Тема 4. Міжнародні операції з цінними паперами

та систематизація.
Похідні цінні папери.
Види міжнародних операцій з цінними

паперами.
Учасники міжнародних операцій з цінними паперами.
Фондова біржа.

папір — це документ, який засвідчує майнове право чи відношення

позики власника документа щодо особи, яка випустила такий документ.

численними ознаками:

що дають право власнику на частину активів емітента, тобто всі

види акцій всіх типів емітентів.

У широкому розумінні (опосередковано) до інвестиційних можна віднести також окремі види боргових цінних паперів, сертифікатів та похідних.

власника на одержання частки прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів

і на участь в управлінні цим товариством, а також на частину майна під час його ліквідації.

Акція — безстроковий документ і існує стільки, скільки існує акціонерне товариство. Для емітента випуск акцій є джерелом капіталу і його влаштовує те, що він не зобов’язаний повертати інвесторам вкладений ними капітал. Інвестор, який купує акції, також дотримується власних інтересів — одержати дохід і брати участь в управлінні акціонерним товариством (пропорційно купленим акціям).

між власником (володарем, держателем) облігації та емітентом і підтверджує зобов’язання

емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість в обумовлений термін, а також виплачувати визначений відсоток (винагороду). Відносини між вказаними особами трактуються як позика.

угоди, називають похідними. Вони не дають їх власникові ні права

власності, ні права на одержання доходу, але засвідчують право на купівлю або продаж в майбутньому цінних паперів того чи іншого виду (частіше акцій).

Тверді

Термінові
угоди

Умовні

особа купує контракт, то говорять, що вона відкриває (або займає)

довгу позицію

Особа, яка продає контракт, займає (або відкриває) коротку позицію

Якщо інвестор купив (або продав) контракт, то він може потім закрити свою позицію за допомогою продажу (або купівлі) його

Довгий контракт означає купівлю контракту, а короткий — продаж контракту.

Угода, що закриває відкриту позицію, називається офсетною (протилежна дія), тобто протилежною щодо початкової угоди.

предмету контракту (активу).
Форвардний контракт укладається поза фондовою біржею. Умови

договору обумовлюються на момент укладення контракту, а його виконання здійснюється у відповідності з цими умовами в зазначений термін.
Форвардний контракт укладається звичайно для здійснення реального продажу або купівлі відповідного активу і має за мету страхування постачальника або покупця від можливої несприятливої для нього зміни на ринку.

спотовими («спот», означає «наявний»), а ринок таких угод –касовим або

спотовим.

Ціна, що виникає в результаті укладення касових (спотових) угод, називається відповідно касовою або спотовою.

можливих збитків, але й для гри на різниці ринкової (курсової)

вартості активів. При цьому особа, яка відкриває довгу позицію (купує контракт), розраховує на майбутнє зростання ціни активу, а особа, яка займає коротку позицію (та, що продає контракт), розраховує на зниження ціни активу.

Саме протилежність прогнозів сторін є основою для укладення такого контракту.

від нього. Найсуттєвіша відмінність полягає в тому, що ф’ючерсний контракт

укладається лише на фондовій біржі і є стандартним за складом умов і процедур виконання. Біржа розроблює стандартні умови для кожного виду активу. Тому ф’ючерсні контракти є ліквідними і для них існує широкий вторинний ринок. Цим ф’ючерсний контракт, порівняно з форвардним, надає своєму власникові суттєву перевагу.

і відображає очікування інвесторів щодо майбутньої спотової ціни активу на

ринку. На момент укладення контракту ф’ючерсна ціна може бути вищою (контанко) або нижчою (бекуордейшн) за спотову. До моменту закінчення терміну контракту ф’ючерсна ціна повинна стати рівною ціні спот, інакше з'являється можливість виконати арбітражну операцію: якщо ф’ючерсна ціна вища за спотову, то арбітражер продасть контракт і купить актив, за протилежної ситуації він продасть актив і купить контракт.

ситуації на фондовому ринку, він надає перевагу укладенню ф’ючерсного контракту.

Але ф’ючерсний контракт вимагає обов’язкового виконання операції і, якщо прогноз помилковий, інвестор може зазнати втрат. Для зменшення фінансового ризику інвестор звертається до опціонних контрактів (опціонів).

опціону має право на здійснення операції з цінними паперами, але

він не зобов’язаний цю операцію виконувати.

Опціони бувають різними за своїми ознаками. Такими ознаками, в першу чергу, є тип опціону і позиція учасників угоди.

