Економічне зростання і циклічність розвитку економіки

цикли: сутність, види.

вченими воно визначається як збільшення загального обсягу ВВП за певний

період або як збільшення ЧНП на душу населення, іншими – ототожнюється з розвитком економіки взагалі – зростанням продуктивних сил, суспільного продукту, добробуту населення тощо.
Однак більшість економістів визначають економічне зростання як кількісне збільшення та якісне вдосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) та його основних факторів, що знаходить свій вираз також в комплексному вдосконаленні соціально-економічних відносин у суспільств.

поняття «економічний розвиток».
Останнє є ширшим за змістом і позначає

процес переходу економіки країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого (якісно нового) коли на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень.
При цьому не просто збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, а й має місце виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з попереднім періодом.
Економічне зростання та економічний розвиток тісно взаємопов’язані. Але економічне зростання може відбуватися і за умов відсутності економічного розвитку, в той час як економічний розвиток без економічного зростання неможливий.

благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної, сприятливої соціально-політичної

ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету.
Економічне зростання має свою систему показників, за допомогою яких характеризується його кількісний чи якісний стан. До них належать: річні темпи зростання ВВП у відсотках; абсолютний приріст ВВП або національного доходу за рік.
Ефективність вимірюється динамікою таких макроекономічних вартісних показників як ВНП, ВВП, НД до загальних витрат, тобто ефективність суспільного виробництва на рівні країни - це співвідношення:

ресурсiв та їх якiсний стан (рiвень освiти, кваліфікації, здоров’я тощо);
обсяг

основних виробничих фондiв (капiталу) та їх технiчний стан (зношенiсть, продуктивнiсть, надiйнiсть);
технологiя (її новизна, впроваджуванiсть, швидкiсть її змiни, результативнiсть, окупнiсть).

інтенсивний.
Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення

обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів.
Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу.
Як відхилення від закономірного процесу економічного розвитку в окремі періоди для ряду країн може мати (і має) місце регресивний тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного виробництва. Зокрема, таке явище спостерігалось протягом 90-х рр. у всіх країнах СНД, у тому числі і в Україні, що в літературі отримало назву трансформаційного спаду.

і темпів економічного зростання відіграє процес нагромадження капіталу.
Процес нагромадження

капіталу органічно пов’язаний з процесами інвестування.
Інвестиції – це сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки. Головною метою інвестування є отримання в перспективі більшого підприємницького доходу, прибутку, відсотку, ренти.
Виокремлюють фінансові та реальні інвестиції.
Фінансові інвестиції в основному складають вкладення, в цінні папери (акції, облігації та ін.), що випускаються приватними компаніями або державою.
Вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих запасів називають реальними інвестиціями.

перехід масового виробництва на якісно нові науково-технічні і технологічні принципи

функціонування.
Головною особливістю сучасного етапу НТР є поєднання нових індустріальних технологій з мікроелектронікою та комп’ютерною технікою.
Основними складовими НТР є:
- глибокий процес інтеграції науки і виробництва, для якого характерне перетворення виробництва економічних благ на специфічний «технологічний цех науки»;
- принципові зміни в підготовці кадрів;
- кардинальні зміни в організації виробництва, праці та системі управління цими процесами.
НТР охоплює всі сфери і напрями діяльності людини, що свідчить про її універсальний, загальний характер.

не є рівномірним і безперервним.
Ринкова економiка схильна до повторення

однакових явищ. Це значить, що глибиннi економiчнi процеси розвиваються по певному колу, точніше, спiралi.
Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.

автори враховують як єдиний фактор економічного зростання лише капітал, тобто

це однофакторна модель. Вихідною умовою такої посилки є те, що капітал (як фактор) наче «вбирає» в себе потенції решти виробничих факторів.
Формула (рівняння) Харрода-Домара має такий вигляд:
G = S / C, або G / C = S,
де G - темп економічного зростання; C - відношення капіталу до випуску продукції (національного доходу), тобто коефіцієнт капіталомісткості; S - частка заощаджень у національному доході.

математик Х. Кобб побудували двофакторну модель зростання економіки, продемонстрували пряму

залежність між обсягом (результатом) виробництва і величиною виробничих витрат.
Модель Кобба-Дугласа виражається такою формулою:
Q = F (L, K).
де Q – обсяг виготовленої продукції (національного доходу); L – сукупні витрати праці; K – вкладений капітал;
Згідно з даною формулою при збільшенні затрат праці і капіталу на х % обсяг продукції (національного доходу) зросте також на х %.

яка дістала назву «витрати–випуск». Її автор проаналізував систему взаємозалежностей в

економіці як єдиного цілого на основі таблиці міжгалузевого балансу.
У таблиці взаємозв’язок між «витратами» (по стовпцях) і «випуском», або виготовленою продукцією (по рядках), дозволяє з’ясувати, яку кількість однієї продукції потрібно використати для виробництва іншої.
Теоретична модель «витрати-випуск» стала основою для побудови міжгалузевої моделі економіки США, а також набула поширення в інших країнах, у тому числі в колишньому СРСР.
Показники економічного зростання:
1) Продуктивность суспільної праці, що визначається як відношення випуску продукції до затрат живої праці.
Зворотний показник продуктивності праці - це трудомісткість праці.
2) Показник капіталовіддачі – це відношення (у грошовій формі) обсягу продукції до основного капіталу. Протилежний йому показник - капіталомісткість продукції.

світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, закономірний рух від

однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.
За змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору тривалості виокремлюють декілька типів економічних циклів: короткі (2-3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40-60 років).

диспропорцій у процесі відтворення, що різко зростають.
Перша економiчна криза в

ринковiй системi мала мiсце в 1825 р., пiсля утворення в усiх провiдних капiталiстичних країнах нацiональних ринкiв.
Класичною за глибиною та охопленням капiталiстичної економiки стала криза 1829–1933 рр., яка отримала назву "Велика депресія". Соцiально-економiчнi наслiдки цiєї кризи були величезними, зокрема безробiття у провiдних капiталiстичних країнах досягло 33–40 %.

розбіжністю у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за

них;
2) головна причина спаду - це суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів (К. Маркс, Ф. Енгельс та їхні послідовники);
3) цикл зумовлюється співвідношенням оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (В. Парето, А. Пігу);
4) Цикл - результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва (Й. Шумпетер);
5) циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво (Дж. Кейнс);
6) причиною циклів є невідповідність між наявним грошовим капіталом і його пропонуванням (І. Фішер).