Середньовічна ф ілософія

універсалії: полеміка реалізму та номіналізму
Середньовічний містицизм

світогляду, що знаходить своє віддзеркалення в богослів'ї. Філософія стає служницею

теології. Її основна функція — тлумачення Священного Писання, формулювання догматів Церкви і доказ буття Бога. Попутно розвиток отримала логіка, здійснювалася розробка поняття особи (суперечка про відмінність іпостасі і суті) і спор про пріоритет одиничного або загального (реалісти і номіналісти).

які можна пізнати свідомістю людини. Але номіналісти на відміну від

реалістів вважали, що воля має перевагу над свідомістю.

Проблема вибору між добром і злом – проблема гріхопадіння у біблійній філософії.

Співвідношення душі і тіла. Оріген у 3-е ст. н.е. вважав, що людина складається з: духа, душі і тіла. Дух дарується Богом і спрямований до добра. Душа має подвійну природу і вона обирає між добром і злом. Зло походить від людини, її зловживань свободою – божественним даром. Середньовічний аскетизм – це не відмова від тіла, а виховання плоті, щоб підпорядкувати її служінню Богу.

можна побачити у Міланському едикті 313 року – запровадження християнства,

як офіційної релігії Римської імперії.
Загальноприйнято, що середньовічна філософія – період приблизно від 4 до 13 століття. Переломна межа в середньовічній філософії – середина 11 століття, що поділяє філософію на філософію раннього середньовіччя та пізнього.

якої - схоласти - намагалисть раціонально обгрунтувати і систематизувати християнське

віровчення. Історично схоластика розділяється на декілька періодів:

Періоди середньовічної філософії

- 390
Григорій Ніський ок. 335 - ок. 394
Пізня патристика
Іоанн Дамаскин ок. 675

- до 753

Псевдо-Діонісій V-VI в.

Максим Сповідник ок. 580 – 662

Аврелій Августин ок. 354 - ок. 430

Северин Боецій ок. 480 - 524

Проблема іконопоклонства
Проблема теодіцеї
Зло як недолік блага
Ілюзія зла як

наслідок абсолютизації приватної точки зору
Зло як зловживання свободою волі
Філософія історії
Зміна циклічної парадигми лінійною
Історія як містична драма

позначення релігійно-філософських доктрин, прагнучих погоджувати ідею благого і розумного божественного

управління світом з наявністю світового зла,«виправдати» це управління перед лицем темних сторін буття.

відсутністю (нестачею) блага.
Так называемые «недостатки» способствуют высшему благу, мнение же о реальности

зла есть следствие абсолютизации частной точки зрения.

Вільно творене добро є ліпшим від
добра, яке робиться за необхідністю, злом
є результат зловживання людини вільною волею.

Ніякого зла насправді немає.

Створений
Богом світ найкращий із
можливих.

Чому тоді Бог
допускає нестачу
Блага?

Навіщо Бог створив світ, якщо його витвір не
може бути
досконалим?

буття Бога
Онтологічне доведення
Космологічне доведення
Каузальный варіант
Модальный варіант
Телеологічне доведення
Проблема універсалій
Реалізм
Номіналізм
Концептуалізм

Томас Аквінський

і т.п.)
Онтологічне
Космологічне
Телеологічне
Каузальний варіант
Модальний варант

сутність
Космологічне
доведення
Телеологічне
доведення
Каузальний варіант
Бог як першопричина (причина всіх причин)
Бог як безумовно необхідна сутність
Бог як розумний творець світу
Модальный варіант

– реальні сутності.
Концептуалізм
Universalia sunt concepta. Универсалії – це поняття.
Існують та

є мислимими
лише індивідуальні речі.

Мислимим є тільки загальне, та лише загальні сутності насправді існують.

Існують лише
індивідуальні речі, проте мислимим є
тільки загальне.

релігійно-теологічна концепція, згідно якої вищий тип пізнання - це інтуїтивний,

безпосередній розсуд прихованої, таємничої суті всесвіту, природних і соціальних явищ.
Витоки середньовічного містицизму сходять до неоплатонізму і учення Августина про надчуттєве осяяння людської душі (іллюмінізм), але свого найбільшого поширення він досягає в епоху Середньовіччя ("Ареопагітики", каббала - в іудаїзмі, суффізм - в ісламі, ісихазм - в православ'ї, католицькі містики: Бернар Клервоський, Іоахим Флорський, І. Екхарт, І. Таулер і ін.).

риси містицизму
Дуалістичне бачення світу
Містицизм був своєрідною реакцією на

раціоналізацію середньовічної філософії. Його суть полягала, перш за все, в дуалістичному баченні світу. До цього античність не знала принципового протиставлення нематеріальності і матеріальності. У християнстві вперше промальовувалася альтернативність цих двох понять. Існування «надприродного» Бога — духовне, тоді як буття природи матеріальне

великою таємницею, недоступною ні плотському сприйняттю, ні розумному тлумаченню. Звідси

друга найважливіша межа містицизму — допущення можливості безпосереднього наддослідного і надрозумного збагнення Бога.

1969, т. 1, ч. 2, 710 с.
Гегель Г.В.Ф. Лекции по

истории философии. Сочинения: в 12-и т. - М.-Л.: Соцэкгиз, 1935, т. XI, - 527 с.
Гуревич А .Я. Категории средневековой культуры. М.: Наука, 1984, 350 с.
Лей Г. Очерк истории средневекового материализма. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1962, - 587 с.
Соколов В.В. Средневековая философия. М.: Высшая школа, 1979, - 448 с.
Большой энциклопедический словарь, М, 2001 г.
Миронов В.В., Иванов A.B. Онтология и теория познания: Учебник. М.: Гардарики, 2005. - 447 с.
Столяров A.A. Патристика //История философии. Запад-Россия-Восток: Учеб. для студентов вузов / Под ред. Н.В.Мотрошиловой. Кн. 1. Философия древности и средневековья. -М. : Греко-латин. каб. Ю. А. Шичалина , 1995. С. 246-280.