Українські вчені-фізики

без батьківщини, і те значення, яке його праці можуть мати

у світі, він повинен відносити до своєї батьківщини ”
Луї Пастер

перших університетів у XIX ст.: Харківського, Київського та Новоросійського. Університети

та інші вищі навчальні заклади стали базою фундаментальних наукових досліджень.
Українських учених, національний доробок яких розглянуто в навчальному посібнику, можна було б класифікувати принаймні таким чином:
а) українські вчені, які народились і працювали в Україні;
б) українські вчені іноземного походження — вчені, які працюють на теренах України;
в) іноземні вчені українського походження — вчені, які народилися в Україні, але працюють за її межами.

атомної науки і техніки. Значний внесок зробив у розвиток ядерної

фізики, фізики твердого тіла, полімерів. Брав участь у вирішенні найскладніших проблем створення радянської атомної техніки. Йому належать проекти щодо використання атомної енергії на флоті.

авіаконструктор, академік, заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії СРСР,

Державної премії України, премії ім. М.К. Янгеля, генеральний конструктор, керівник конструкторського бюро літакобудування у Києві. Під його керівництвом створено поршневі літаки АН-2, АН-14, турбогвинтові АН-10, АН-12, АН-22 (“Антей”) АН-24, АН-26, АН-28, АН-30 та реактивний АН-72. Створив науково-технічну школу.

озброїв людство прогресивними на той час технологічними процесами та при­строями:

електрозварювання металів, понтони для переправи військ, гальма для залізничних вагонів та ін.

Васильовича Вінтера пов'язано спорудження найбільшої на той час у радянському

союзі гідроелектростанції на Дніпрі – Дніпрогесу, низки інших. І кожна з них стала етапом тріумфального прогресу техніки першої половини xx сторіччя.

Основні напрями наукових до­сліджень: квантова механіка, ядер­на фізика,

космологія, біофізика. Розробив квантово-механічне пояс­нення тунельного ефекту, на основі якого з'ясував явище а-розпаду ядер. Розвинув теорію β- розпаду (правило відбору Гамова—Теллера). Виконав класичну роботу в галузі астрофізи­ки, обчислив модель зірок із термоя­дерним джерелом енергії, а також до­слідив нейтрино, що виникають при спалахах наднових зірок. У 1946— 1948 рр. розробив теорію Великого вибуху,яка в наш час покладена в основу стандартної космологічної моделі, передбачив реліктове випромінювання. Запропонував один із перших підходів до розшифровки генетичного коду. Він приділяв уваги багато популяризації наук, зокрема фізики. Г.А. Гамов — один із видатних учених XX ст.

апарату з реактивним двигуном для космічних польотів. Здійснив перший крок

в історії космонавтики. Описав принцип реактивної тяги польоту на ракеті, програмний режим горіння пально­го, систему подачі палива в камеру згорання та використання багатокамерних апаратів (прообраз багатоступінчастих ракет)

протягом багатьох років спрямовував роботу провідних на­уково-дослідних конструкторських колективів на

розв'язання грандіозних комплексних завдань у ракетній і космічній техніці. Під його керівництвом здійснено запуск першого штучного супутника Землі, перший політ до Місяця, перший політ людини в космос, перший вихід людини в космічний простір.

у галузі фізики твердого тіла та конденсованого стану, вакуумної техніки.

Спільно з Л. Шубниковим відкрив у 1937 р. ядерний парамагнетизм у твердого водню. Досліджував надпровідність, властивості скраплених газів, розробив методику створення високих тисків при низьких температурах.

широко відоме фізикам усього світу. Роботи й дослідження вченого стосуються

найрізноманітніших галузей сучасної фізики. Завдяки йому виникла низка нових наукових напрямків, що викликало сотні тео­ретичних і експериментальних досліджень. Ландау створив сильну й ефективну наукову школу дослідників. Учорашній і сьогоднішній рівень теоретичної фізики багато в чому є заслугою Льва Давидовича. Наукові досягнення звитяжця здобу­ли загальне визнання. Йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці, тричі прису­джувалась Державна премія. Академік Ландау обирався членом англійського Королівського товариства, Датської і Нідерландської академій наук, Національної академії наук США, Американської академії наук і мистецтв. 1960року був удо­стоєний премії імені Ф. Лондона за дослідження низьких температур (фізика) і нагороджений медаллю імені Макса Планка. І нарешті 1962 року він одержав найвищу світову нагороду — Нобелівську премію.

р. Народився в Харкові. Закінчив Харківський університет (1936 р.) і

Харківський механіко-машинобудівельний інститут (1938 р.). І.М. Ліфшиць — видатний фізик-теоретик. Зробив великий внесок у розробку важливих проблем фізики твердого тіла. У 1954-1965 рр. спільно з учнями він формував сучасну електронну теорію металів. Розробив теорію одного з основних процесів пластичної деформації - процесу двійникування. Низка праць присвячена фізичній кінетиці.

