Італія 1920-1930-ті роки

Наумчук Віктор.
Викладач: Рассадкін Олександр Олегович
Італія 1920-1930-ті роки

коштувала їй дуже дорого: 700 тис. загиблих, 450 тис. інвалідів,

1 млн. поранених, країна втратила третину національного багатства. Після поразки біля Капоретто в жовтні 1917 р. вона опинилась на межі повної катастрофи і тільки допомога військ Антанти врятувала Італію. Економічне становище країни було вкрай критичним: не вистачало продовольчих товарів, палива, предметів першої необхідності...

Італія після 1-ої Світової Війни

покращення життя населення. Довіра до нього і до конституційного ладу

впала. Післявоєнний спад виробництва, демобілізація армії, ще більше загострили соціальні проблеми і призвели до розгортання масового робітничого руху, в якому домінували радикальні течії. Страйки робітників супроводжувались захопленням заводів і створенням ФЗР - фабрично-заводських рад, які брали на себе функції місцевої влади. Формувались загони Червоної гвардії.

сили соціалістів і націоналістів, які в 1919 р. створили фашистську

партію

Трошки про Муссоліні

мандатів. Депутати-фашисти своєю поведінкою у парламенті фактично блокували його роботу,

демонструючи народу і королю, що парламентська демократія вичерпала себе, і щоб навести порядок у країні, потрібна сильна влада-диктатура. Готуючись до захоплення влади, фашисти створювали бойові групи (за словами Муссоліні, 400 тис наприкінці 1921 р.). Муссоліні активно готувався здійснити похід своїх прихильників на Рим, щоб взяти владу силою. Фашистський з'їзд у Неаполі поставив перед урядом ультимативну вимогу передати їм частину міністерських посад. Король Віктор-Еммануїл III під приводом того, що він не може допустити кровопролиття, яке неминуче спричинить громадянську війну, не наважився застосувати проти фашистів силу. Останні захопили важливі державні об'єкти в Мілані та інших містах. Восени 1922 р. король призначив Муссоліні прем'єр-міністром Італії.

Внутрішня Політика

про врегулювання відносин між підприємцями і робітниками.
У 1928-1929 рр. Муссоліні

сформував перший однопартійний фашистський уряд. Він провів грошову реформу, чому сприяли значні кредити США. 1929 р. рівень промислового виробництва в країні на 40 % перевищував довоєнний, зростало виробництво сталі, електроенергії, продукції текстильної, харчової та інших галузей.

Економіка

економіки і політичного життя Італії. Корпорації схвалили заборону страйків і

40-годинний робочий тиждень, контролювали укладення колективних трудових договорів, розглядали конфліктні ситуації, надавали допомогу фашистським профспілкам.

промисловості та їх сировинної бази, що було пов'язано з агресивною

політикою на міжнародній арені та підготовкою до війни.
Фашистський уряд вважав, що Італія була обділеною результатами Першої світової війни, і не приховував своїх загарбницьких планів. 1935 р. італійські війська з території Сомалі напали на Ефіопію. Ліга Націй оголосила Італію агресором.

Зовнішня політика

військовому і економічному плані, влада стала одноосібною, існувала лише одна

фашистська партія і Італія готувалася до Другої Світової війни…

Висновок