РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ У ФРАНЦІЇ ХІХ СТ

імпресіонізм. Визначальною рисою напряму було зображення не самої ре­альності, а

враження від неї. Імпресіоністи орієнтувалися на почуття, а не на розум, ставлячи перед собою завдання зафіксувати окремі мо­менти життя.
Основоположником імпресіонізму є французький художник XIX ст. Едуар Мане. Одним із провідних майстрів імпресіонізму був Клод Моне. Кращими тво­рами К. Моне вважаються картини серії «Руанський собор», картини «Стоги», «Тополі». Життєрадісне сприйняття світу, притаманне в цілому всьому імп­ресіонізму, особливо чітко виявилося у творчості Огюста Ренуара. Одне зі значних полотен Ренуара — «Бал у Мулен де л а Галет»..

у Франції. Але найбільшого розвитку та удосконалення він зазнав саме

у XIX cт. Відомий балетмейстер і танцівник Карло Блазіс поділив сценічний танець на класичний (академічний) і характерний ,ви­діливши в них типи сольної, ансамблевої та масової партій. Зірка балету Ма­рія Тальоні, започаткувала новий вид жіночого танцю — на пальцях.

1895 р. у салоні паризького «Гран-кафе» відбувся перший показ «Синематографа

братів Люм'єр». До уваги публіки були представлені кілька півторахвилинних стрічок: «Прибуття по­тягу на вокзал Ля Сьота», «Поливальник», «Сні­данок дитини» та ін.
У початковий період свого розвитку у фран­цузькому кіно переважала кінофеєрія й кінотрюкова зйомка, яка долучила до роботи в кіно ви­датних драматургів, театральних акторів і композиторів.
Сучасний французький кінематограф прославили фільми видат­ного режисера Люка Бессона «Блакитна безодня», «П'ятий елемент», «Леон-кілер». Вони принесли митцеві світову славу одного з найкра­щих кінорежисерів сучасності.

сину та батьку Астлеям, а звідти поширилося в інші країни

Європи.
Із середини XIX ст. відбулося розширення циркових жанрів. У 1859 р. французький спортсмен Ж. Леотар уперше продемонстрував повітряний політ, що пізніше став одним із найромантичніших видів циркового мистецтва. Цей номер вимагав подальшої реконструкції цирко­вої будівлі — спорудження сферичного купола, на колосниках якого поміщалися різноманітні вантажопідйомні механізми та інші технічні пристосування.

він набув наприкінці XIX — у першій половині XX ст.,

коли в європейській художній культурі виник новий різновид музичного театру — кабаре. Основою для розвитку шансону як самостійного вокального жанру стали міський романс і напрям французької жіночої «реалістичної пісні». Найвідоміші професійні шансоньє того часу — Фреєль, Містингетт, А. Брюан, Г. Монтегю.

літературі стає романтизм. Феодальну реакцію на революційні події відобразив з

позицій захисту християнської релігії консервативний романтизм, який заперечував «вільнодумність» .
Революційний підйом 30–40-х рр. сприяв інтенсивному розвитку прогресивного романтизму, створив передумови для реалістичного осмислення сучасних суспільних відносин. Французький критичний реалізм з початку свого виникнення поєднував гостроту постановки корінних соціальних проблем, широту історичного обхвату з живописним зображенням конкретних життєвих явищ. Риси реалізму виявляються в памфлетах П.Л. Кур'є, в сатиричних віршах і піснях П.Ж. Беранже, Е. Моро, О. Барб'є. Найкраще він виражений у романах Стендаля і О. де Бальзака.
В умовах технічного і наукового прогресу 60–70-х рр. розвивається пригодницька, науково-фантастична література – романи Ж. Верна. Збільшується інтерес і до гуманітарної культури (історія мистецтв, релігій та інші): “Історія походження християнства”.