Педагогічна спадщина К. Ушинського

Надія Дмитрівна

Дніпропетровськ 2015

Російська імперія — †22 грудня 1870 (3 січня 1871), Одеса,

Херсонська губернія, Російська імперія) — освітній діяч Російської імперії, педагог, кандидат юриспруденції і правознавець українського походження, один із засновників педагогічної науки та народної школи у Російській імперії, автор праць з теорії й історії педагогіки, підручників для початкового навчання і статей з педагогіки.

перебувала, як зазначав Ушинський, у немовляцтві і не виходила за

межі педагогічних правил та настанов. Але виховання має свої об’єктивні закони і педагогу необхідно знати ці закони.




Ушинський вважав, що педагогіка може стати наукою у повному смислі слова, якщо вона буде тісно пов’язана з життям, виражати потреби суспільства і спиратися на дані наук про людину.

значенні цього слова.
Їй неможливо навчитись як математиці, хімії, астрономії.

Крім знань вона передбачає й уміння застосовувати їх на практиці.
Педагогіка не досліджує минулого чи теперішнього, а має на меті створення нового, чого ще не було.
Ушинський називає педагогіку найвищим мистецтвом.
Вона задовольняє найвищу із потреб людини – удосконалення людської природи: "Вихователь – є художник, вихованець – художній твір; школа – майстерня, де з грубого куска мармуру виникає подібність божества".

літературу, яка потрібна як для вчителів, так і для батьків.

народності виховання.
Народність – це національна самобутність народу і коріниться

вона, на думку видатного педагога, перш за все, у характері народу.

Ушинський виступив проти намагань російського уряду провести шкільні реформи шляхом запозичення якоїсь іноземної системи виховання.
Вважав, що громадське виховання є продуктом довготривалого історичного розвитку нації, його неможливо придумати у кабінеті або запозичити в інших народів.

своїй педагогічній системі. Це особливо добре проглядається у його підручниках

, де він ознайомлює дітей з народним життям, широко використовує народний фольклор: приказки, загадки, прислів’я, казки, вірші.

рідну мову.
Оскільки виховання повинно бути народним, то, як вказує

Ушинський, рідна мова повинна займати центральне місце у вихованні людини. Він критикував політику російського царизму в українських школах і наголошував, що навчання у них повинно відбуватися рідною мовою.

спирався на ідею гармонійного розвитку особистості.
Гармонійно розвинутою вважав людину,

у якої поєднані розумова зрілість, моральна досконалість, фізична і естетична розвиненість.
Усі сторони виховання розглядав як єдиний процес, де вони, як і в дійсності, переплітаються між собою і обумовлюють одна одну.

сім’ї, де велике значення має устрій сімейного життя, стосунки між

батьками тощо.

Продовжується моральне виховання у школі.

рівно як і всіх інших її сторін, у житті і

у вихованні виступають засоби природи.
За твердженням Ушинського, ці засоби є найдоступніші для дитячого сприймання.
Головне завдання педагога – навчити дітей помічати і спостерігати красу природи.
Для цього він радив проводити екскурсії в природу, уроки на лоні природи, де діти пізнають красу і велич рідної землі.

дитини справляє гра: "Гра є вільна діяльність дитини. У ній

формуються всі сторони душі людської, її розум, її серце, її воля..."

виховання дітей:
особистий приклад вихователів;
наслідування, яке повинно випливати із почуттів, прагнень

і дій, що доступні дитині. Тоді воно стане внутрішнім і відрізнятиметься від зовнішнього мавпування;
вправи для вироблення моральних звичок: "Гарна звичка – це моральний капітал, процентами з якого людина користується все життя";
переконання. Виступав проти моралізаторства: "Привчаючи слухати слова моральності, ви готуєте лицемірів, які використовують їх як ширми для своїх власних вад. Все у школі і у викладанні повинно бути моральним, так щоб саме говорило за себе і не мало потреби в сентенціях";
покарання і заохочення. Рекомендує обережно ставитись і по можливості уникати їх: "Заохочення і покарання не нешкідливі гігієнічні засоби, які попереджують хворобу або виліковують її, а ліки, які витісняють хвороби з організму іншою хворобою."

уваги приділяв фізичному розвитку людини. Він залишив після себе багато

робіт, присвячених фізичному вихованню. Найвідоміші з них:
«Потреба відпочинку і сну»;
«Воля як влада душі над тілом»;
«Схильність до лінощів»;
«Фізіологічне пояснення довільності рухів»;
«Фізична теорія довільності рухів»;
«Мускули»;
«Загальні зауваження про фізичне виховання»

книг:

“Рідне слово”
“Людина як предмет виховання”
“Педагогічні твори”
“Проблеми педагогіки”

думки українського народу. Його називають Учителем серця.
Він розвиває педагогічну

науку і разом з тим філософію серця.
К.Д. Ушинський хотів показати, яким повинен бути вчитель і вихователь, він створив систему підготовки народних учителі.
Ідеї великого педагога актуальні і сьогодні у сучасній педагогіці.