бідна, батько працював у майстерні кравця. У віці 15 рокв
батько віддав його в учні до літографа, тобто бачив його ремісником нового типу. Як більшість англійців, він знався на акварелі і тривалий час працював акварелістом. На початку власних 20 років він перебрався у Лондон. Відомо, що у віці 21 рік він виборов стипендію у Південному Кенсінгтоні і навчався там два роки. Середина 19 століття відома звертанням до історичних стилів. Волтер Ленглі звернувся до стилістики неоренесанс. До 1892 року він працював переважно акварелістом. Художній ринок Британії непогано ставився до акварелі і акварелістів, про що свідчили виставки і залуення д створення акварелей низки аматорів (непрофесійних художників). Тим не менше живопис олійними фарбами традиційно продовжували вважати авторитетним і більш престижним. В його ранніх творах вбачають впливи композицій і насиченість деталями, котрі він знав по створенню літографій.Його майстерність і авторитет художника зросли настільки, що він став членом Королівського (державного) товариства художників-акварелістів і Королівського художнього товариства. Його картини вже брали на виставки як на батьківщині, так і за кордоном.
