Світовий фінансовий ринок — Міжнародні інвестиції

руху капіталу.
Форми іноземних інвестицій.
Механізм залучення іноземних інвестицій. Вільні економічні зони.
Формування,

оцінка і порівняння інвестиційної привабливості та ризику території в системі міжнародної економіки. Інвестиційний клімат.
Інвестиційна політика України.

необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Капітал представляє собою нагромаджений

запас засобів в продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідний для створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг.

кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою

отримання прибутку чи підприємницької вигоди.

(недержавний) капітал.
За характером використання коштів:
-підприємницький;
-позичковий (міжнародний кредит);
-міжнародна економічна допомога.
-прямі інвестиції;
-портфельні

інвестиції.

(більше 3 років).
За типом фінансових зобов’язань:
кредитні операції;
інвестиційні операції.
За цілями використання:
прямі

інвестиції;
портфельні інвестиції.

з метою отримання прибутку.
Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:
- прямі

іноземні інвестиції;
- портфельні іноземні інвестиції.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об’єктом розміщення капіталу і відповідний доход.

цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають

право контролю над підприємством.

співробітництва;
злиття і придбання підприємств;
створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств.

підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і

ризиків від здійснення цієї діяльності.
Спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.

здобули значного поширення в сучасних умовах. Основними причинами злиттів і

придбань компаній виступають:
Глобалізація економіки і лібералізація світової торгівлі. Вступаючи в боротьбу за перерозподіл ринків, компанії прагнуть посилити свої позиції.
Переніс центру ваги міжнародної конкуренції в сектор високотехнологічних товарів і послуг, що зумовлює необхідність зростання витрат на НДДКР.
Проблема надвиробництва і пошуки ринків збуту.

є введення системи пільгового оподаткування.
Система податкових

і митних пільг містить: «податкові канікули», знижки ставок оподаткування при реінвестиціях отриманого прибутку чи інвестиціях у визначені регіони та галузі, захист від подвійного оподаткування, звільнення чи зниження митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат тощо.

і митних пільг, спрощення адміністративних процедур тощо.
Третім елементом

можна вважати удосконалення фінансового механізму.
Фінансовий механізм охоплює: зміцнення позицій національної валюти, її конвертованість; можливість для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, без труднощів конвертувати отримані доходи; користування банківською системою країни; надання державних кредитів для інвестиційних проектів у пріоритетні сфери.

країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та

відповідному оподаткуванню. В літературі існує багато визначень ВЕЗ, що пояснюється різноманітністю їх різновидів, кожен з яких має свої особливості функціонування та відіграє свою роль в економіці країни.

склади, транзитні зогни, митні зони на підприємствах;
– експортно-промислові зони, туристсько-рекреаційні

– орієнтовані на зовнішню торгівлю;
імпортно-промислові зони або імпортозамінні – їх мета – забезпечити споживачів імпортною продукцією або стимулювати виробництво по заміщенню імпорту;

для залучення іноземного капіталу з використанням устаткування, ноу-хау, іноземного управлінського,

комерційного чи маркетингового досвіду;
банківські і страхові безмитні зони – створений пільговий режим здійснення банківських і страхових операцій;
комплексні зони – великі за територією, мають ознаки різних ВЕЗ.
За розмірами ВЕЗ бувають:
великотериторіальні – співпадають з адміністративно-територіальною одиницею;
точкові – створюються на невеликій території і мають чітко виражений функціональний характер: місто, невеликий район, підприємство, склад, порт тощо.

інноваційних, інфраструктурних елементів, які наявні на даній те­риторії та володіють

в своєму сумарному прояві синергетичним ефектом.

(економічних, соціальних, фінансових, податкових, сировинних, майнових тощо), які впроваджено на

даній території, що не суперечать законодавству держави, та створена в інтересах розвитку регі­ону й захисту прав конкретного інвестора,
ІПРР — інтегральна характеристика даної території, яка включає в себе наявний інвестиційний клімат, тенденції роз­витку інвестиційної інфраструктури, можливості залучення й використання інвестиційних ресурсів, а також інші фактори, що безпосередньо чи опосередковано впливають на ефектив­ність (віддачу) вкладених інвестицій та знижують інвестицій­ні ризики.

та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних

та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків.

південь Одеської обл.
3. «Сиваш» — Автономна республіка Крим.
4. «Донецьк».
5. «Азов»

(Маріуполь).
6. «Славутич».
7. «Закарпаття».
8. «Яворів».
9. Курортополіс «Трускавець».
10. Інтерпорт «Ковель».

є:

1. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в АРК.
2. Спеціальний режим інвестиційної

діяльності в Донецькій обл.
3. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Луганській обл.
4. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в м. Харків.
5. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Чернігівській обл.
6. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Житомирській обл.
7. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській обл.
8. Спеціальний режим інвестиційної діяльності у Львівській обл.
9. Спеціальний режим інвестиційної діяльності у Волинській обл.

2008. – С. 213-236.
2. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Під

заг. Ред. О.Г. Гупала. – К.: «Хай-Тек Прес», 2007. – С. 100-141.
3. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 5те вид., стер. – К.:Знання, 2004 – С. 201-220.
4. Герасимчук В.Г. Міжнародна економіка: навч. посіб. / В.Г. Герасимчук, С.В. Войтко. – К.: Знання, 2009. – С. 92-101.
 
Додаткова:
1. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка:Навч. Посіб. – К.:Знання, 2005 – С. 139-157.