5. Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання

і термін "земля", і термін "земельна ділянка", хоча визначення дає

лише останньому, яка являє собою частину земної по­верхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними  щодо  неї  правами   (ст.   79   ЗК).

місцевого державного управління й органами місцевого самовряду­вання під час надання

конкретної земельної ділянки. Про це заз­начається в документах, які засвідчують права на землю, а також у документах  державного   земельного      кадастру   і  державної   реєстрації. При цьому неприпустимою є самовільна зміна дозволеного ви­користання земельної ділянки

Відповідно до   ст.   

121    ЗК   громадяни   України   мають  право   на  безкоштовне  
одержання   земельних ді­лянок у  власність за  нормами: 
1. для   ведення   особистого  селянського господарства в розмірі не  більше   2  га;
2. для  ведення   садівництва  —   не більше   0,12  га;  
3. для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.
4.для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
5. для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
6. для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

приз­начення - спеціальний порядок використання земель, вста­новлений законодавством для найбільш

цінної категорії земельного фонду України (встановлення   стандартів,   норм,   нормативів,   правила,   peгламенти   в   галузі  забезпечення   родючості   земель).

Усі землі, придатні для сільськогосподарського виробництва, мають пріоритетний режим  використання
вони надаються, насамперед, для сільськогосподар­ського використання (ст. 23 ЗК)
земельним законодавством встановлені певні обме­ження на угоди із земельними ділянками, призначеними для сільськогосподарських цілей.
господарське використання земель сільськогосподар­ського призначення має не тільки не погіршувати стан земель внас­лідок виробничої діяльності, але й сприяти відновленню та поліп­шенню родючості фунтів, їх корисних властивостей.
при вилученні (викупі) земель сільськогосподар­ського призначення для потреб, не пов'язаних із сільськогосподар­ським виробництвом, при тимчасовому зайнятті сільськогосподар­ських угідь для інших видів використання, при обмеженні вико­ристання або погіршенні якості сільськогосподарських угідь тощо власникам землі й землекористувачам відшкодовуються збитки

громадянам, так і юридичним особам
Основну площу земель сільськогосподарського призначення займають

підприємства та організації, які безпосередньо провадять сільськогосподарське виробництво — сільськогосподарські товаро­виробники
У сільському господарстві найпоширенішими є: сільськогоспо­дарські кооперативи, господарські товариства, приватні підприємства,   державні  сільськогосподарські підприємства.
Більшість суб'єктів, які використовують землі сільськогосподар­ського призначення, було створено завдяки паюванню земель і реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств.

включають право:
продавати або іншим шляхом від­чужувати земельну ділянку, передавати

її в оренду, заставу, спад­щину;
самостійно господарювати на землі;
право власності на по­сіви, насадження сільськогосподарських та інших культур, на ви­роблену сільськогосподарську продукцію;
використовувати у вста­новленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділян­ці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
на відшко­дування збитків у випадках, передбачених законом;
споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі й споруди.

осіб щодо використання сільськогосподарських угідь
1. Власники земельних ділянок зобов'язані:  а) забезпечувати

використання їх за цільовим призначенням;  б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;  в) своєчасно сплачувати земельний податок;  г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;  ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;  д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;  е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;  є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;  ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.