Радиобиология

Київського національного університету імені Тараса Шевченка
РАДІОБІОЛОГІЯ

випромінювання з речовиною.
Енергія випромінювання, щільність потоків частинок і енергії

іонізуючого випромінювання.
Пружні і непружні взаємодії. Перетини взаємодії (зіткнення).
Лінійний перенос енергії іонізуючого випромінювання.

випромінювання

Х

Потік елементарних частинок
(нейтрони
протони
мезони
та інші)
Бета- випромінювання
(електрони позитрони)
β

Альфа- випромінювання
(ядра

гелію)
α

взаємодії у просторі-часі.
Електромагнітні хвилі описуються суперпозицією рівнянь:



де k -

певний вектор, який називається хвильовим вектором, ω - число, яке називається циклічною частотою, φ - фаза. Величини E0 та H0 є амплітудами електричної та магнітної компоненти електромагнітної хвилі. Вони взаємно перпендикулярні й рівні за абсолютною величиною.

Фотон - це безмасова частинка, що здатна існувати у вакуумі

тільки рухаючись зі швидкістю світла.

Електричний заряд фотона дорівнює нулю.

Фотон може знаходитися тільки в двох спінових станах з проекцією спина на напрямок руху (спіральністю) ± 1

З точки зору класичної квантової механіки, фотону як квантової частинці властивий корпускулярно-хвильовий дуалізм, він проявляє одночасно властивості частинки і хвилі.

русі електричного заряду з прискоренням,
при переході атома або ядра

із збудженого стану в стан з меншою енергією,
при анігіляції пари електрон-позитрон.

При зворотних процесах - збудження ядра чи атома, народження електрон -позитронної пари - відбувається поглинання фотонів.

процесах:
при русі електричного заряду з прискоренням;
при переході атома або

ядра із збудженого стану в стан з меншою енергією;
або при анігіляції пари електрон-позитрон.

При зворотних процесах відбувається поглинання фотонів.

В вакуумі енергія та імпульс фотону дорівнює:

E = hν, p = hν/c = h/λ

де h – постійна Планка, c – швидкість світла, ν – частота, λ – довжина хвилі.

частинка, що входить до складу всіх атомів, має властивості частинки

і хвилі.
Має електричний заряд е = −1,6021892(46)×10−19 Кл
Має масу 9,109554(906)×10−31 кг.

Згідно сучасних уявлень фізики елементарних частинок, електрон неподільний і немає внутррішньої структури (як мінімум до відстаней 10-19 м)

Бета-частинки, які є високоенергетичними електронами, що утворюються при бета-розпаді атомних ядер.

Електрон належить до родини лептонів, має електричний заряд −e, спін 1/2.
Електрон є лептоном, бере участь в електромагнітній, слабкій та гравітаційній взаємодіях.

Античастинкою для електрона є позитрон.

стабільна частинка ферміон з зарядом +е зі спіном 1/2.
Його

спін дорівнює ½
Маса протона становить 1,00727663 а.о.м. або 938,2723 МеВ.
Крім електричного заряду протон має також магнітний момент, що дорівнює 2,792847351(28) ядерного магнетона.

Античастинкою для протона є антипротон, характеристики якого схожі на протон за винятком від'ємного заряду.

Протони беруть участь у всіх типах взаємодії: сильній, електромагнітній, слабкій та гравітаційній.

електрично нейтральна частинка, що входить до групи частинок під назвою

баріони, які у свою чергу входять до складу групи адронів. Електрична нейтральність нейтрона зумовлюється тим, що заряд u-кварка, який входить до складу нейтрона, компенсується зарядами двох d-кварків. У нейтрона є античастинка, яка називається антинейтроном.


Маса нейтрона приблизно дорівнює масі протона 1,6749543•10−24г = 1838,5 мас електрона.
З нейтронів і протонів складаються ядра атомів, в яких нейтрон стабільний.
У вільному стані нейтрон нестабільний і радіоактивний. Середній період існування 12,5 хв. Перетворюється на протон+електрон+антинейтрино.
Внаслідок відсутності заряду має велику проникність, оскільки під час руху в речовині нейтрон не витрачає енергії на іонізацію і випромінювання.

і γ-фотони, розповсюджуючись в речовині, взаємодіють з електронами і ядрами,

внаслідок чого змінюється стан як речовини, так і частинок.

Основними процесами, що відбуваються при проходженні фотонного (рентгенівського та гамма-) випромінювання через речовину є:

1. фотоефект;

2. Комптон-ефект;

3. Ефект утворення пар;

4. Ядерний фотоефект.

під дією фотонів. У конденсованих (твердих і рідких ) речовинах

виділяють зовнішній і внутрішній фотоефект .

Закони фотоефекту:

1. Сила фотоструму прямо пропорційна щільності світлового потоку.

2. Максимальна кінетична енергія вибитих світлом електронів лінійно зростає з частотою (енергією) світла і не залежить від його інтенсивності.

3. Для кожної речовини існує мінімальна частота (енергія) світла, при якій ще можливий фотоефект.

розсіяння фотонів на вільних електронах.

Ефект супроводжується зміною частоти фотонів,

частина енергії яких після розсіювання передається електронам.

при поглинанні гамма- квантів ядрами атомів.
Явище випускання ядрами нуклонів

при цій реакції називається ядерним фотоефектом.

При поглинанні гамма-кванта ядро отримує надлишок енергії без зміни свого нуклонного складу, а ядро з надлишком енергії є складовим ядром. Але якщо передана ядру енергія перевищує енергію зв'язку нуклона в ядрі, то розпад складеного ядра відбувається найчастіше з випусканням нуклонів, в основному нейтронів. Такий розпад веде до ядерних реакцій, які називаються фотоядерними, а явище випускання нуклонів в цих реакціях - ядерним фотоефектом .

n

p

e

νe

потрапляють в сильне електричне поле ядра і перетворюються на пару

«електрон-позитрон», яка анігілює з утворенням вторинного гамма-випромінювання, що викликає фотоефект і Комптон-ефект.

-e

+e

для трьох видів взаємодії фотонного випромінювання з речовиною:
1 – фотоефект;

2 – Комптон-ефект; 3 – утворення пар.
(Ярмоненко, 2004)

I0e-μx

де I(x) – інтенсивність потоку, що пройшов через речовину;
I0

– інтенсивність потоку, що падає на речовину;
μ – лінійний коефіцієнт поглинання, що характеризує поглинання випромінювання речовиною товщиною 1 см;
x – товщина зразку.

Лінійний коефіцієнт поглинання гамма-випромінювання в різних речовинах (Ярмоненко, 2004)

заряджена частинка викликає іонізацію і збудження атомів, втрачаючи поступово енергію.

Взаємодія

електронів (або інших частинок) з атомами, що не призводить до втрати енергії називають пружним розсіюванням електронів.

Взаємодія електрону (або інших частинок), що супроводжується обміном енергії, називають непружним розсіюванням. Наприклад в Рентгенівських трубках, коли при гальмуванні електрону частина енергії випромінюється у вигляді рентгенівського кванту електромагнітного випромінювання.

Чим більше маса частинки, тим менше вона відхиляється від свого напряму. У зв'язку з цим траєкторії протонів є довгими і майже лінійними, а електронів – короткими і зламаними.

електронів (Б) з енергією 1 МеВ в пластинці свинцю

від проходження частинок з зарядом 4-6 (А) і іонів заліза

з зарядом 26 (Б) (Schaefer and Sullivan, 1976)

воді .
Для порівняння розмірів треків наводиться структура ДНК.

є лінійна передача енергії (ЛПЕ)

ЛПЕ - це енергія, що

передається частинкою речовині при проходженні одиниці довжини.

Лінійної гальмівної здатністю речовини S називають відношення енергії dE , що втрачається зарядженої іонізуючої часткою при проходженні елементарного шляху dl в речовині, до довжини цього шляху : S = dE / dl .
Розмірність S - Дж / ​​м.

В залежності від величини ЛПЕ випромінювання ділять на:

слабоіонізуючі;
щільноіонізуючі.

ЛПЕ – залежить як від природи частинки (маси, заряду), так і її початкової енергії.

швидкості руху частинки, тому наприкінці треку в речовині втрачання енергії

є максимальною.

Шлях альфа-частинки у повітрі

ЛПЕ

Під лінійної щільністю іонізації розуміють відношення числа dn пар іонів,

що утворюються зарядженою іонізуючої частинкою на елементарному шляху dl, до цього шляху :
i = dn / dl .
Розмірність i - пар іонів / м .

Середнім лінійним пробігом зарядженої іонізуючої частки R
є середнє значення відстані, яку проходить частинка в даній речовині до моменту повної втрати іонізуючої здатності.

ядра, ядерний перетин реакції, мікроскопічний перетин реакції ) – це

величина, що характеризує ймовірність взаємодії частинки з атомним ядром або інший елементарною частинкою.



σ = N/j
де N – кількість частинок, що
провзаємодіяли;
j – щільність потіку частинок.


Одиниця виміру ефективного перерізу - барн (1 барн = 10-28м²).

За допомогою відомих ефективних перерізів розраховують швидкості ядерних реакцій або кількості частинок, що прореагували.

тільки геометричними розмірами мікрочастинок або радіусами дії сил, але і

хвильовими властивостями частинок.
Тобто, ефективний перетин має резонансний характер залежності від енергії.

що дозволяє їм проникати в атоми і досягати ядер.

Атоми,

що поглинають нейтрони, стають нестійкими і розпадаються на продукти, одними з яких є альфа-частинки, протони і гамма-фотони.

В залежності від енергії нейтронів, їх умовно розділяють на:
швидкі нейтрони (енергія понад 100 кеВ);
проміжні нейтрони (енергія 1 – 100 кеВ);
теплові нейтрони (енергія порядку 0,025 кеВ)

взаємодії.
У Стандартної моделі мезони - це не-елементарні частинки, що

складаються з парного числа кварків і антикварков.

Основна частина маси мезона утворюється з енергії зв'язку, а не з суми мас частинок, що його складають.

π-мезони – негативно заряджені частинки, що легко поглинаються ядрами атомів.

Поглинання π-мезону призводить до руйнування ядра з випромінюванням нейтронів, протонів і альфа-частинок, іонів Li i Be та інших іонів.