покупця)
опціон пут, тобто
опціон на продаж
(опціон продавця)

коротка (позиція продавця опціону). Сполучення типів і позицій створюють чотири

види опціонів:

Види опціонів

довгий колл

короткий
колл

довгий пут

короткий
пут

опціону на продаж
продавцем опціону на купівлю
продавцем опціону на продаж

укладення угоди і момент її виконання.
Отже, існують чотири види опціонних

операцій, які вважаються простими опціонними стратегіями: купівля коллу, продаж коллу, купівля путу, продаж путу.

ринку нараховується на порядок більше і побудовані вони на комбінаціях

двох і більше опціонів в одній операції. Коли комбінація будується на сполученні двох і більше опціонів, то ціни і терміни по них можуть бути або однаковими, або різними.

різні терміни
однакові ціни й різні терміни
різні ціни й однакові терміни

і є комбінації, в які включені один колл і два

пути. Особа, що визначає свою стратегію на ринку опціонів, може займати або довгу, або коротку позицію, або ту й іншу одночасно (в одній операції).

діяльності. Як правило, вихід на міжнародний фондовий ринок можуть здійснити

тільки великі фінансові установи, а також уряди країн з розвинутою інфраструктурою національного ринку цінних паперів.

муніципалітети, великі національні та міжнародні компанії
Завдячуючи своєму високому іміджу, надійності

та обсягу операцій вони є основними учасниками ринку цінних паперів

Інституці-
ональні
інвестори

Ними є різні юридичні особи — фінансові установи. Частка цих учасників у міжнародному фондовому ринку досить велика

Професіонали
ринку
цінних
паперів

Це брокери
й дилери

Брокер — це агент чи посередник, який допомагає інвесторам у торгівлі цінними паперами.

Дилер — це особа, що сприяє торгівлі фінансовими активами шляхом створення запасів різних цінних паперів.

Купуючи папери, дилер збільшує свій запас цінних паперів, а продаючи — зменшує його, одержуючи прибуток за рахунок різниці цін купівлі та продажу.

час купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і дорученням клієнта на

основі договору комісії чи доручення.

Інвестиційні консультанти — юридичні або фізичні особи, які надають консультативні послуги під час випуску та обігу цінних паперів.

цінних паперів за власний рахунок. Інвестиційна компанія є спеціалізованим підприємством

для:

організації та гарантування випуску цінних паперів

вкладання коштів
у цінні папери

купівлі-продажу
цінних
паперів дилером

поняття, як емісійний синдикат. Це група андеррайтерів, які сумісно, за

договорами, на принципах розподілу прибутків здійснюють розміщення та гарантований випуск цінних паперів.

Фінансові брокери, інвестиційні консультанти, інвестиційні компанії та фонди здійснюють різні операції з цінними паперами. Багато компаній поєднують ці види діяльності. У світовій практиці для таких компаній існує термін — компанії з цінних паперів (Securitils firm).

коштів інвесторів та їх вкладення від імені фонду в цінні

папери, а також на депозитні рахунки та вклади. Ніякими іншими видами діяльності інвестиційний фонд займатися не повинен. Такі організації можуть забезпечувати індивідуальним інвесторам вихід на міжнародний ринок цінних паперів. Інвестори купують цінні папери (інвестиційні сертифікати) фондів, які випускаються на національних ринках, а фонди використовують кошти, одержані від продажу цінних паперів, для вкладення в іноземні цінні папери.

операціях з цінними паперами (їх випуску та розміщенні) для залучення

додаткових грошових коштів, а також для довгострокового кредитування своїх клієнтів, серед яких може бути і держава. Інвестиційні банки не є банками в класичному розумінні цього поняття, так як вони не виконують багатьох видів класичних банківських операцій.

не однакова, але можна зазначити деякі спільні закономірності взаємодії комерційних

банків з національними і міжнародними ринками цінних паперів.

інститут вторинного ринку цінних паперів фондові біржі сприяють накопиченню капіталу,

його розподілу і перерозподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. Ефективність фондових бірж загальновизнана.

категорії:
брокер-комісіонер збирає у брокерських фірм заявки клієнтів, дос­тавляє їх в

зал біржі і відповідає за їх виконання;
біржовий брокер виконує доручення інших брокерів;
біржовий трейдер здійснює операції лише за власний рахунок. Правилами біржі йому заборонено виконувати розпорядження клієнтів;
«спеціаліст» виконує три основні функції: 1) здійснює виконання заявок з певними групами цінних паперів, діючи при цьому як брокер; 2) діє як дилер, тобто купує та продає цінні папери за власний рахунок; 3) виконує завдання підтримки стабільності на ринку певних цінних паперів шляхом компенсації тимчасових дисбалансів попиту й пропозиції.

облігацій), які інвестори передають своїм брокерам для виконання на біржі: