Введення до комп’ютерних мереж. Структури (топології) локальних мереж

та призначення комп’ютерних мереж
2. Класифікація комп’ютерних мереж
3. Загальна характеристика апаратних

та технічних засобів комп’ютерних мереж
4. Переваги роботи в локальній комп’ютерній мережі
5. Топологія локальних мереж

(через канали передачі даних) комп’ютерів, які забезпечують користувачів засобами обміну

інформацією і колективного використання ресурсів мережі: апаратних, програмних та інформаційних.
Абоненти мережі - об’єкти, що генерують або споживають інформацію в мережі. Абонентами мережі можуть бути окремі комп’ютери, комп’ютерні комплекси, термінали та ін. Будь який абонент підключається до станції.
Станція – це апаратура, виконує функції, пов’язані з передаванням і прийманням інформації.

ємності, принтери, основну пам’ять, мати спільні програмні засоби і дані.

Глобальні мережі дають можливість використати апаратні ресурси віддалених комп’ютерів.
Ці мережі, охоплюючи мільйони людей, повністю змінили процес поширення і сприйняття інформації, зробили обмін нею через електронну пошту найпоширенішою послугою мережі, а основним ресурсом – інформацію.

доступу користувача до спільних розподілених ресурсів мережі та організація їх

колективного використання з надійним захистом від несанкціонованого доступу, а також забезпечення зручними і надійними засобами передачі даних між користувачами мережі.

розташування користувачів.
В епоху загальної інформатизації великі обсяги інформації зберігаються

і передаються в локальних та глобальних комп’ютерних мережах.
У локальних мережах створюються спільні бази даних для роботи користувачів.
У глобальних мережах здійснюється формування єдиного наукового, економічного, соціального і культурного інформаційного простору.

її топологією, протоколами, інтерфейсами, мережевими технічними і програмними засобами.

сполучення функціональних елементів мережі. Варто звернути увагу, що у ролі

функціональних елементів можуть виступати як окремі пристрої, так і програмні модулі. Відповідно до цього, існують апаратні і програмні інтерфейси.

забезпечують об'єднання комп'ютерів у єдину комп'ютерну мережу. До цих пристроїв

відносяться мережеві контролери, вузли комутації та ін.
Мережеві програмні засоби керують роботою комп'ютерної мережі і забезпечують відповідний інтерфейс із користувачами. До мережевих програмних засобів належать мережеві операційні системи і допоміжні (сервісні) програми.

у тому числі за територіальним розподілом. При цьому розрізняють глобальні,

регіональні та локальні мережі.
Глобальні мережі об’єднують користувачів, розташованих по всьому світу. В них часто використовуються супутникові канали зв’язку, що дають змогу сполучати вузли мережі зв’язку та ЕОМ, які знаходяться на відстані 10-15 тис.км один від одного.

зв’язку в них найчастіше застосовуються телефонні лінії. Відстані між вузлами

мережі становлять 10-1000км.
Локальні мережі сполучають абонентів одного або кількох сусідніх будівель одного підприємства, установи. Відстані між ЕОМ в локальній мережі невеликі – до 10км, а при використанні радіоканалів зв’язку – до 20 км.

швидкістю - до 10 Мбіт/сек;
· Мережі з середньою швидкістю - до

100 Мбіт/сек;
· Мережі з високою швидкістю - понад 100 Мбіт/сек.
По типу передачі мережі класифікуються на:
· Дротяні ( на коаксіальному дроті, на витій парі, оптико-волоконні);
· Бездротові з передачею інформації по радіоканалах або в інфрачервоному діапазоні.

сервером (ієрархічні мережі).
Всі комп'ютери однорангової мережі равноправні.
Головна перевага однорангових

мереж - це простота установки і експлуатації. Головний недолік - в умовах однорангових мереж утруднено рішення питань захисту інформації. Тому такий спосіб організації мережі використовується для мереж з невеликою кількістю комп'ютерів і там, де питання захисту даних не є принциповим.

