Шведа Юрій Романович

Шведа Юрій

Романович

1. Кандидат політичних наук
2. Доцент кафедри політології ЛНУ
3. shveda@ukr.net

системи.

більшої спільноти або цілісності.

Сам термін партія відомий ще з античних часів – згадки про них знаходимо ще у Геродота - партія Сулли, партія моря, гвелфи. Тоді воно мало негативний контекст.

які характеризувалися трьома відмінними типами політичних партій:

1) партія –

як аристократичне угруповання,
2) партія – як політичний клуб,
3) масова партія.

Перших два типи партій ще називають протопартіями.

вкінці ХІХ ст. М. Дюверже називав їх “дітьми демократії”.

Причини виникнення

політичних партій:
1) поширення загального виборчого
права і поява значної кількості виборців з якими потрібно було працювати,
2) вихід на політичну арену найбільшого класу – пролетаріату.

сутнісною рисою (ідеологія, машина для голосувння, організація), 2) за сукупністю

сутнісних рис.

Дж. Ла Паломбара виділив
наступні сутнісні риси партії:
- наявність певної ідеології (світогляду),
- певне організаційне об’єднання,
- намагається здобути політичну владу,
- діє публічно і розраховує на підтримку громадян.

громадян, яке виражає інтереси частини суспільства і прагне до їх

задоволення шляхом здобуття, утримання і використання державної влади.

Політичні партії – основні актори політичного життя суспільства.

науках – партологію – відомий французький вчений Моріс Дюверже. У

1951 р. він видав книгу “Політичні партії”

селянські, жіночі, молодіжні.
За класовою ознакою – робітничі, дрібнобуржуазні, поміщицькі,

великої буржуазії.
За місцем у політичному спектрі – праві, ліві, центрисьські.
За способом формування - ідейно-політичні, прагматичні, харизматично-вождистські.
За ідеологією – комуністичні, соціал-демократичні, ліберальні, християнсько-демократичні, консервативні, соціалістичні, фашистські.

темпераментом – радикальні, реформістські, консервативні.
За географією діяльності – міжнародні, загальнонаціональні,

регіональні.
За розмірами – великі, середні, малі.
За ставленням до влади – провладні, опозиційні.
За ставленням до політичного режиму – антисистемні, просистемні.

кадрові та масові.
Кадрові партії – це партії професійних функціонерів,

націлені на отримання перемоги на виборах. Вони децентралізовані об’єднання, що гуртуються навколо кандидатів. Не знають партійного членства і партійних внесків.
Масові партії – це партії націлені на максимальну інтеграцію членів, партії принципу, які основним своїм завданням вважають поширення відповідної ідеології. З фіксованим членством та партійними внесками.

– “партії виборців”

політичних партій та відносин між ними, які складаються в боротьбі

за державну владу та у процесі її здійснення.

альтернативні та неальтернативні.

яка сьогодні вважається класичною.

(соц. Польща, Чехословаччина),
3. з домінуючою партією (Японія, скандинавські держави),

4. двопартійна система (США, Великобританія),
5. поміркованого плюралізму (сучасні країни Західної Європи),
6. поляризованого плюралізму (Італія, Франція),
7. атомізована система (посткомуністичні країни).

плюралізму.
Виборча система – змішана.

науки.- К.: “Либідь”, 2002, Глава 10. Політичні партії і партійні

системи, с. 325-356.

партій, кадрова, масова, виборча партія, партійна система, однопартійна, гегемоністська, з

домінуючою партією, двопартійна, поміркованого плюралізму, поляризованого плюралізму, атомізована система, мажоритарна, пропорційна, змішана виборча система.