АЗІЯ Географічне положення. Геологічна будова. Рельєф. Лектор: В.А. Пересадько

кафедри

фізичної географії і картографії

відбувалася консолідація Азії, були Східно-Сибірська, Аравійська, Індостанська і Китайська платформи,

що мають докембрійський складчастий фундамент, складений магматичними й метаморфічними породами, вік яких перевищує 2,6 млрд. років.

Через усю територію Азії в субширотному напрямку простягається Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс, який на сході замикається з Тихоокеанським складчастим поясом.

На відміну від Європейських і Північно-Американської стійких платформ азіатські платформи рухливі (параплатформи).

усього розвитку.

Яньшаніди – специфічні лінійні епіплаторменні складчасто-глибові структури. Поширені переважно на півдні платформи (хребет Цінь-Лінь і південніші хребти.
Аравійська та індостанська платформи приєдналися до азіатського материка в неоген-четвертинний період. Аравійська платформа – здебільшого плита з потужним чохлом осадових порід.. Індостанська платформа являє собою докембрійський щит. Обидві платформи належать до плит, що переміщуються. Індостанська плита на півночі і сході під двигається під Гімалаї, а також під західну окраїну Південно-Східної Азії і Малайський архіпелаг.
Швидкість зближення Аравійської платформи становить 2,7 см/рік.
Швидкість зближення Індостанської платформи – 6,0 см/рік.
Структури байкальського віку – простягаються уздовж країв докембрійських платформ охопив Урало-Монгольський і частково Альпійсько-Гімалайський пояси. Це південь Східно-Сибірської платформи, північ Корейського п-ва, південний край п-ва Індостан, пд.-зх. Шрі-Ланки.
молоді кайнозойські (альпійські) структури сформувалися у Альпійсько-Гімалайському і Тихоокеанському геосинклінальних поясах.

Обособлено в структурному відношенні виділяється Тібетсько-Гімалайська гірська система. Тектонічні рухи тривають до нині.

мали похолодання клімату і зледеніння, що відбулися у плейстоцені.
Більшість дослідників

вважають, що зледеніння в Азій мало менші масштаби ніж у Європі і мало покривний характер.

в результаті еолового виносу з пустельних центрально-азіатських пустель.
Очевидно, існують, також

леси озерного, річкового і льодовикового походження.

З льодовиковими епохами плейстоцену пов’язують утворення лесів у перигляціальних областях, деклімат був сухим і холодним. Леси перекривають потужним (до 250 м) шаром плато і рівнини Північно-Східного Китаю.
Лесові шари розділяються горизонтами похованих (викопних) грунтів, що сформувалися у більш вологі і теплі міжльдовикові періоди.

чим пов’язане значне розширення площ з арідною морфоскульптурою, проявляється починаючи

з палеогену.
Інтнсивно протікали процеси фізичного вивітрювання й нагромадження уламкового матеріалу. З арідно-денудаційними процесами, головним чином дефляцією, пов’язане поглиблення замкнутих западин.

значення льодовикових процесів у Азіх невелике і проявляється лише у

Каракорумі, Гімалаях, на окремих найвищих ділянках Куньлуня, Наньшаня, Тянь-Шаня.

Гімалаї

Каракорум

у світі за запасами багатьох корисних копалин:
нафти
природного газу

кам’яного вугілля
олова
вольфраму
хрому
сурми
графіту
сірки
калійних солей
фосфатів

відповідають складчастим поясам різного віку і рівнин платформенних областей.
У будові

рельєфу чітко проявляється поділ на великі морфоструктурні типи: рівнини платформенних областей і гори епіплатформенних і епіорогенних зон.