Рух опору та його течії

під час Другої світової війни і вживається на означення підпільної

і повстанської боротьби народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками. Тоді діяли також Українська повстанська армія та радянські партизани.

власну оцінку.
Порівнювати різні точки зору на діяльність ОУН і УПА

за часів війни.
Складати характеристики та політичні портрети видатних українських полководців та героїв війни.

тоталітарних поневолювачів;
Складова частина антинацистського руху опору в країнах Європи, окупованих

під час Другої світової війни.

руху Опору на окупованих територіях.

оформлення:
1941 – 1942 рр. – створення партизанських з’єднань О. Федорова,

С. Ковпака, О. Сабурова, М. Наумова, П. Вершигора.
20 червня 1942 р. – створення Українського штабу партизанського руху (УШПР), начальник штабу – Т. Строкач.
Підпільні організації: «Молода гвардія» – м. Краснодон (очолював О. Кошовий); «Партизанська іскра» – с. Кримка Миколаївської області (очолював В Моргуненко); м. Ніжин (очолював Я. Батюк)

державний діяч,. - В роки Німецько-радянської війни командир Чернігівсько-волинського партизанського з'єднання,

перший секретар Чернігівського і Волинського підпільних обкомів КПРС.

Сидор Ковпак
Командир Путивльского партизанського загону (пізніше — Сумського партизанського з’єднання, ще пізніше — 1-ї Украинської партизанської дивізії), член ЦК КП(б) України, генерал-майор.
Дважди Герой Радянського Союзу.

Очолив партизанський загін, який діяв на території Сумської та Брянської

областей.
З березня 1942 р. очолив створене на базі цього загону партизанське з’єднання.

Наумов Михайло Іванович
Радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.
В роки радянсько-німецької війни один з керівників партизанського руху в Україні.
Начальник штабу оперативної групи партизанських загонів Сумської області.
Командир партизанського кавалерійського з'єднання.

роки Другої Світової війни.
Кадровий чекіст, генерал-майор НКВС, згодом -

письменник.
Герой Радянського Союзу (з 7 серпня 1944). Член КПРС (з 1943 р.)


Строкач Тимофій Амвросійович

Радянський комуністичний і державний діяч.
Один з провідних керівників органів державної безпеки УРСР та СРСР, генерал-лейтенант.
30 травня 1942 року Держкомітет оборони СРСР створює при Ставці Верховного головнокомандування Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР).

Союзу.





Моргуненко Володимир Степанович
Український педагог.
Керівник підпільної організації

«Партизанська іскра» в с. Кримка Миколаївської області.
Герой Радянського Союзу.

війни.
Адвокат, інвалід першої групи з дитинства.
Член ЛКСМУ (комсомольська організація

в УРСР).
Герой Радянського Союзу (1965, посмертно).

діяльності:
Волинь
Галичина
Полісся
Організаційне оформлення:
1941р. –»Поліська Січ» (Тарас Боровець – «Бульба»)
14 жовтня 1942

р. – створення Української повстанської армії (УПА)- Д. Клячківський (Клим Савура), 1943 – 1950 рр. –Р. Шухевич ( Т. Чупринка).
ОУН (ОУН – Б) – С. Бандера, боролися проти окупантів і Червоної армії.1941 р. комплектування з батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд» Легіону українських націоналістів.
30 червня 1941 р. ОУН проголосила «Актвідновлення Української держави» і сформувала національний уряд на чолі з Я. Стецьком.

УПА «Поліська Січ»,.
З 1976 року генерал-хорунжий УВК.


Клячківський Дмитро (Клим Савура)
Полковник

УПА.
Один із перших командирів УПА.

Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів.
Командир з боку

українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941—1942).
Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943—1950).

з найближчих співробітників Євгена Коновальця.
Організатор формації Січових Стрільців у

Києві
Один з організаторів УВО.
З 1938 р. — голова Проводу ОУН;
На початку 1940 р. після розколу ОУН залишився очолювати матірну ОУН.
У роки німецької окупації України Мельник послідовно відстоював ідею створення української незалежної держави, за що потрапив під арешт, а з 26 лютого 1944 р. був ув'язнений в концтаборі Заксенгаузен.

ХХ століття.
Після розколу Організації українських націоналістів голова Проводу ОУН-Б.


Стецько

Ярослав Семенович
Активний діяч ОУН.
З 1941 р. — перший заступник провідника ОУН-Б С. Бандери.
У 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі.
Після звільнення керував антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН-Б.

