Черепно-мозкова і спинномозкова травми

(комоція) головного мозку;
- контузії головного

мозку;
- здавлення (компресія) головного мозку.
2. Перелом черепа:
- перелом склепіння черепа;
- перелом основи черепа.
3. Ускладнення травм головного мозку.
4. Особливості перебігу травм головного мозку у дітей.
5. Травми спинного мозку:
- струс спинного мозку;
- ушиб спинного мозку;
- здавлення спинного мозку.
6. Транспортування з травмами головного та спинного мозку

пошкоджень шкіри. Розрізняють:
1. Відкриті – травми черепа або хребтового

стовбура, які супроводжуються значними порушенням цілісності шкіри голови чи тулуба

2. Закриті травми головного і спинного мозку характеризуються відсутність або незначними ушкодженнями шкіри

травми. Що примітно, при отриманні травми струс головного мозку діагностується

порядку в 80% випадків.
Клініка. Основним клінічним симптомом є втрата свідомості на 20-30 хв. Після повернення свідомості спостерігають головний біль, запаморочення, підвищена чутливість до світла, шуму. Характерна поява вегетативних порушень. Пам’ять про травму та події. Що сталися після неї та передували їй втрачається. Усі симптоми зникають після першого тижня.

при якій остання пошкоджується. Залежно від тяжкості розрізняють три ступені

ушибу.
Легкий ступень характеризується втратою свідомості на 30 і більше хвилин. Загальномозкові симптоми можуть мати різний ступень вираження. Можливі вогнищеві симптоми: анізорефлексія, патологічні рефлекси, парези кінцівок, стовбурові симптоми. Також до легкого ступеня належить й ті ушкодження при яких загальномозкові та вогнищеві симптоми незначні, але є тріщини чи переломи кісток черепа або у спинномозковій рідині з'являється кров.

свідомості на кілька годин. Загальномозкові й вогнищеві симптоми при цьому

різко виражені.
За тяжкого ушибу мозку спостерігається втрата свідомості (на кілька годин або діб). Загальномозкові симптоми виражені дуже різко, домінують на грубою вогнищевою симптоматикою. Різко порушуються також життєво важливі функції організму (дихання, діяльності серця, терморегуляція тощо).
Можливий крововилив у підпавутинний простір (поява менінгеальних симптомів і симптомів ураження черепний нервів).

днів)
Дегідратаційна терапія (гіпотіацид, фуросемід, лазикс, маніт)
Симптоматичне лікування:
-

знеболювальні (анальгін);
- протиблювотні (аміназин);
- при безсонні (еуноктин, фенобарбітал);
- при психомоторному збудженні (галоперидол, еленіум, седуксен).
5. При виявлені крові у спинномозковій рідині (кальцій хлорид, амінокапронова к-та).

кісток черепа, гострої гідроцефалії, пневмоцефалії. Залежно від анатомічного відношення гематоми

до твердої мозкової оболонки розрізняють епідуральні та субдуральні гематоми.
Епідуральні гематоми розміщуються між твердою мозковою оболонкою і кісткою. Симптоми здавлення мозку з'являються через 12-36 годин, коли гематома досягає значного розміру 4-5 см. Після зникнення гострих явищ струсу, через кілька годин або діб, наростають ознаки здавлення мозку – головний біль, блювання, брадикардія, загальмованість, сопор, кома, застійні диски зорових нервів. Паралельно – наростають вогнищеві симптоми – анізокорії та пірамідна симптоматика на протилежному боці.
Лікування – оперативне втручання нейрохірурга.

можуть бути запальні та судині захворювання твердої мозкової оболонки в

осіб старечого віку та у хворих на алкоголізм. Виникають внаслідок надривання оболонкових вен. Розрізняють гості ( перші 3 добипісля травми), підгострі( протягом 4 -14 днів), та хронічні( більш пізні строки) субдуральні гематоми. Перебіг більш тяжкий ніж епідуральної, ознаки гематоми маскуються симптомами ушибу мозку. Хронічна субдуральна гематома за клінічним перебігом нагадує пухлину головного мозку. Лікування – хірургічне.

