Ризик та ціна капіталу

фінансовим ризиком.
4. Портфельна теорія Г. Марковіца.
5. Модель оцінки капітальних активів

У. Шарпа.
6. Ціноутворення на фінансовому ринку.
7. Зміна вартості грошей у часі. Прості та складні відсотки.

яка може призвести як до позитивних, так і до негативних

наслідків, імовірність настання яких може бути оцінена.

інвестор (клієнт фінансового посередника) при заданому рівні збільшення очікуваної дохідності.

Залежить від:
об’єктивних характеристик інвестора (вік, освіта, наявний капітал);
психологічних схильностей.

економікою, які розвиваються, адже політичні системи таких країн характеризуються нестабільністю.

Загострення внутрішньополітичної ситуації в країні може відбутися внаслідок проведення політичних заходів, таких як референдум або вибори, зміни політичного курсу, який проводиться державою, у результаті чого можуть спалахнути локальні конфлікти, революції, перевороти влади, у тому числі з проведенням військових дій, що негативно впливає на загальні макроекономічні умови діяльності фінансових посередників.

циклу країни.
Несприятливі зміни в економічній ситуації негативно відображаються на

темпах економічного зростання, платоспроможності суб’єктів господарювання, рівнях інфляції, безробіття, доходах населення, курсі національної валюти тощо.
Від фінансової стабільності залежить стан та кон’юнктура фінансових ринків, зокрема попит та пропозиція фінансових інструментів, їх дохідність та ліквідність, волатильність процентних ставок та інше.

зокрема недостатньою урегульованістю правових питань, наявністю протиріч у законодавстві, його

часта зміна, некоректне застосування окремих законодавчих норм, вирішення окремих спірних питань законодавства через суд тощо. Недосконалість законодавства з може створювати адміністративні бар’єри в діяльності фінансових посередників.

загальної чисельності населення, зниження народжуваності, високий рівень передчасної смертності, внаслідок

чого не забезпечується просте відтворення населення. Усе це впливає на вікову структуру індивідуальних інвесторів у напрямі збільшення числа учасників пенсійного віку, що повинно враховуватись під час формування інвестиційної стратегії фінансових посередників.

(або систематичний) ризик, який виявляється на макрорівні, та власний (або

несистематичний, специфічний чи бізнес-ризик) ризик, який виявляється на мікрорівні.
Ринковий ризик – це ризик виникнення фінансових втрат (збитків) внаслідок зміни ринкової вартості фінансових інструментів у складі інвестиційного портфеля.
Специфіка ринкового ризику в тому, що він, як правило, не залежить від економічного стану конкретного емітента, тобто чинники, що впливають на прояви ринкового ризику, безпосередньо не пов’язані з економічними параметрами емітента (в тому числі і з результатами його діяльності).

разі, якщо законодавством дозволено вкладати частину коштів у фінансові інструменти,

номіновані в іноземній валюті. Валютний ризик реалізується під час несприятливої зміни курсу іноземної валюти, в яких номіновані активи ФП, відносно національної валюти, в якій обліковано зобов’язання ФП.
Процентний ризик пов’язаний з чутливістю поточної вартості боргових фінансових інструментів з фіксованою доходністю до зміни ринкових процентних ставок.
Ціновий ризик проявляється в коливанні цін на фінансові інструменти на ринку цінних паперів.

їх грошовий еквівалент без істотної втрати вартості.
Ризик ринкової ліквідності

– це ризик неможливості реалізувати пенсійний актив на фінансовому ринку в певні терміни без суттєвих втрат.
Ризик балансової ліквідності – ризик того, що ФП виявиться неплатоспроможним та не зможе виконати свої зобов’язання перед учасниками та контрагентами.

неналежним виконанням зобов’язань перед ФП його контрагентом (банком-зберігачем, компанією з

управління активами, адміністратором ФП та ін.), або емітентом цінних паперів, в які вкладено пенсійні кошти ФП.
Складовими кредитного ризику є:
ризик неплатоспроможності;
ризик дефолту (банкрутства);
ризик репутації, під яким розуміється ризик свідомого невиконання зобов’язань, що не обумовлене погіршенням фінансово-економічного стану.

або помилок в ході здійснення внутрішніх процесів, допущених з боку

співробітників, функціонування інформаційних систем або технологій.
У складі операційного ризику слід виділити ризики:
управлінський;
персоналу;
технологічний;
технічний.
Управлінський ризик – це ризик, який виникає в результаті помилкових управлінських рішень керівництва, реалізується при недостатній компетенції керуючих в питаннях пенсійного забезпечення, менеджменту або кадрової політики.

(дохід від інвестицій), яке розраховується як середньозважена всіх можливих значень

змінної з урахуванням частостей (вірогідності) появи цих значень.
Для розрахунку очікуваної доходності беруться до уваги як усі можливі абсолютні значення величин дохідності, так і очікувана частота появи кожного з цих можливих значень.
Формула математичного очікування має такий вигляд:


 

від її математичного очікування:





Суть стандартного відхилення дохідності - вірогідність відхилення

фактичної дохідності фінансового активу від очікуваної. Чим більше значення цього показника, тим вищим є ризик інвестора, оскільки зростає невизначеність.

як міри ризику полягає в тому, що за його допомогою

можуть бути оцінені максимально можливі втрати, як очікувані, так і неочікувані, на протязі певного періоду часу, із заданою ймовірністю

у формі прямої заборони, кількісних обмежень або вимоги щодо отримання

дозволу на здійснення окремих операцій з активами.
Диверсифікація активів являє собою метод розміщення фінансових ресурсів у різноманітні об’єкти інвестування.
Ранжування - врахування при відборі емітентів їх зовнішніх рейтингів та ренкінгів, або зробити вибір із застосуванням власних критеріїв.
Страхування відповідальності за порушення умов договору через помилку, недбалість, навмисні дії співробітників або третіх осіб, які призвели до втрат активів.
Хеджування - компенсація збитків від активів, які є об’єктом хеджування, за рахунок прибутку від похідного цінного паперу, що виникають за одних і тих самих умов чи подій.
Гарантування забезпечити мінімальну інвестиційну доходність на рівні офіційного індексу інфляції шляхом зазначення цієї вимоги у договорі.
Резервування - створення резервів для відшкодування можливих фінансових втрат внаслідок реалізації тих чи інших ризиків.

цінних паперів. Відповідно до цього підходу курс цінних паперів визначається

переважно станом справ емітента та меншою мірою – станом відповідної галузі та економіки в цілому.

Технічний аналіз передбачає дослідження лише внутрішньої статистичної інформації фондового ринку, передусім тієї, що стосується обсягу торгів на біржах і рівня курсу цінних паперів.