декілька серверів - комп'ютерів, керівників обміном даних по мережі і

розподілом ресурсів. Будь-який комп'ютер, що має доступ до послуг сервера називають клієнтом мережі або робочою станцією.
Сервер в ієрархічних мережах - це постійне сховище розподілених ресурсів. Сам сервер може бути клієнтом тільки сервера вищого рівня ієрархії. Сервери звичайно є високопродуктивними комп'ютерами, можливо, з декількома паралельно працюючими процесорами, жорсткими дисками великої місткості і високошвидкісною мережевою картою.

стійку структуру мережі і раціональніше розподілити ресурси. Перевагою ієрархічної мережі

є достатньо високий рівень захисту даних.
До її недоліків, в порівнянні з одноранговою мережею, можна віднести:
· Необхідність додаткової операційної системи для сервера;
· Вища складність установки і модернізації мережі;
· Необхідність виділення окремого комп'ютера як сервера.

передаваний мережею в одиницю часу. Пропускна спроможність вимірюється в Мбіт/с.
Час

реакції мережі - час, що витрачається програмним забезпеченням і пристроями мережі на підготовку до передачі інформації по даному каналу. Час реакції мережі вимірюється в мілісекундах.

будь-якої комп’ютерної мережі, в тому числі локальної надання інформаційних та

обчислювальних ресурсів підключеним до неї користувачам. З цієї точки зору комп’ютерну мережу можна розглядати як сукупність серверів та робочих станцій.
Сервер – це комп’ютер, підключений до мережі, що забезпечує її користувачів певними послугами.

йдеться про дискову й оперативну пам’ять сервера, про підключені до

нього пристрої. Сервери можуть здійснювати збереження даних, управління базами даних, віддалене оброблення і друкування даних та інші функції. Сервер – джерело ресурсів мережі.
Робоча станція – це ПК, підключений до мережі, через який користувач дістає доступ до її ресурсів.

інших комп’ютерів мережі – робочих станцій. Основним ресурсом, що надається

користувачу у спільне користування, є дискова пам’ять файлового сервера. Розділяються й інші ресурси файлового сервера, наприклад підключений до нього принтер.

називають принт- сервером.
Можуть бути модемні сервери (або комунікаційні для

виходу в регіональну або глобальну мережу), обчислювальний сервер.
Файл-сервер – це комп’ютер з великою ємністю дискової та оперативної пам’яті. В мережах, де розв’язується багато задач, може бути кілька файл-серверів. На файловому сервері знаходиться ядро мережної ОС і файли, що централізовано зберігаються. Для цієї архітектури характерним є колективний доступ до спільної БД на файловому сервері. Як правило, комп’ютерні мережі реалізують розподілене оброблення даних між клієнтом і сервером.

сервером якого зумовлює передачу по мережі всієї інформації запитуваного файла.

Вибір записів БД, що задовольняють умови запиту, здійснюється на робочій станції засобами СУБД. Тобто, в цьому випадку (при файл-серверній архітектурі) обмін між сервером і робочою станцією ( або клієнтом ) здійснюється на рівні файлів.

до БД, що зберігається на сервері, сервер, отримавши запит, здійснює

відповідну обробку записів БД і відправляє на робочу станцію результати запиту, тобто набір записів БД, що відповідають умовам запиту.

Клієнт-серверна архітектура

називаються адаптерами, або мережними адаптерами. На практиці цей термін застосовується

для спеціальних електронних плат – мережних. Крім них, функцію мережного адаптера часто виконують модеми.

в такій мережі є використання в розрахованому на багато користувачів

режимі її спільних ресурсів: дисків, принтерів, модемів, програм і даних, що зберігаються на загальнодоступних дисках, а також можливість передавати інформацію з одного комп’ютера на інший.

сервера.
Можливість постійного збереження програмних засобів, необхідних багатьом користувачам, в єдиному

екземплярі на дисках файлового сервера.
Обмін інформацією між усіма користувачами комп'ютерами мережі.
Одночасне використання всіма користувачами мережних принтерів.
Забезпечення доступу користувача з будь-якого комп'ютера локальної мережі до ресурсів глобальних комп'ютерних мереж при наявності єдиного комунікаційного вузла глобальної мережі.