Взаємодія фактичних і формальних параметрів функції

функції всі її формальні параметри
отримають значення відповідних фактичних параметрів.

Кількість фактичних параметрів повинна строго відповідати
кількості формальних. Самі ж фактичні параметри можуть бути
довільними виразами, але значення яких має бути сумісним з
типом відповідного формального параметра (сумісність
означає, що значення виразу може бути перетворене до типу
формального параметра). В тілі функції опрацьовуються копії
значень фактичних параметрів, занесені в стек, а значення
самих фактичних параметрів при цьому не змінюються.

з трьох заданих
дійсних значень:
double Max ( double x, double

y , double z)
{
x = ( x > y ) ? x : y ;
return ( x > z ) ? x : z ;
}
У разі наступного оголошення змінних і звертання до функції
double u, max ;
max = Max ( u, 50, u*u/25 );
формальний параметр x функції отримає значення змінної u,
параметр y – значення константи 50.0, а параметр z – значення
виразу u*u/25 . Всі три значення будуть перетворені до типу
double.

значенням (call by value ). У тілі функції параметр x

змінюється, проте ці зміни не впливають на значення u .
Приклад функції, яка мала би міняти місцями значення
двох аргументів:

void Swap1 ( int a, int b )
{
int d = a ;
a = b ; b = d ;
}

чином:

int al = 25 , bet =

18 ;
Swap1 ( al, bet ) ;
то значення al і bet не зміняться, хоча в тілі функції
формальні параметри обмінюються значеннями ( це не впливає
на значення фактичних параметрів ).
Щоб функція могла змінити значення змінної, треба передати
у функцію адресу цієї змінної. Тоді з функції можна буде
звертатись до змінної за адресою та оперувати безпосередньо з
її значенням, а не з копією, занесеною в стек. Відповідний
формальний параметр повинен бути вказівником, базовий тип
якого збігається з типом змінної.

через посилання ( call by reference ).

Приклад – стандартна функція введення scanf ( ).
Запишемо правильний варіант функції обміну:
void Swap2 ( int *pa, int *pb )
{
int d = *pa ;
*pa = *pb ; *pb = d ;
}

Звертання Swap2 ( &al, &bet ) ;

параметрів типу покажчик та масивів, передаються за значенням. Це означає,

що при виклику функції їй передаються тільки значення змінних. Сама функція не в змозі змінити цих значень у викликаючій функції. Наступний приклад це демонструє:
# include void test ( int a) {      a=15;      printf (" in test : a==%d\n", a); }

("before test : a==%d\n", a);     test (a);     printf ("after test : a==%d\n",

a); }
При передачі параметрів за значенням у функції
утворюється локальна копія, що приводить до збільшення
об'єму необхідної пам'яті. При виклику функції стек
відводить пам'ять для локальних копій параметрів, а при
виході з функції ця пам'ять звільняється. Цей спосіб
використання пам'яті не тільки потребує додаткового її
об'єму, але й віднімає додатковий час для зчитування.

функцію передається ім’я масиву, то на відміну від
змінних інших типів

не створюється копія масиву, а
передається адреса його першого елемента. Тому функція
здійснює роботу з тим масивом, який задано через фактичний
параметр.
Використовуються дві рівнозначні форми оголошення
формального параметру – вказівника на початок масиву
тип_елементів ім’я_масиву [ ] (наприклад int vect [ ] )
тип_елементів * ім’я_вказівника (наприклад int * pv)

Average1( ) та Average2( ), кожна з яких обчислює середнє

значення n послідовних елементів масиву дійсних чисел.

double Average1 ( double mas [ ], int n )
{
int i ;
double sum = 0 ;
for ( i = 0 ; i sum += mas [ i ] ;
return sum / n ;
}

{
int i ;
double *pn, sum

= 0 ;
for ( pn = pa + n ; pa sum += *pa ;
return sum / n ;
}

однаковим
double arr [ 150 ], ar1, ar2 ;

……………………….
ar1 = Average1 ( arr, 150 ) ; /* ar1= Average2 ( arr,150 )*/
ar2 = Average2 ( &arr[ 10 ], 40 ) ;
Змінна ar1 отримає середнє значення всіх 150 елементів
масиву, змінна ar2 – середнє значення елементів масиву, які
мають індекси від 10 до 49.
Все сказане про параметри–масиви цілком стосується і тих
параметрів функцій, які є символьними рядками. Їх можна
оголошувати як масиви або як вказівники – остання форма на
практиці використовується частіше.

не може бути масивом чи
символьним рядком. Щоб сформувати у

функції новий масив
чи символьний рядок, треба виділити місце для нього у
викликаючій функції та включити до списку параметрів
функції, яка формує масив ( рядок ), адресу виділеної для
нього ділянки.
Інші варіанти – створення нового масиву ( рядка ) в
динамічній пам’яті, або використання глобальних масивів і
рядків ( проте вони не захищені від випадкових змін, оскільки
до них можна звертатись з кожної точки програми).

повертає перше слово
заданого речення. Аргументами функції є адреси
фактичних

параметрів. Така функція оперує безпосередньо
з цими параметрами і може їх змінювати.

#include < stdio.h>
#include < ctype.h>
char * FirstWord ( char * s, char * word )
{
char * w = word ;
while ( isspase (* s ) ) s++ ; /* пошук початку слова */

!=‘,’ && *s !=‘ :’ *s !=‘ .’ *s !=‘

\0’ )
* w++ = *s++; /* копіювання першого слова */
* w = ‘\0’ ;
return word ;
}
int main ( void )
{
char str [ ] = “ Наш факультет – найкращий” ;
char wrd [25] ;
printf (“\n Перше слово: %s \n”, FirstWord (str, wrd )) ;
return 0 ;
}

Перше слово: Наш
Щоб захистити значення фактичного

параметра від
випадкових змін у тілі функції, треба в оголошенні
відповідного формального параметра вказати const . Якщо ж
формальний параметр-вказівник оголосити const, то
компілятор стежитиме, щоб у тілі функції значення цього
вказівника не змінювалось.
Щоб зробити функцію FirstWord ( ) захищеною,
оголошення параметрів потрібно записати так:
char * FirstWord ( const char * s, char * const word )