відома особистість в історії світової авіації, основоположник практичної реактивної авіації,

творець турбо­реактивних двигунів (ТРД). Працював у Харківському авіаційному інституті, Ленінграді, на Уралі та у Москві в Центральному інституті авіаційних двигунів. На літаках, де використовувалися двигуни генерального конструктора Архипа Люльки, було встановлено більше 10-ти світових рекордів

академік, удосконалював свої знання у Парижі, працював у Петербурзі, член

ряду академій світу. Основні наукові праці стосуються математичного аналізу, математичної фізики й теоретичної механіки. Перший побудував теорію поширення тепла в рідинах. У1828 р. довів теорему про перетворення інтегралів (теорема Гаусса-Остроградського). Створив у 1854 р. загальну теорію удару. Праці Остроградського присвячені також теорії чисел, алгебрі та теорії ймовірностей.

фахівець у галузі електрозварювання та спеціальної електрометалургії. Розробив но­вий науковий

напрям — теорію дугових автоматів і напівавтоматів, нових способів електрозварювання, зокрема імпульсно-дугового, мікроплазмового, контактного, електронно-променевого, електрошлакове литво. Обраний іноземним членом академії наук Німеччини, Болгарії, Чехословаччини і Американського зварювального товариства

вивчав фізику електричних розрядів у розріджених га­зах. Він розробив багато

вдалих конструкцій катодних трубок (катодні рурки Пулюя), які знайшли широке застосування та визнання. Також конструював електричні лампи освітлення і вдо­сконалював телефонні станції. І.П. Пулюй близько підійшов до розуміння природи катодних променів як потоку від'ємно заряджених частинок. Вагомий внесок зробив І.П. Пулюй у розвиток фізики рентгенівських променів і рентгенографію (Х-промені). Після відкриття В. Рентгена І.П. Пулюй виконав глибокі дослідження в га­лузі фізики рентгенівських променів, вичав механізм їх виникнення, отри­мав на той час унікальні рентгенівські знімки людини. І.П. Пулюй спроек­тував та побудував електростанцію на постійному струмі, а також першу в Європі електричну станцію на змінному струмі.
І.П. Пулюй був всебічно освіченою людиною, багато робив для ствердження української освіти, науки і культури.

заслужений діяч науки України. Один з основоположників сучасної ядерної прискорювальної

техніки. У 1932 р. (спільно з А. Вальтером, О. Лейпунським, Г. Латишевим) здійснив першу в країні штучну ядерну реакцію.

Починав навчання у і Львівській політехніці, став дипломованим спеціалістом у

Берліні, де у 1951 р. заснував Інститут кристалофізики Німецької Академії Наук. Наукові праці стосуються повного внутрішнього відбивання світла на межі поділу двох середовищ, фізики іонних кристалів. Він започаткував новий напрям у фізиці твердого тіла — вивчення кінетичних параметрів дефектів, і їх температурних і польових залежностей. О. Стасів — один із засновників і міжнародного фізичного журналу «Physika Status Solidi»

конструк­тор, учений-теоретик, і геніальний винахідник у галузі космонавтики. Розробив теоретичні

основи космічних польотів і конструювання міжпланетних кораблів, вивів основне рівняння польоту ракети, виклав теорію багатоступінчастих ракет, запропонував рецепти ракетного палива, Перший у світі політ американських астронавтів до Місяця здійснено за «трасою Кондратюка» (1969 р.). Саме його передбачення були поштовхом до всепланетного освоєння космічних просторів.

у галузі математики, астрономії та геофізики, віце - президент АН

СРСР. Очолював численні експедиції по дослідженню Арктики. Основні праці з астрономії стосуються космогонії Сонячної системи. Його праця «Метеоритна теорія походження Землі і планет» поклала початок розвитку теорії утворення Землі і планет із твердих частинок.

в кріогенній лабораторії в Лейденському університеті (Гол­ландія). Наукові пращ стосуються

фізики кристалів, надпровідності та кріогенної техніки. Розробив і виготовив дьюари - випаровувачі-ємності для довготривалого зберігання рідини, а також розро­бив оригінальні методи вирощування моно­кристалів. Підготував перші в нашій країні кадри фахівців з кріогенної техніки (Харків).

творець ракетно-космічної техніки, керівник конструкторського бюро в Дніпропетровську. Створив новий

напрямок у розробці ракет і космічних апаратів різного призначення, зробив вагомий внесок у вивчення верхньої атмосфери та навколишнього космічного простору за програмою «Космос», «Інтеркосмос», у розробку бойових ракет. Його ім'ям названо кратер на Місяці. Федерацією космонавтики встановлена медаль «Іменна медаль М. Янгеля».