закритій черепно-мозковій травмі він звичайно поєднується з картиною ушибу або

здавлення мозку, може бути без чітких ознак вогнищевого ураження. Діагностика ґрунтується на деформації черепа і характерних рентгенологічних даних. Рентгенографію черепа слід робити у всіх випадків черепномозкової травми.

струсом та ушибом головного мозку різного ступеня тяжкості. Спостерігаються виражені

ознаки ураження мозкового стовбура, включаючи порушення дихання та кровообігу, ушкодження черепних нервів ( завиткового й лицевого). Ознаками перелому є також витікання крові та спинномозкової рідини і кровотечі з носа, ушей, крововилив в жирове тіло очної ямки (“окуляр”). Безумовною ознакою є витікання спинномозкової рідини з ушей та носа. Лікування – хірургічне.

відкритих ушкодженнях при яких відбувається неминуче інфікування. Виникає гнійний менінгіт

або менінгоенцефаліт. Профілактика – це своєчасно накласти асептичну пов'язку, здійснити хірургічну обробку та всі хірургічні втручання. Ускладнення закритих травм можуть бути невроз з вираженим астенічним станом і вегетативно-судинна дистонія. Розлади свідомості – травматичний делірій.

Гнійний менінгіт

епілепсія, реактивно-психогенні стани. Можливий розвиток абсцесу. Лікування спрямоване на розсмоктування

рубців і спайок в речовині й оболонках мозку. Призначають бійохінол та інші препарати йоду, біогенні та ферментні препарати. Для дегідратації застосовують діуретичні засоби та гіпертонічні розчини солей. Для покращення обмінних процесів в мозку – аміналон, церебролізин, пірацетам, вітаміни, АТФ, глутамінова кислота. При епілептичних припадках – протисудоржні засоби (фенобарбітал, гексамідин та ін.).

ньому виникають оборотні порушення функцій, які відновлюються наприкінці лікування. Характерно

для струсу – сегментарні розлади у вигляді слабості м'язів, зниження рефлексі і порушення чутливості. Можуть виникати нерізко виражені провідникові симптоми – гіпестезії та парези в дистально розміщених ділянках тіла, минуща затримка сечі.

зумовлюють часткове ушкодження або морфологічне переривання спинного мозку. Клініка –

провідникові розлади: нижче рівня ураження паралічі, гіпотонія, арефлексія, анестезія і порушення функцій тазових органів. При шоку спостергається картина переривання спинного мозку, але через кілька діб або тижнів вони зникають.

кісток або м'яких тканин, внутрішньохребтових гематом, набряку і поєднання цих

факторів. При цьому спостерігається синдром часткового або повного ушкодження спинного мозку. Лікування струсу та ушибу таке саме як і при аналогічних травмах головного мозку: діуретичні засоби, анальгін, вітаміни групи В. Здавлення лікують хірургічним шляхом.

швидким, але обережним. Потерпілого обов'язково кладуть на спину з ледь

піднятою і повернутою набік головою, щоб попередити попадання слизу та блювотних мас у дихальні шляхи. 
До ранніх ускладнень відкритих травм головного мозку належить витікання мозкової речовини з рани, для запобігання якому потрібне обережне транспортування хворих і додержання певного положення голови (рана має бути обернена догори.
Мал. шинна Єланського.

тільки за наявності іммобілізації. Для іммобілізації при переломах грудного і

поперекового відділів хребта для транспортування використовуються жорсткі ноші та різного роду щити, на які хворого укладають на спину або на живіт. Щоб уникнути зсуву уламків хребців і додаткового ушкодження спинного мозку НЕ СЛІД (!) транспортувати хворого в положенні на боці. Дуже важливим моментом при наданні допомоги хворому з травмою хребта і спинного мозку є момент укладання його на ноші. Піднімати хворого і перекладати на ноші необхідно відразу, в один прийом, за допомогою 3 — 5 чоловік, обов’язково підтримуючи голову (особливо, якщо це травма у шийному відділі).
Небажано повторне, тим більше багаторазове перекладання потерпілого.