Лекція №1.ppt

Завдання товарознавства на сучасному етапі розвитку медицини і фармації. Основні

вимоги до матеріалів, які використовуються для виготовлення медичних виробів. Класифікація, властивості, вимоги до зберігання фармацевтичних товарів”

ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1. Поняття про товар і товарознавство.
2. Завдання фармацевтичного і медичного товарознавства на сучасному етапі.
3. Вимоги до матеріалів для виготовлення медичних виробів.
4. Загальні відомості про властивості матеріалів.
5. Поняття про класифікацію товарів та її категорії.
6. Мета і призначення класифікації.
7. Ознаки і загальні правила класифікації.
8. Вимоги до організації зберігання фармацевтичних товарів. Зберігання аптечного майна.

і знати й означає цілеспрямовану діяльність з вивчення товарів як

предметів споживання. Властивість товару задовольняти конкретні потреби визначає його споживчу вартість.
Товар – це продукт праці, зроблений для обміну шляхом купівлі-продажу з метою задоволення потреб споживача.
Хірургічний інструмент, прилад для постановки діагнозу, апарат для лікування, лікарський засіб і багато іншого – все, що вивчає дисципліна «Фармацевтичне і медичне товарознавство» з точки зору їх придатності в лікувальному процесі, є товаром.
Здатність товару найбільш повно задовольняти потреби людей визначається його призначенням і якістю, що залежить від багатьох чинників, які можна розділити на такі, що створюють якість товару, і такі, що зберігають її на етапах товароруху, зберігання і реалізації.
Товарознавство, об’єктом вивчення якого споживчі властивості товарів, дає сукупність знань про товар як предмет торгівлі, про його якість і споживче значення.

готові лікарські форми, закупорювальні засоби й пакувальні матеріали, споживча і

транспортна тара, перев’язувальні матеріали, гумові вироби і предмети догляду за хворими, медичні гази, хімічні реактиви й дезінсекційні засоби, мінеральні води.
До медичних товарів відносять матеріали і вироби медичної техніки (інструменти, прилади, апарати й устаткування).
Фармацевтичне і медичне товарознавство включає такі фахові товарознавчі функції: приймання товарів, оцінка їхньої якості, створення необхідних умов зберігання. Також визначення товарних видів чи груп товарів за їх функціональними ознаками, маркіровкою; вибір нормативно-технічної документації для проведення товарознавчої оцінки якості товарів; добір методів оцінки якості товарів; прогнозування можливого впливу умов зберігання, тари й упаковки на якість товарів і вживання заходів, що запобігають цьому впливу; оформлення документації з приймання, зберігання, відпускання і списання товарів.

за споживчою вартістю;

Розробка оптимальної класифікації товарів з огляду на їх

призначення і властивості, що забезпечують лікувальний процес, з урахуванням факторів впливу на їхню якість у процесі просування, зберігання та реалізації;

Прогнозування асортименту окремих товарних груп, виходячи з потреби в них для забезпечення лікувального процесу;

Розробка необхідного й оптимального асортименту для різних груп споживачів (відповідно до спеціалізації лікувальних, аптечних установ).

створюють і формують якість товарів, а також умов їх зберігання;

Розробка

показників якості товарів і відповідної нормативно-технічної документації;

Участь в удосконаленні методів випробувань і критеріїв оцінки рівня якості товарів;

Організація заходів, спрямованих на збереження якості товарів у процесі руху (при транспортуванні, зберіганні та реалізації).

– лікарські засоби:
- перевірити відповідність товару супровідний документації;
- установити відповідність

упаковки лікарського засобу його фізико-хімічним властивостям;
- перевірити відповідність маркіровки держстандартові, її доступність та інформативність;
- якщо необхідно, перевірити в контрольно-аналітичній лабораторії відповідність фармакологічної дії препарату вимогам НТД на даний препарат;
- зробити висновок про придатність даного препарату для лікувальних цілей на підставі отриманих даних;
- зробити висновок про термін і умови зберігання, правила транспортування;
- зазначити напрям його подальшого руху;
- зробити висновок про доцільність придбання даного препарату, виходячи з потреби в ньому та економічної ефективності.

