ЯК БДЖОЛИ ГОТУЮТЬСЯ ДО ЗИМИ?

двоє складних очей а між ними - три прості очка.

Спереду відходять довгі вигнуті вусики. У темному вулику вусики мають найбільше значення.

Квітки бджоли розшукують за допомогою зору і нюху. Розрізняють лише жовтий і синій кольори, а червоного не бачать, хоча невидиме для людини ультрафіолетове проміння розрізняють. Гризучими верхніми щелепами бджола будує комірки, розминає і обробляє віск, а сідаючи на квітку, знімає пилок.

Нижньою щелепою й довгою нижньою губою бджола злизує та висмоктує нектар. Потім бджола поміщає нектар в комірки стільників, де він перетворюється на мед. Груди бджоли теж вкриті волосками , на спині дві пари напівпрозорих крил. Ноги пристосовані для збирання пилку й будування стільників.

з кількох тисяч робочих бджілок.
Всі вони, від наймолодшої до найстаршої

бджоли, старанно виконують свої обов’ язки у вулику.

з яких з’являться молоді бджоли.

квітів багатьох рослин пилок та солодкий сік – нектар, і

носять до вулика.

із воску, бджоли переробляють нектар на мед. Мед – їжа

для бджіл упродовж усього року.

Він містить близько 60 корисних для організму людини речовин.

Стародавні лікарі стверджували, що
вживання меду уповільнює старість та
подовжує молодість.

усього пчеловодного сезону. Зменшується число квітучих рослин. Та й скупуваті

вони на нектар. Правда, там, де обробляють соняшник, медозбір триває до самої осені. Але однаково й тут міняється поводження бджіл. Вони починають заощаджувати корм, берегти кожну його краплю. Перше, що роблять при підготовці до зими, — виганяють зі свого гнізда трутнів. Адже роїння закінчилося, а під час сильного медозбору було не до них.  Навіть уночі бджоли не знімають стражів. Щоб допомогти бджолам в охороні жител, льотки залишають маленькими, не більше 5 см, а верхні закривають зовсім. Бджоли й самі звужують льоток, якщо він великий, заклеюють прополісом і щілини у вулику.

готовили з нього мед. Ця важка робота підірвала їхньої сили.

Багато хто загинули, а залишені живі настільки зношені, що вже не в змозі перенести зиму. Вся вага зимівлі й майбутнє родини лягає на бджоли, що з’явилися в серпні й вересні. Самі життєдіяльні молоді й сильні, вони до наступного сезону зберігають здатність виходжувати нове покоління, будувати стільники, збирати мед і пилок. І хоча матка, корячись законам природи, уже не робить таку велику кількість яєць, як навесні й улітку, бджоли як і раніше піклуються про неї: рясно годують, надають місце для кладки, звільняючи від меду середину гнізда — саме тепле місце. Однак зібрано чимало фактів, що заперечують це, виходить, треба використовувати всі засоби, які сприяють осінній яйцекладці й продовжують її. 

осінні харчі сприяють нарощуванню маси молодих бджіл. Пізні кочівлі, що

вживаються тільки із цією метою, цілком себе виправдують. Коли через посуху або холодну дощову погоду сезон зложився невдало й бджоли навіть не запасли собі корм на зиму, їм доводиться згодовувати цукровий сироп. Правда, краще давати мед, і досвідчені бджолярі завжди тримають його в запасі. Але бджоли можуть жити й на цукровому сиропі. Однак цим неповноцінним кормом варто користуватися лише в крайніх випадках. Роблять так: у літрі доведеної до кипіння води розчиняють кілограм цукру й, остудивши до температури 35—40° С, на ніч дають родинам у годівницях приблизно по 3—4 кг.

Вони видаляють із сиропу зайву воду, збагачують його ферментами, тобто

працюють над ним так само, як над нектаром. Через добу-двоє або навіть наступного дня сироп дають знову — і так доти, поки запаси корму не будуть доведені до мінімальної норми (16-18 кг). Переробляючи сироп, бджоли затрачають багато сил і значно зношуються. Тому додатковий корм краще давати раніше, у першій половині серпня, щоб у його переробці взяли участь літні бджоли, які однаково не доживуть до зими. Бджолам можна полегшити роботу й разом з тим поліпшити якість корму, якщо додати в сироп небагато, хоча б третю частину, меду. 

з яких бджоли перенесли мед наверх, видаляють. Верхні корпуси повинні

бути повні медом. Якщо в них не виявиться перги, що знадобиться бджолам для вирощування зимового розплоду, коли клуб своєю основною масою переміститься туди, дві середні медяні рамки заміняють медоперговими, раніше заготовленими або взятими з колишнього нижнього корпуса. Тепер клуб аж до весняного пильцевого харча буде мати можливість задовольняти свою потребу в білковому кормі й вітамінах. При підготовці бджіл до зими керуються правилом: краще помилитися убік збільшення кормових запасів, чим їх не додати або залишити в обріз. Зайвий мед — не марнотратство, а порука благополучної зимівлі й нормального весняного розвитку родини. Це своєрідний страховий фонд, що перебуває поруч із бджолами, а не на складі.

в багатокорпусному вулику становить 35-40 кг. Бджоли взимку переміщаються у

вулику тільки по вертикалі — знизу нагору, де й розташовуються кормові запаси. Двох’ярусне гніздо близько природного ще й тих, що бджоли в ньому можуть легко переходити з однієї вулички в іншу.  Оскільки температура їхнього тіла непостійна й залежить від температури повітря, вони, щоб зігрітися, саме й збиваються в купу. Розташовується клуб звичайно внизу вулика на порожніх стільниках, де бджолам можна щільніше пригорнутися друг до друга, неподалік від льотка, з якого надходить свіже повітря. Але якщо восени випадає теплий сонячний день, клуб розпадається й бджоли вилітають із вулика.

Не стане бджіл – зникне й багато рослин.