Загальна анестезіологія та реанімація

– наука) – це наука про знеболення при хірургічних втручаннях

і не лише при них.


Основне завдання анестезіології – захистити організм від операційної травми. З часом, в міру накопичення знань і сфер застосування, значення слова ”анестезіологія“ значно розширилось.


На сьогодні це наука про керування життєвими функціями не лише у зв’язку з операцією, а і при критичних станах любого походження.

- виключення свідомості – гальмування психічного

сприйняття (наркоз, сон);

- знеболення – блокада больових імпульсів (аналгезія);

- нейровегетативна блокада;

- втрата рухових функцій (міорелаксація);

- підтримання адекватного газообміну;

- підтримання нормального обміну речовин;

Тому основним принципом сучасної

анестезії є її комбінованість, тобто використання для досягнення адекватної анестезії різних засобів (препаратів) і методів (маніпуляцій).

- термінальна;

- інфільтраційна футлярна за О.В.Вишневським
- провідникова: стовбурова, плексусна, паравертебральна;
- регіонарна: перидуральна, епідуральна.
- внутрішньовенна регіонарна (під джгутом)
- внутрішньокісткова (під джгутом)

2. Немедикаментозна:
- акупунктурна;
- електро- і фармакоакупунктурна;
- холодова.

мл

Набір голок різної довжини і товщини

Спеціальні

голки для спинномозкової анестезії

Стерильний анестезуючий розчин

Амбулаторні оперативні втручання
Короткочасні, невеликі

за об’ємом операції
Хворим з високим ризиком загального знеболення з ШВЛ
Хворим з важкою серцевою чи дихальною недостатністю
Пацієнти старечого віку
Виснажені і ослаблені хворі

чутливість (сенсибілізація) до місцевих анестетиків
Психоемоційна лабільність і психічно хворі

Дитячий вік
Запальні зміни шкіри та нагнійні захворювання в ділянці проведення анестезії

серединний нерв)

Не потребує дороговартісної апаратури
Дешевизна препаратів
Швидкість застосування
Простота виконання
Не потрібен додатковий медичний персонал

Незначна кількість ускладнень
Не потребує

спеціальної передопераційної підготовки
Не має депресивного впливу надихання і газообмін
Немає необхідності в тривалому післяопераційному спостереженні
Можливість застосування при масовому поступленні поранених чи травмованих
Економічна вигода

м’язів
Неможливість керування функціями організму при тривалих і

великих за об’ємом операціях
Неможливість точного дозування анестетика
Не завжди доцільна збережена свідомість хворого при виконанні операції
Не виключається ймовірність передозування препарату

, задишка, серцебиття ,падіння тиску) – 0,6 %

-

алергічні реакції (набряк, ларингоспазм, анафілактичний шок) – 0,1 %

0,06 %
Травма нервів (післяпункційний неврит) – 0,01 %

Ускладнення спинальної анестезії
Післяпункційний головний біль - 2,5 %
Пошкодження судинної стінки – 1,4 %
Больові відчуття в момент введення анестетика в спинальний канал – 1,7 %

Комбінована
- інгаляційний - два і більше інгаляційних анесте-
- масочний тиків
- ендотрахеальний
-ендобронхіальний - два і більше не інгаляційних анесте-
- не інгаляційний тиків
- внутрішньовенний - інгаляційний і не інгаляційний анес-
- пероральний тетики
- ректальний - анестетики + нейротропні засоби
- внутрішньом’язевий (аналгетики,атарактики,міорелак-
- підшкірний санти)
- внутрішньокістковий - нейротропні засоби без анестетиків
- внутрішньопорожнинний

2. Не медикаментозна
- електронаркоз
- гіпнонаркоз

ксенон);
- Рідкі летучі (ефір, фторотан і

його похідні)
Не інгаляційні анестетики:
-барбітурати, кетамін, пропофол

- Для премедикації застосовують бензодіазепіни

- Для знеболювання застосовують нейролептики (дроперидол, галоперидол), наркотичні аналгетики (морфін, фентаніл, меперидин)

- Для розслаблення поперечносмугастих м’язів при виконанні інтубації трахеї та створення оптимальних умов для виконання операції застосовують м’язеві релаксанти (дитілін, ардуан)

анестезіологічного забезпечення: премедикації, вводного наркозу, підтримання наркозу,в післяопераційному періоді

Причиною ускладнень можуть бути:
- специфічна дія анестетика,
- порушення технології ведення анестезії,
- особливості хворого і захворювання,
- характер оперативного втручання.

бронхоспазм, западіння щелепи, аспірація блювотних мас в дихальні шляхи при

блювоті і регургітації (синдром Мендельсона), розлади регуляції дихання

СС система: зміни серцевого ритму, артеріального тиску, фібріляція міокарда (передсердь), емболії і тромбози (причини – розлади газообміну)

Нервова система: повільне пробудження, судоми, психічні порушення (збудження, амнезія), периферичні неврити, парези, паралічі.

Шлунково-кишковий тракт: блювота.

лікування термінальних станів, оживлення організму, комплекс лікувальних заходів, направлених на

відновлення згасаючих, або щойно згаслих життєво важливих функцій організму.

