називається ризиком.

Необхідно навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходи щодо його запобігання. Ризик є складною економічно-управлінською категорією, при визначені якої має місце ряд протиріч.

процесі виконання проекту.
При цьому важливим є проведення моніторингу ризиків.

Моніторинг ризиків включає контроль ризиків протягом всього життєвого циклу проекту. Якісний моніторинг ризиків забезпечує управління інформацією, яка допомагає приймати ефективні рішення до настання ризикових подій.

в тій чи іншій діяльності, небезпека виникнення несприятливих наслідків, змін

зовнішнього середовища, які можуть викликати втрати ресурсів, збитки, а також небезпеку від якої слід застрахуватись.
Під господарським ризиком розуміють загрозу, безпеку виникнення збитків в будь-яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг та їх реалізацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерційною діяльністю, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних програм.

влади;
Неадекватність політичних рішень.
Господарські:
Ризик зміни податкового законодавства;
Ринковий ризик;
Ризик капітальних вкладень;
Ризик зміни

цін постачальників;
Ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;
Ризик неадекватного менеджменту.
Форс-мажорні:
Ризики землетрусу, повені, бурі, урагану і інших стихійних лих;
Ризики виникнення міжнаціональних конфліктів;
Ризик втрати майна при пожежі.

причини виникнення проектні ризики обумовлені:
Постановкою помилкової цілі;
Можливістю відхилень

в процесі реалізації рішень від цілей, що передбаченні проектом, внаслідок внутрішнього та зовнішнього впливу;
Ймовірністю досягнення помилкового результату;
Можливістю виникнення несприятливих наслідків в ході реалізації проекту;
Очікування безпека, невдачі;
Обмеженістю ресурсів;
Зіткнення інтересів учасників складання плану проекту та виконавців;
протидією партнерів;
форс-мажорними обставинами;
низькою якістю продукції, робіт, послуг.

принципу ліквідності підприємства, тобто існує фінансовий ризик. Взагалі, фінансовий ризик

поділяють на ризик ліквідності та ризик рентабельності. Договірні виплати платежів по кредиту, як правило, необхідно проводити і тоді, коли проект здійснюється не так успішно, як було заплановано. Результатом може бути ліквідація проекту, продаж за безцінь майна та втрата власного капіталу.

у сфері оподаткуванні, ціноутворення, землекористування, фінансово кредитній сфері, тощо;
природні

катастрофи;
кримінальні та економічні злочини;
зовнішні ефекти: політичні, економічні, екологічні, соціальні.
2. Передбачувані зовнішні ризики:
ринковий ризик;
операційний ризик.

робочої сили, затримки постачань, матеріалів, помилки у плануванні та проектуванні,

незадовільне оперативне управління;
перевитрати, що виникли внаслідок: зриву планів робіт проекту, низької кваліфікації розробників проекту, помилок в складанні кошторисів та бюджету, неефективної стратегії постачання та збуту, виявлення претензій зі сторони партнерів, постачальників та споживачів.
2. Внутрішні технічні ризики:
зміна технології виконання робіт, помилкові технологічні рішення, помилки в проектній документації, невідповідність проектним стандартам, поломки техніки, тощо;
До інших ризиків відносять транспортні, митні інциденти, ризики пов’язані зі здоров’ям людей, пошкодження майна.

на визначення ризику в процесі оцінки доцільності прийняття тих чи

інших рішень. Метою аналізу ризику є надання потенційним партнерам необхідної інформації та даних для прийняття рішень про доцільність участі в проекті та розробки заходів по захисту від можливих фінансових втрат.

1) підбір досвідченої команди експертів;
2) підготовка спеціальних запитань та зустрічі з експертами;
3)

вибір техніки аналізу ризику;
4) встановлення факторів ризику та їх значимості;
5) створення моделі механізму дії ризиків;
6) встановлення взаємозв’язку окремих ризиків та сукупного ефекту від їх дії;
7) розподіл ризиків між учасниками проекту;
8) розгляд результатів аналізу ризиків, частіше всього у вигляді звіту.

аналіз ризику повинен дати можливість визначити число та розміри окремих

ризиків та ризику проекту в цілому. Якісний аналіз визначає фактори, межі та види ризиків.
Для аналізу ризику використовують метод аналогії, метод експертних оцінок, розрахунково-аналітичний метод та статистичний метод.
Метод аналогій передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільш важливі зони ризику та понесені витрати.
Експертний метод, який відомий як метод експертних оцінок, стосовно підприємницьких проектів може бути реалізований шляхом вивчення думок досвідчених керівників та спеціалістів.
Розрахунково-аналітичний метод базується на теоретичних уявленнях. Хоча прикладна теорія ризику добре розроблена лише для страхового та грального ризику.
Статистичний метод спочатку  використовувався в системі ПЕРТ (PERT) для визначення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому.

які засновані на впровадженні різних технічних заходів, наприклад, система протипожежного

контролю, банківських електронних розрахунків та ін.
правові методи, такі як страхування, застава, неустойка (штраф, пеня), гарантія, завдаток тощо.
організаційно-економічні методи включають комплекс заходів, направлених на попередження втрат від ризику в випадках виникнення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію в випадках виникнення втрат.

коштів на покриття непередбачених витрат;
нейтралізація часткових ризиків;
зниження ризику в плані

фінансування.

документів. Для кількісного розподілу ризику в проектах можна використовувати модель,

засновану на “дереві рішень”. При цьому кожний учасник виконує запланований проектом обсяг робіт та несе відповідну долю ризику у випадку невиконання проекту.
Страхування ризику являє собою систему відшкодування втрат страхувальниками при виникненні страхових випадків із спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок страхових внесків, які виплачуються страхувальниками.
Перестрахування – це, страхування, відповідно до якого страховик передає частину відповідальності за ризики іншим страховикам. Ціллю такої операції є створення стійкого та збалансованого “страхового портфеля” для забезпечення стабільної та рентабельної роботи страхових компаній.
Співстрахування – це метод вирівнювання та розподілу великих ризиків між кількома страховиками. При цьому кожен із них укладає із страхувальником окрему угоду. Однак може виділятись і страховик-лідер, який бере на себе функції організатора.