Лекц_я 9.pptx

«Про судову експертизу», КПК України, відомчими Правилами та інструкціями Міністерства

юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України з питань проведення експертизи.

Основні характерні властивості експертизи:
1.Дослідження з використанням спеціальних знань.
2.Спеціальний суб’єкт експертизи.
3. Проведення дослідження з метою встановлення обставин, які мають значення для справи.
4.Експертиза проводиться у визначеній процесуальній формі.
5.Хід та результати експертного дослідження оформлюються спеціальним процесуальним документом – висновком експерта

є ідентифікація автора тексту. Під час цієї експертизи встановлюються деякі

соціально-біографічні відомості автора тексту (його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, діловим або іншим функціональним стилем мови тощо). У межах авторської експертизи утворюється новий самостійний напрямок – криміналістична текстологія включає в себе методи і засоби лінгвістичного, почеркознавчого, фактографічного та інших досліджень.

але вже є актуальним. У вітчизняній судовій практиці використовується назва

«лінгвістична експертиза», а поряд з ним побутують назви:
текстологічна,
психолінгвістична,
лінгвокриміналістична,
юрислінгвістична,
філологічна,
мовознавча експертиза тощо.

(автора, виконавця) тексту і про умови створення мовленнєвого повідомлення (мотивацію,

мету, установку автора, відволікаючи чинники, спотворення відображеної у свідомості інформації тощо) – тобто, це інформація про учасників мовленнєвого акту, обстановку його протікання і співвіднесення його результату з дійсністю.
Мета такої експертизи – показати суду і присяжним невловимі лінгвістичні прогалини в конкретних справах.

словосполучень і фраз;
проаналізувати основне та додаткове значення мовного знака, фрагментів

або поєднання текстів;
встановити авторство тексту, його новизни та творчої оригінальності;
тлумачення спірних положень комерційних і некомерційних договорів, угод, меморандумів тощо для встановлення варіантів розуміння цих положень з погляду носія сучасної української літературної мови і які можливі варіанти;
проведення досліджень товарних знаків, девізів, слоганів та інших комерційних найменувань на предмет їхньої відповідності нормам сучасної української літературної мови;
встановлення текстуальних подібностей та їхньої унікальності, загальновживаності, прецедентності;
дослідження текстового наповнення сайтів та сторінок в інтернеті тощо.

1996. – 224с.
Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. –

Дрогобич, 1991. – 86с.
Грушевський М. Про українську мову та українську справу. – К., 1907. – С.72.
Дзюба І. Сучасна мовна ситуація в Україні // Урядовий кур’єр. 2000. – 20 квіт. (№73).
Кацавець Р.С., Кацавець Г.М. Мова у професії юриста: Підручник.-К., 2007.
Маляренко В.Т. Про мову кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – №2.
Токарська А.С. Ділове мовлення юристів у схемах та текстах: Навчальний посібник / Антоніна Семенівна Токарська. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 272с. .