1939 р. в Кракові Олена Теліга запізналася з Олегом Ольжичем

(Кандибою): тоді ж вступила в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), де тісно співпрацювала з ним у культурно-освітній референтурі.
22 лютого 1942 р. українську письменницю-патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.

1929 р. — член Організації Українських Націоналістів.
В 1937 р. очолив культурно-освітню

референтуру Проводу Українських Націоналістів.
В кін. 1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка».
Протягом 1939—1941 очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів.
Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10.6.1944 р.

з двох легіонів (батальйонів), створених у Німеччині до початку радянсько-німецької

війни. У легіоні були переважно українці.
Обидва легіони «Нахтігаль» та «Роланд» були єдиними легіонами зі східних європейців, які брали участь у нападі на Радянський Союз із самого початку війни.
Учасники легіону вірили, що німецька військова підготовка та досвід допоможуть їм у здобутті незалежності України. Більшість учасників легіону після його розпаду в 1942 р. стали провідними діячами в УПА.

військова революційно-політична формація, що постала 1920 р. заходами старшин різних

українських армій:
- Січових Стрільців (ідеологічно-політичний вклад),
УГА, в основному її VI бригади (бойовий та організаційний елемент).

Польщі.
Райони діяльності:
Волинь
Полісся
Організаційне оформлення:
Керівні органи в 1941 – 1942 рр. ;

Армія Крайова, армія Людова.

(1939-45).
Підпільні збройні сили в Польщі були сформовані на території Польщі

в кордонах до 1 вересня 1939 року — та були підпорядковані польському еміграційному уряду в Лондоні.
АК — одна з найчисельніших і найорганізованіших «підпільних армій» тогодення в Європі.
Головне завдання АК — збройний опір гітлерівським окупантам та підготовка загальнопольського повстання, так звана операція «Гроза» (пол. akcja «Burza»), яке мало вибухнути у сприятливий для того час.

Партії в роки другої світової війни та німецької окупації Польщі.
Разом

з польськими вояками в Армії Людовій були радянські громадяни. А. Л. мала постійні тісні зв'язки з радянськими партизанами та їх штабами України і Білорусії.
В ході окупації Польщі Радянською Армією підрозділи Армії Людової були приєднані до Війська Польського.

685 міських та районних підпільних комітетів, 4316 підпільних організацій і

груп.
Для партизанської і диверсійної роботи створено 3500 груп.
У перші дні окупації сотні погано підготовлених організацій були викриті гітлерівцями.
Населення не підтримувало підпільників.
У 1942 р. там, де партизанський рух був особливо інтенсивним, окремі загони зливались в об’єднання.
30 травня 1942 р. ДКО створив при Ставці Центральний штаб партизанського руху.
У червні почав діяти Український ШПР.

об’єднань.
Схвалена пропозиція щодо проведення глибоких рейдів на Правобережжі.
У тилу фашистів

активно діяли озброєні і керовані з Центру рейдові з’єднання під командуванням О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова та ін.
На Київщині діяло близько20 загонів. Місцеве населення вело розвідку для партизанів, постачали їм продовольство, одяг.
Підпільники інформували населення про події на фронтах, зривали відправку молоді до Німеччини,організовували акти саботажу н6а підприємствах, диверсії, збройні напади, вели активну «рейкову війну»

середини вересня 1943 р. в тилу німецьких військ на території

Росії, Білорусії та частини України з метою одночасного масового зруйнування залізничного полотна та станційних споруд.

виступала за утворення власної армії і розгортання активної боротьби за

незалежність України, спираючись на сили і можливості українського народу.
Оунівці завчасно подбали про організацію підпілля, створивши для роботи на окупованих територіях похідні групи, які вели боротьбу під гаслами «Смерть Гітлеру! Смерть Сталіну! Радянська влада – без більшовиків!»
Підпільні оунівські організації були утворені в багатьох містах України, а так4ож у Криму.
Було налагоджено друкування нелегальної літератури, листівок, підробка документів.
Існувала мережа консперативних квартир.

характеру.
Вже в серпні 1941 р. в районі Пінська діяв збройний

оунівський загін, який розгорнув терористичну боротьбу проти представників окупаційної влади.
У 1942 р. дрібні загони на Волині і Поліссі об’єдналися під спільним керівництвом в УПА, кістяк якої становили загони «Поліської січі» під командуванням Т. Боровця.
Представники ОУН, яких очолював А. Мельник, активно співпрацювали з поліцією.
Відносини між бандерівцями і гітлерівцями з огляду на загрозу з боку Червоної Армії незрідка набували характеру взаємосприяння