– виріб медичної техніки:
- знання документації, що супроводжує товар при

його прямування від виробника до споживача;
- дотримання правил класифікації і кодування товарів, уміння читати код товару;
- знання будови й організації аптечної мережі, складів, зберігання, магазинів «Медтехніка» та «Оптика», лікувально-профілактичних установ;
- знання організації товарознавства, правил приймання, відпускання та списання товарів;
- обізнаність з НТД і вміння користуватися нею;
- знання тари і матеріалів, необхідних для її виготовлення, організації тарного господарства;
- знання вимог до матеріалів, що використовуються для виготовлення медичної техніки;
- розуміння терміна «стерильність» і володіння засобами, методами й устаткуванням, за допомогою яких вона досягається;
знання асортименту товарів медичного призначення.

приладів, устаткування тощо використовують безліч матеріалів: метали та їх сплави,

пластичні маси, гуму, скло, кераміку, шкіру і її замінники, деревину та ін.
Матеріали для виготовлення медичних виробів повинні задовольняти такі вимоги:
- бути нешкідливими, біологічно інертними і нетоксичними відносно тканин організму та не виділяти шкідливих для організму людини речовин;
- мати стійкість до стерилізації та дезінфекції;
- бути механічно тривкими, зберігати постійну форму й об’єм;
- мати гарні технологічні властивості (наприклад, при литті, штампуванні та інших видах обробки);
- бути стійкими до корозії.

нею судять про здатність протидіяти силам зношення, а також про

сталість форми і розмірів виробів під час роботи. Твердість – це здатність матеріалів чинити опір при входженні в його поверхню іншого тіла під дією сили.
Методи визначення твердості матеріалів:
методом Брінелля: за допомогою спеціального преса в поверхню досліджуваного тіла з певною силою вдавлюють сталеву загартовану кульку означеного діаметра. Цей метод придатний для матеріалів з невеликою твердістю;
методом Роквелла: у піддослідний зразок вдавлюють діамантовий конус. Цей метод підходить для визначення матеріалів з високою твердістю;
методом Віккерса: у випробовуваний матеріал вдавлюється усічена чотиригранна діамантова піраміда. Цим методом визначають твердість тонких виробів.
Міцність – здатність матеріалу чинити опір зовнішній силі, що прагне його зруйнувати. Відношення розміру мінімального навантаження, при якому настає порушення цілісності матеріалу, і площі поперечного перетину називається межею міцності матеріалу.
Пружність – здатність матеріалу відновлювати форму після припинення дії сили. Пружні властивості матеріалів залежать як від природи речовини, так і від її будови, тому в кожному матеріалі вони виявляються по-різному. Для кожного матеріалу існує своя межа пружності.

набувати форми, що її надають за допомогою сили, і зберігати

цю форму після припинення дії сили. Найбільш пластичними є свинець, ковкі матеріали.
Матеріали, що під дією зовнішніх сил зовсім або майже не змінюють своєї форми, але швидко руйнуються, називаються крихкими. Крихкими є скло, чавун, деякі пластмаси (полістирол).
В’язкість – здатність матеріалу деформуватися, не руйнуючись під дією навантажень. Цей вид деформації характеризується тим, що досліджуваний зразок збільшується за розмірами в напрямку докладеної сили (по довжині) і звужується в поперечному перетині.
Утомленість – властивість матеріалів руйнуватися під впливом часто повторюваних навантажень, розмір яких не досягає межі міцності матеріалу. Чим більше циклів навантажень витримує зразок, тим він витриваліший. Межа втомленості визначається кількістю циклів навантаження, яку може витримати зразок матеріалу.

їх сплави. Чисті метали за своїми властивостями не завжди відповідають

основним вимогам, пропонованим для виготовлення металевих виробів (мають недостатню тривкість, стійкість до корозії).

Сплавом називається речовина, яка утворюється при поєднанні двох або кількох металів і що набуває нових якостей, не властивих жодному з компонентів. Компоненти, що входять до сплаву, у розплавленому стані взаємно розчиняються й утворюють однорідну масу. Метали та їх сплави можна розділити на дві великі групи: чорні та кольорові.

вуглецем, що містять понад 2 % вуглецю та інші елементи

(сірку, фосфор, кремній, марганець). Одержують їх виплавленням із залізних руд у доменних печах. За призначенням чавуни класифікують на:
передільні (білі) – призначені для переплавлення на сталь; мають підвищену твердість і ламкість, погано обробляються і відливаються, тому що недостатньо текучі в рідкому стані;
ливарні (сірі) – мають добрі ливарні якості – текучість і малу усадку, легко обробляються різанням, добре чинять опір зносу (з них виготовляють основи столів, крісел, хрестовин, стойок);
високостійкі (модифіковані) – для виготовлення деталей, що піддаються значним навантаженням;
ковкі – їх одержують відпалюванням білого чавуну; мають підвищену пластичність, хороші механічні властивості й високу корозійну стійкість;
леговані – містять добавки кольорових металів, застосовуються для виробництва легованих сталей.
Для медичного устаткування підходять чавуни із вмістом вуглецю в межах 2,6 – 2,9 %.

вуглецем (2 % вуглецю), що мають у порівнянні з чавунами

більшу міцність, пластичність і меншу твердість.
За хімічним складом сталі поділяються на вуглецеві й леговані.
Вуглецеві сталі – називають так за основним елементом – вуглецем, вміст якого у цих сталях не перевищує 1,35 %. Із збільшенням відсотка вуглецю зростають їх міцність, твердість, пружність й ударна грузькість.
Конструкційні вуглецеві сталі містять вуглець у невеликій кількості (0,06 – 0,5 %), внаслідок чого набувають пластичності, добре обробляються литтям, тиском, різанням; придатні для виготовлення виробів складної форми.
Конструкцій сталі марки 15, 30, 45, що містять 0,15; 0,30 і 0,45 % вуглецю, використовують для виготовлення ручок інструментів, деталей приладів і апаратів. Із сталі 45 виготовляють деякі зуботехнічні інструменти.

високому вмістові вуглецю (0,65 – 1,35 %) і зниженому вмісту

сірку та фосфору мають значну твердість, зносостійкість, а також міцність і пластичність. Відповідно до держстандарту ці сталі виготовляють якісними (марки В7, В8...В13) і високоякісними (марки В7А, В8А...В13А), останні містять менше сірки та фосфору.
Марки розшифровуються так:
В – вуглецева, А – високоякісна сталь, цифри вказують на середній вміст вуглецю в десятих частках відсотка.
Вуглецеві інструментальні сталі В10А, В12А йдуть на виготовлення різальних інструментів (скальпелів, ножів), В7А – для пружних інструментів.
Леговані сталі – крім вуглецю, містять один або кілька елементів, що додаються спеціально (хром, нікель, вольфрам, ванадій, титан, молібден, марганець).
Інструментальні леговані сталі потрібні для виготовлення свердлильних, різальних, вимірювальних та інших інструментів, яким притаманні підвищена твердість і зносостійкість (зубні бори, фрези).

сталей існує буквено-цифрова система. За цією системою легуючі елементи, що

містяться в сталі, позначаються початковими буквами алфавіту. Наприклад, Х – хром, Н – нікель, Т – титан, Ко – кобальт, за винятком деяких умовно прийнятих скорочень: Г – марганець, С – кремній, Ф– ванадій, Ю – алюміній.

Маркіровка високоякісних сталей закінчується літерою А, наприклад, 35Х1Н3МА – це високоякісна легована сталь, що містить 0,35 % вуглецю, 1 % хрому, 3 % нікелю і близько 1 % молібдену.

широко використовують кольорові метали – алюміній, мідь, цинк, нікель, магній

та їх сплави, а також дорогоцінні метали.
Мідь і її сплави. Мідь стійка до корозії , має малу окиснюваність, добре обробляється тиском, легко штампується.
Латунь – сплав міді з цинком або з цинком та іншими елементами. Для виготовлення медичних виробів використовується латунь марок Л62, Л63 і ЛС59-1 (буква Л – латунь, цифри – середня кількість міді у відсотках). Вміст цинку визначають розрахунками: 100 % - це вміст міді; наприклад, у латуні марки Л62 цинку буде 38 %.
Латунь Л62 застосовується для виготовлення стерилізаторів, катетерів, зондів, ватотримачів; Л63 – для виготовлення скобок, що накладають на пуповину, оправ дзеркал; ЛС59-1 – для арматури шприців, канюль, голок, троакарів.
Бронза – сплав міді з оловом та іншими кольоровими металами (алюмінієм, кремнієм, залізом, марганцем). Ці сплави поділяють на олов’яні і безолов’яні. Із бронзи виготовляють арматуру приладів і апаратів.

міцністю титан подібний до конструкційних сталей, а за корозійною стійкістю

перевершує високолеговані нержавіючі сталі.

Тривкий сплав ВТ5-1 (5 % алюмінію і 2,5 % олова) застосовується для інструментів, призначених для з’єднання кісток.

Сплав ВТ-14 (5 % алюмінію, 3 % молібдену, 1 % ванадію) використовується для виготовлення затискних мікрохірургічних інструментів.

У медичній практиці знаходить застосування тантал як шовний матеріал (скоби для зшивальних апаратів).

З віталіуму виготовляють цвяхи для з’єднання кісток.

інших кольорових металів комплексом позитивних властивостей – приємним зовнішнім виглядом,

корозійною стійкістю, здатністю прокатуватися в найтонші плівки, високою температурою плавлення. До дорогоцінних металів відносять: срібло, золото, платину і метали платинової групи – паладій, рутеній, родій, іридій.

Із срібла виготовляють окремі види офтальмологічних інструментів, трахеотомічні трубки, кліпси для накладання на кровоносні судини головного мозку.

Із платини виготовляють деякі голки.
Золото використовується в зубопротезуванні, а також як електроди та інші вироби медичного призначення.

являє собою композиційний матеріал – гумову суміш, що містить до

15 – 20 інгредієнтів, які виконують різноманітні функції.
Натуральний каучук (НК) – полімер рослинного походження, вулканізацією якого одержують гуму.
Товарний каучук одержують із молочного соку (латексу) гевеї бразильської, що росте на плантаціях Індонезії, Індокитаю, Цейлону та деяких країн Африки.
Синтетичні каучуки (СК), одержувані шляхом синтезу, поділяють на органічні, що складаються в основному з вуглеводнів або їх похідних; елементо-органічні, до макромолекул яких входять атоми силіцію, оксигену, сульфуру, а бічні ланцюги містять карбонові групи; і неорганічні – що не містять карбону.
Латекс – молочно-біла рідина, що являє собою поліпептидну колоїдну систему, яка містить 34-37 % каучуку, 52-60 % води, 2-2,7 % білків, 1,65-3,4 % смол, 1,5-4,2 % цукру і 0,2-0,7 % мінеральних солей. На місці добування латекс перемішують і коагулюють, додаючи в нього розведену мурашину або оцтову кислоту. Отриманий продукт (гель) промивають водою, прокочують на вальцях у листи, сушать, коптять або відбілюють і відправляють споживачеві.

на такі групи:
медичне; хіміко-лабораторне; оптичне; спеціальне.
Медичне скло виготовляється лише з

тих сполук, що затверджені МОЗ і Держаною фармакопеєю після відповідного апробування. Відповідно до ДСТУ 19808-80 медичне скло буває: медичне нейтральне (НС-1, НС-2А, НС-2, НС-3); лужне (АБ-1), медичне тарне знебарвлене (МТЗ), оранжеве скло (ОС і ОС-1); хіміко- і термостійке (ХТ).
Нейтральне скло має високу хімічну і термічну стійкість, тому з нього виготовляють ампули, флакони для антибіотиків та крові, склянки для бактерійних препаратів, аерозольні балони.
Лужне скло (АБ-1, МТЗ) йде на виготовлення всіх видів склотари, а також предметів догляду за хворими.
Лужне скло оранжевого кольору (ОС і ОС-1).
Медичні вироби зі скла поділяють на:
склотару; ампули; предмети догляду за хворими; дріт товарний.
Склотару класифікується за такими ознаками:
видами – банки, флакони, пробірки, штангласи;
способом закупорювання – під скляну притерту пробку;
складом скла – з нейтрального скла (марок НС-1, НС-2) і з лужного скла ( АБ-1, МТ, ОС);
кольором – із знебарвленого, матового і кольорового світлозахисного скла;
розмірами й місткістю – від 5 до 2500 мл.

медичних виробів: ендоскопічних приладів, сфігмоманометрів, калориметрів, наркозних апаратів, деталей медичних

виробів (рентгенівських касет, підшипників, молотків хірургічних); транспортної тари, предметів догляду за хворими.
Деревина має цінні якості:
приємний зовнішній вигляд; добре піддається обробці, її легко фарбувати, лакувати, полірувати; погано проводить тепло, звук, електричний струм; має малий коефіцієнт лінійного розширення.
Папір і картон виготовляють із проклеєних рослинних волокон і випускають у вигляді листів або рулонів.
Для пакування медичних і фармацевтичних товарів звичайно застосовують такі сорти паперу і картону:
парафіновий папір за ДСТУ; обгортковий папір; друкарський лощений папір – для пакетів; картон для виготовлення коробок і пачок.
Шкіра та її замінники потрібні для виготовлення медичних виробів і фармацевтичних товарів.
Шкіра має бути однорідного пофарбування, еластичною, без розривів, свищів, тріщин, плям, нальотів, не повинна змінювати колір при розтягуванні. Сорти шкіри стандартизовано.

обробці може бути підданий матеріал, а також можливість найбільш ефективного

його використання при виготовленні виробів. Це насамперед ковкість, грузькість, усадка, стирання.

Фізичні властивості матеріалів визначається такими основними показниками: щільністю, температурою плавлення і кипіння, тепло- і електропровідністю, тепловим розширенням.

До хімічних властивостей матеріалів відносять властивості, якими визначається їх взаємодія із середовищем, в якому вони постійно або тимчасово перебувають, наприклад, під час стерилізації, дезінфекції. Хімічні властивості визначаються хімічним складом матеріалів.

Під біологічними властивостями матеріалів розуміють їх вплив на живі тканини й організм у цілому. Усі матеріали, які використовують для виготовлення виробів медичного призначення, проходять спеціальну перевірку на біологічну інертність у лабораторіях на тваринному та біологічному середовищі.

складовою товарознавства, надзвичайно велике її значення в управлінні асортиментом і

якістю товарів. Вона дозволяє вивчати безліч різноманітних товарів і раціонально організовувати торгівлю ними.
Об’єктом виступає елемент класифікованого загалу. У товарознавстві таким елементом є товар.
Класифікація (від лат. сlassic – розряд, група) – розподіл численних об’єктів (предметів і явищ) на класи, групи й інші підрозділи залежно від загальних ознак; система упорядкованого розподілу товарів за розділами і дрібнішими підрозділами в логічній послідовності, зі супідрядністю за певними ознаками.
Класифікація товарів, об’єднуючи їх за спільними ознаками, дає можливість вивчати окремі види й різновиди, яким властиві ці ознаки. Вона створює передумови для автоматизованого обліку, планування, прогнозування асортименту, побудови прейскурантів, вивчення попиту й упорядкування заявок-замовлень.
Вид у класифікації – дуже важлива категорія, що являє собою кінцевий продукт виробництва та має конкретне призначення і власну назву.

і вибір класифікаційних ознак.

Метою класифікації в товарознавстві є сприяння вивченню

споживчих властивостей, якості, асортименту товарів і управління ними. Кількість ознак, які обираються, і порядок їх використання (за ступенем важливості або істотності) визначаються метою класифікації.

У торгівлі класифікація слугує раціоналізації та прискоренню торгово-оперативних процесів. Її застосовують при плануванні товарообігу по групах (підгрупах) товарів, при впорядкуванні заявок-замовлень та вивченні попиту.

Призначення класифікації полягає в тому, що вона дозволяє:
дослідити споживчі властивості однорідних груп (підгруп) товарів;
розробити групові методи дослідження й оцінки рівня якості товарів (наприклад, для груп інструментів, приладів, перев’язувальних засобів, гумових виробів).

враховуються такі ознаки: призначення, сфера застосування, вихідний матеріал, спосіб виробництва,

особливості конструкції, розміри, кратність обертання. Найбільш загальними ознаками, характерними для багатьох товарів, є призначення, застосування, вид вихідної сировини.
Ознака призначення використовується як у вищих, так і в нижчих щаблях класифікації. Так, залежно від призначення товари можуть виділятися в окремі товарні групи.
Наприклад, група «Ножі та скальпелі»:
за призначенням – для розсікання м’яких і щільних тканин;
за сферою застосування – загальна хірургія, нейрохірургія, офтальмологія тощо;
за вихідним матеріалом – різні марки сталей (вуглецеві В10А, В12А; неіржавіючі – 40х13, 10х13 та ін.);
за способом виробництва – цільноштамповані, зварні;
за конструкцією – черевні, шпичасті, радіусні, серповидні, лінійні, списовидні;
за розмірами – за довжиною леза або інструмента;
за кратністю обертання – багаторазового використання, одноразові.

й послідовного вивчення курсу в узагальненому вигляді з мінімальним витрачанням

часу, тобто методично правильне вивчення споживчих властивостей товарів.
Торгова класифікація необхідна в торгово-оперативному процесі. Її мета – удосконалення цього процесу. Це класифікація традиційна, вона склалася на основі поділу товарів на групи відповідно до існуючого галузевого поділу промисловості і враховує особливості галузевих класифікацій продукції за чинними стандартами.
Чіткою класифікацією товарів користуються в аптеках, де викладка здійснюється за основною ознакою призначення, тобто за фармакотерапевтичною дією(наприклад, ліки від головного болю, шлункові, протизапальні, нейролептики, транквілізатори й інші медикаменти, незалежно від лікарської форми, або перев’язувальні засоби, предмети догляду за хворими та ін.).
Економіко-статистичні класифікації подаються в класифікаторах і в класифікації ЦСУ України. Їх використовують при плануванні виробництва, постачання, для обліку продукції, що випускається.

приміщеннях необхідно розміщувати з оптимальним використанням площі, створювати найкращі умови

праці, можливості застосування засобів механізації дотримання чистоти й порядку. Фармацевтичні товари розміщують за певною схемою.
Фармацевтичні товари зберігають роздільно за такими групами:
- перев’язувальні матеріали і готові перев’язувальні засоби;
- предмети санітарії, гігієни та догляду за хворими, також гумові вироби;
- лікарська рослинна сировина;
- тара, закупорювальні засоби і пакувальні матеріали;
- мінеральні води;
- миючі;
- парфумерно-косметичні засоби;
- дезінфекційні та дезінсекційні засоби;
- хімічні реактиви;
- аптечні й лабораторні меблі;
- обладнання;
- папір, господарські та допоміжні предмети для роботи в аптеках.

вигляді в сухих, провітрюваних приміщеннях, не допускаючи зволоження, забруднення і

прямого впливу сонячного проміння. При підвищеній вологості окремі поверхні тьмяніють, металеві деталі піддаються корозії, можливі також розклеювання, деформування виробів. Температура в приміщенні повинна бути 18-200С, відносна вологість повітря – 60 – 65 %. В опалюваних приміщеннях меблі треба захищати від джерел тепла і тримати на відстані не менше 0,5 м від них, залишаючи прохід шириною до 1 м.
Обладнання, інвентар і засоби механізації
Розміщують в сховищах так, щоб раціонально використати приміщення і створити найкращі умови для виконання складських операцій (зберігання, переміщення і відпускання товару).
Установлюючи стелажі в сховищах дбають про найкраще використання площі, природне освітлення, зручність транспортування. Уздовж сховища, посередині, необхідно головний прохід завширшки 2 м.

товарознавства на сучасному етапі розвитку медицини і фармації. Основні вимоги

до матеріалів, які використовуються для виготовлення медичних виробів. Класифікація, властивості, вимоги до зберігання фармацевтичних товарів.

Дякуємо за увагу!