Тема заняття : Григорій Косинка ( Стрілець )

й цей доробок свідчить, що в його особі українська література

мала талановитого співця української бідноти, дітям якої тільки «сниться молоко», глибокого знавця свого народу і його мови.
П. Панч

продовжувач художніх традицій Стефаника і Черемшини, Коцюбинського і Васильченка —

такий був Косинка…
Євген Шабліовський

народження: с. Щербанівка, Обухівський

повіт, Київська губернія.
* Дата смерті: 15 грудня 1934 (35 років)
Місце смерті: Київ
Національність: українець
Мова творів: українська
Рід діяльності: прозаїк
Роки активності: 1919–1934
Жанр: оповідання, імпресіоністична новела

№ 2).
Отож датою першодруку вважають 1925 р

часів. Дезертири були, і я їх не обминаю, як не

обминав босяків М. Горький.
Г. Косинка

своєї волі опинився в банді отамана Гострого, тому став дезертиром

і переховувся в житах. Звідси — назва новели. «В житах» — це не лише місце дії, це багатогранний символ, що уособлює в собі й життя селянина, і його ставлення до навколишнього світу, і становлення як людини на землі.

для мене слово, бо воно нагадує мені про дійсність —

раз, а друге — в нашій революційній термінології це є дезертир, а я, товариші, саме до них і нале­жав!»

у його житті, бо приніс зустріч із його долею –

Уляною.

яка ставить нас перед вибором і дає орієнтири на майбутнє.

прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом,

сконденсованою та яскраво вимальованою дією,у якому автор висловлює миттєві почуття ліричного героя, відмовляється від ідеалізації свого персонажа,показує уривчасті фрагменти, відбиті у його свідомості.

Головне в такому творі - змалювати навколишній світ так, щоб було зрозуміло, що робиться в душі героя.

спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції в другій половині ХІХ ст.,
Визначальні

риси імпресіонізму:
*зображується не сам предмет, а враження від нього);
*імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум;
*відмова від ідеалізації;
*часопростір ущільнюється й подрібнюється, предметом мистецької зацікавленості стають уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа;
*герой цікавий «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень;
*найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела.

Едгар
Поль Сезанн
Берта Морізо
Марі Бракмон
Арман Гійомен
Франсіс Пікабіа
Гюстав Кайботт 

десятиліть XX століття, що виявилась у погляді на стихію життя

як першооснову світових процесів.

В українській літературі вітаїстичність позначилась на формуванні «романтики вітаїзму» з її настановою на перетворення світу, формування активної, сильної особистості та нації.

до землі; старий чорногуз; сірі, гарні очі, розпатланий чуб, ще

дитяче обличчя; крайкована синіми льонами плахта з вівса, ячменю…; копит горить під сонцем; степова дичка – запалена, засмажена (дівчина Уляна); гарно вишита мережка.

у мене почали дзвонити коси, серпи; солдат… вигукує, стріляючи з

ляку; степ… дзвонить хвилями; десь над ухом б’ється крильцями джміль, гуде; нерви уже не співають, а тільки дзвонять тихо: «Дзінь, дінь!..»; впало на дорогу її слово: – змінилася; шептали колоски; дзвонить у такт степу моє серце.
Нюхові, запахові образи, смакові, дотикові: Городи пахнуть полином, м’ятою п’яні гречки; вітер … теплий, ніжний гарячий вітер

стефанівський тип письма.
Вона досить коротенька за обсягом, має досить суттєве

значення, оскільки саме ця риса є найхарактернішою в письмі Г. Косинки: він умів декількома фразами, нюансом світлотіней, образом або символом передати найширшу гаму почуттів, думок, ідей. Недарма ж класик української новелістики Василь Стефаник називав Григорія своїм онуком.

і захисник його — перетворюється у спогадах, свідомості героя у

своєрідного повіреного у всі земні таїни, навіть більше: житнє поле стає самим життям. Саме жито-життя здатне пробудити, повернути до сприйняття земних радостей і мертвих, і живих.

Жито, жити, любити…— це весь Косинка, це його поезія.

Тваринне існування Корнія до зустрічі з Уляною скоріше нагадувало смерть, аніж повноцінне життя. Але почуття любові до Уляни врешті перемагає страх за життя. Корній забу­ває про небезпеку, що йому загрожує, і піднімається з землі назу­стріч любові, навперейми справжньому життю.

жита, «червона хустка Уляни» і він сам — єдине

мірило буття на землі, усе інше — потім. Корнію не хочеться згадувати про те, що мучить його совість, а саме розстріл комуніста Матвія Киянчука, у якому він, напевно, брав участь. Він молодий, трохи іронічний («ми, дезертири, — народ бойовий», але спраглий до життя. «…Мені хочеться співати, як співають старі, коли згадають молодість, а я ще хочу співати!»

та запишіть у робочі зошити.
2. Прочитайте новелу «В житах».