Реаніматологія (реанімація + logos – наука) – наука про оживлення організму.

Інтенсивна терапія (intensive kare)– процес лікування хворих в критичних станах, комплексна терапія при важких і загрозливих життю станах. Вона направлена на корекцію або заміщення життєво важливих функцій організму.

функцій організму не можуть спонтанно корегуватись шляхом саморегуляції і потребують

часткового, або повного заміщення.


Термінальний стан (передагонія, агонія, клінічна смерть) – на межі (terminus) між життям і смертю, яка відображає прогресуюче згасання життєво важливих функцій організму аж до їх втрати.

потенційною можливістю розвитку критичного стану.


Спостереження проводиться:
•

інвазивними (з вторгненням наприклад в систему кровообігу, сечовидільну систему і т.д.) і
• неінвазивними методами з використанням спеціальних технічних засобів з безперервною чи через певні проміжки часу регістрацією показників.

тахікардія, слабкий пульс, знижений А/Т, порушена мікроциркуляція, дихання поверхневе, часто

патологічне.
Термінальна пауза. Частіше має місце при крововтраті. Перехідний стан між преагонією і агонією. Стан безсвідомий. При накопиченні РСО2 з’являються поодинокі дихальні рухи.
Агонія. Характерним є підсилення серцевої діяльності та дихання у результаті відновлення оксигенації. Дихання по типу риб’ячого. Потім серцева діяльність різко згасає.
Клінічна смерть. Зупинка дихання і кровообігу.Основні обмінні процеси збережені і в анаеробних умовах різко сповільнені. Триває 3 – 5 хвилин. Ця фаза характерна тим, що при гострій клінічній смерті є можливість відновити всі життєво важливі функції, в тому числі і мозку.

функції кори головного мозку при збереженні вегетативних функцій. Розвивається в

тому випадку, коли реанімація розпочинається пізно і проводиться неефективно. Тривалість її від годин до кількох місяців і залежить від важкості пошкоджень, які розвиваються в період клінічної смерті, якості інтенсивної терапії і догляду в післяреанімаційному періоді.
Смерть головного мозку. Характеризується втратою функції всього головного мозку при штучному підтриманні дихання та кровообігу.
Біологічна смерть (справжня). Характерні незворотні біофізіологічні порушення всіх функцій і систем організму. Мутна, висихаюча рогівка, трупні п’ятна, широкі зіниці.

сонних артеріях
- відсутність дихання
-

широкі зіниці,не реагують на світло (через 40 – 60 сек. після зупинки кровообігу).
Додаткові ознаки:
- блідість або ціаноз шкірних покривів з переходом в землисто – сірий колір
- відсутність самостійних рухів та арефлексія.

Після встановлення діагнозу клінічної смерті необхідно приступити до проведення реанімації

Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів

Штучна вентиляція легень

Масаж серця

Починається з моменту прибуття швидкої допомоги.

Ціль цієї стадії:

- відновлення самостійного кровообігу.

-забезпечення апаратного дихання (інтубація трахеї)

-продовження закритого масажу серця

стадія реанімації

-

довготривале продовження життя

- лікування післяреанімаційної хвороби

- відновлення вищих мозкових функцій

наука переглядає своє розуміння смерті. Нові дані свідчать про те,

що смерть є не кінцем життя особистості, а переходом її в інші умови існування.

Встановлено, що смерть тіла ще не є кінцем існування особистості. Якась частина людини, яку називають по різному ”особа“, ”свідомість“, ”я“, ”душа“ покидає вмерле тіло і продовжує жити в нових умовах.

НА ПОНЯТИЯ «ЖИЗНЬ» И «СМЕРТЬ»

про свої переживання під час перебування у стані клінічної смерті.

При цьому вони зберігали здатність сприймати все, що їх оточує, спостерігали зі сторони за своїм мертвим тілом, бачили зусилля медичного персоналу направлені на повернення їх до життя, чули і розуміли їхні розмови.

Це свідчить про те, що повернена до життя людина зберегла в пам’яті все, що відбувалось з нею і навколо неї, і може розповісти про те, що вона бачила і чула, коли тіло було мертвим.

зокрема і Войно-Ясенецьким (архієпископ Лука) доказано, що особа після смерті

дійсно продовжує існувати, зберігаючи здатність бачити, чути, думати і відчувати.

На сьогодні наука близько підійшла до пізнання душі. Вчені починають вивчати структуру і властивості тонкого тіла людини (душі), здатного існувати разом з фізичним тілом і відділятися від нього в моменти кризису та смерті.

переходить в нові умови реальності і продовжує свідоме існування.

На

підставі сучасних даних про життя і смерть можемо стверджувати що ми наближаємось до розуміння нової ери в житті людського суспільства, коли на зміну духовному згасанню приходить новий високо духовний сенс життя.

Бо як писав Ф.М.Достоєвський ”Все життя людини, особисте і суспільне стоїть на вірі в безсмертя душі. Це найвища ідея, без якої ні людина ні народ не можуть існувати“.

В добрий час!