Розвиток українського музичного мистецтва ХІХ-ХХ ст

України розвивалась у досить складних умовах. Основними концертними осередками були

поміщицькі маєтки. Деякі великі власники земельних угідь мали свої симфонічні оркестри, оперні та балетні трупи. Артистичний склад формувався переважно з кріпаків. Нерідко для керівництва музичною справою поміщики запрошували відомих музикантів, композиторів із-за кордону.

Харкові, Полтаві, Одесі — вже були сформовані свої музич­ні традиції.

Із відкриттям театрів, появою оперних труп та організа­цією концертного життя розпочався новий етап культурного розвитку України. Важливе значення в цьому процесі мало відкриття університетів у Києві, Львові, Харкові. При Харківському університеті пра­цювали музичні класи, а у Львові було відкрито консерваторію, що істотно позначилося на розвитку музичного життя цих міст. Отже, для музичної культури України першої половини XIX ст. було харак­терним формування творчих сил, а також перехід мистецтва на нові, демократичні засади.

високого рівня розвитку музично-пісенної творчості. У XIX столітті як і

раніше побутують землеробські пісні календарного циклу, а також колядки, веснянки, колискові та весільні пісні.

половині XIX ст. Докорінно змінилося концертне і театральне життя, пов’язане

з відкриттям оперних театрів у Києві, Харкові, Львові. У великих і малих містах України влаштовувалися симфонічні концерти, створювалися музичні товариства.

на чолі з М. Кропивницьким, М. Садовським, М. Старицьким, П.

Саксаганським, М. Карпенком-Карим, М. Заньковецькою. Для їхніх вистав почали створювати музику українські композитори, зокрема М. Лисенко

М. Заньковецька в ролі Ази
у спектаклі М. Старицького «Циганка Аза»

з провідних в українській музиці жанр побутової опери. Це була

опера "Запорожець за Дунаєм", яка і в наш час залишається є популярною

й національні характери. Вперше оспівана патріотична тема і відтворений сюжет

з історії України - побут Запорізької Січі, козаків, які перебували під владою турецького султану. Композитор змалював їх у романтичних традиціях, тому сюжет і образи нагадують красиву і, водночас, веселу мелодраму. Звичайно ж, перебуваючи в серці оперного мистецтва - у Флоренції, Гулак-Артемовський відчув на собі його помітні впливи, зокрема музичних комедій Моцарта, опери-серіа та опери з діалогами, де ліричні образи є провідними. Це свідчило, що українська музика, яка спиралася на певні професійні досягнення європейської культури, ставала на шлях формування національної композиторської школи.

В. Лисенка — великого українського композитора, блискучого піаніста-віртуоза, талановитого хорового

диригента, педагога, музикознавця й активного громадського діяча демократичного напряму. Він є основоположником української класичної музики.

«Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», котрі зокрема виконував хор

К. Стеценка під час Свята Злуки, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» та інші. Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Т. Шевченка.

важливе місце у творчості якого посідають хорові обробки українських народних

пісень, а також оригінальні, самобутні композиції, написані на основі народних мелодій. Композитор розробив теорію цілісного сприйняття музичного образу на основі поєднання кольорів зі звучанням музичного твору.

М. Леонтович

розвитком церковного співацького руху. Цьому сприяла плідна диригентська діяльність таких

визначних хорових диригентів, як О. Кошиць, К. Стеценко, М. Леонтович та ін. Репертуар хорових колективів охоплював літургійні твори, обробки народних пісень, оригінальну хорову творчість композиторів. У Західній Україні осередками хорового співу були гімназії та семінарії, а також музично-хорові товариства. Фундаторами й керівниками хорових колективів були Ф. Колесса, С. Людкевич, Д. Сочинський.

Ф. Колесса

Людкевич

міського театру Скарбека, одного з найбільших у Європі. На його

сцені дебютували випускники Львівської консерваторії, зокрема і С. Крушельницька.

С. Крушельницька

ім. С. Крушельницької

XIX столітті хоровий спів поступово виходить за рамки чисто культового.

Загальнофілософський зміст канонічних образів залучав до храму немало світських слухачів. З великими концертними програмами виступали хори Київської академії, Переяславської семінарії. Розвиток своїх національних традицій гальмувався, оскільки перевага адміністративно надавалася іноземним авторам.

музика

багатьох голосів. Жанри: пісня, романс, арія, кантата, ораторія.
Інструментальна музика –

це музика, яка виконується на музичному інструменті. Особливостями жанру є авторська та народна музика. Класична інструментальна музика поділяється на симфонічну й камерну.
Симфонія – твір для оркестру; найбільша музична форма серед концертної оркестрової музики.
Камерна музика – вид музичного мистецтва: вокальна, інструментальна, вокально-інструментальна, створена для виконання малим складом музикантів у невеличких приміщеннях. Жанри камерної музики: романси, ноктюрни, прелюдії, квартети, а також циклічні жанри – сонати, сюїти, камерні симфонії

знайти гармонію і в числових вимірах. В музиці Піфагор бачив

відображення закономірностей космосу, вважав, що музика може надавати гармонію душі.

зробили такі митці: С. Людкевич, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, М.

Скорик, Є. Станкович та ін. Станіслав Людкевич – музикант-професіонал на теренах Західної України, фундатор провідних музичних жанрів, диригент, фольклорист, педагог, «духовний каталізатор Галичини». Творче кредо майстра – творити національну музику. Помітним був вплив М. Лисенка на формування митця. Першим викладачем музики для хлопця стала його мати, учениця Михайла Вербицького.
Світогляд С. Людкевича формувався під впливом двох велетнів української літератури Т. Шевченка та І. Франка. Протягом свого творчого життя С. Людкевичу вдавалося поєднувати композиторську діяльність та наукові дослідження. Його однодумцями були Соломія Крушельницька, М. Менцинський.

Б. Лятошинського. Видатний композитор, педагог, учений, музично-громадський діяч Лев Ревуцький творчо

розвинув методи М. Лисенка й М. Леонтовича, які полягали у нерозривному злитті музичного фольклору з досягненнями гармонійного мислення кінця XIX ст. Він збагатив українську музику індивідуальними стилістичними знахідками. Композиторський стиль Ревуцького формувався на основі глибокого й всебічного пізнання національного народного мелосу та перетворення традицій сучасної професійної музики. Творам митця притаманна життєствердна настроєність, ліризм, стриманість, широта і багатство емоцій.

музики. Він написав дві опери «Золотий обруч», «Щорс», п’ять симфоній,

чотири струнні квартети, два інструментальні тріо, увертюри, сюїти, балади, поеми, кантати, обробки народних пісень, музику до театральних постановок(«Ромео і Джульєтта» В Шекспіра, «У пущі» Л. Українки) та кінофільмів («Тарас Шевченко», «Григорій Сковорода», «Кармелюк»).

Євген Станкович

Дякую за увагу!