Ідейно – художні особливості лірики Відродження ( Франческо Петрарка, П ’ єр

життя поета. «Книга пісень» містить 365 віршів різних ліричних жанрів: 317

сонетів, 29 канцон, а також секстини, балади, мадригали. Поет поділив збірку на дві частини: перша - «На життя мадонни Лаури», друга- «На смерть мадонни Лаури».

1. «Канцоньєре» Петрарки: історія створення, традиції та новаторство у збірці.

вона полонила моє серце. Це трапилося 6 квітня (Велика п'ятниця)

1327 року на пасхальній месі в церкві Святої Клари, що не збереглася, в Авіньйоне. Її звали Лаура до Сад. Я закохався в неї з першого погляду і все життя залишався їй вірним. Я дізнався, що Лаура була заміжня, у неї були діти, та для мене вона стала взірцем усіх чеснот, краси і досконалості. Я був щасливий від думки, що кохана живе на світі, навіть не бачачи її та не зустрічаючись з нею. Рівно через 21 рік після першої зустрічі Лаура померла, але в моєму серці вона продовжувала жити, і я продовжував писати про неї.

Історія створення

Петрарка використав досвід любовної лірики своїх попередників - поезії трубадурів,

італійської лірики поетів «солодкого нового стилю», Данте.
І на грунті традиції він створив поезію нового типу, розпочавши розвиток гуманістичної лірики. Як ніхто з його попередників, він наблизився до реального земного життя людини

піснями, вперше з'явилася моїм очам на зорі моєї юності, в

літо Господнє 1327, вранці 6 квітня, в соборі святої Клари, в Авіньйоне. І в тому ж місті, також в квітні і також шостого дня того ж місяця, в той же ранковий час в році 1348 покинув світ цей промінь світла, коли я випадково був у Вероні, на жаль! про долю свою не відаючи. Сумна звістка через лист мого Людовіка наздогнала мене в Пермі того ж року вранці 19 травня. Це непорочне і прекрасне тіло було поховане в монастирі отців францискантів того ж дня увечері. Душа »

принижена. Католицька церква невтомно наголошувала на підступній ролі Євиспокусниці. Сучасників

Петрарки вражало те, що він обрав об’єктом свого поклоніння не Мадонну, а земну звичайну жінку.

Образ Лаури пронизан антитезами (краса Лаури протиставляється підводним скелям журби поета; сонце,що уособлює кохану - мороку душі)контрастами,оксюморонами (милий ворог), епітетами(l'aureo crine - "золоте волосся", lauro - " лавр ")

Лаура (лат. «лавр») (можливо, псевдонім), одна з версій повного ім’я— Лаура де Нов.

«В першій частині «Книги пісень»— тема Лаури-Дафни тобто симво, німфи лавра.
У другій— Лаура — є провідником по божественним сферам, тобто Лаура є символом ангела-охоронця, який направляе помисли поета до високих цілей.

від незгод між розумом і почуттям, ідеальним платонізмом і чуттєвим

коханням; земне існування здається йому суєтним, і водночас він усвідомлює неможливість подолати реальні земні пристрасті.

- Напружений інтерес поета до своєї особистості до свого внутрішнього світу, сповненого протиріч.

- Поет, заглиблений в аналіз свого внутрішнього світу, уважно прислухається до своїх почуттів, роздумує над їхньою суперечливістю та зображає все це в образі ліричного героя.

- засновник нової сучасної поезії. Його "Книга пісень"майже цілком надовго

визначила шляхи розвитку європейської лірики , ставши свого роду незаперечним взірцем .
З 1501 року, завдяки старанням П'єтро Бембо і Альдо Мануціо Ватиканський кодекс
"Книги пісень " (" Canzoniere " ) був відданий широкої гласності , і почалася епоха петраркізма , причому не тільки в поезії , а й в області естетичної і критичної думки .
Петраркізм вийшов за межі Італії . Свідченням тому "Плеяда " у Франції ; Гонгора , сонети маркіза де Сантільяна в Іспанії ; Камоенс в Португалії ; Томас Уайет і Генрі Говард, сонети Шекспіра ​​ в Англії ; Кохановський в Польщі ; Мартін Опіц, Пауль Флемінг в Німеччині і т.далі
Без Петрарки їх лірика була б не тільки незрозумілою для нас , а й попросту неможливою.
Петраркізм (італ. petrarchismo) — одна з визначальних течій в італійській поезії XVI століття, яка набула поширення і в інших країнах Європи (Франція, Англія, Іспанія, Португалія, Далмація, пізніше - Німеччина).

«Покинь неволі дім і землю фараона,
Ходім, де серед

скель синіє Іордан,
Покинь для мене двір, облудну фальш рум’ян,
Свій спів сирен, своїх Цірцей чаклунські лона.

Твій невеличкий грунт хай буде як заслона
Від життьових турбот і прикрих серця ран,
Спіши, бо дні летять, як бистрий ураган,
Зближається зима, і наша кров холоне…»
(Переклад Миколи Зерова)

матеріальною красою світу - У любовній поезії Ронсара домінують теми швидкоплинного

часу, в'янення квітів і прощання з юністю. - Ронсар також великий співак природи - річок, лісів, водоспадів - Поет прославляє не тільки свою країну, але і край, де він народився: Ронсар — “Ван-домській край” - Оспівуючи любов, поет називає свою любов справжнім ім`ям, бо кожен поет в любовній ліриці хоче променями своєї слави осяяти на століття свою любов і свою обраницю.

античної філософії III-VI ст., що з'єднує і систематизує елементи філософії

Платона, Аристотеля та східної філософії. Найвідомішим і значним виразником ідей неоплатонізму є Плотін. Ідеалістична теорія ідей Платона прийняла в неоплатонізмі форму вчення про еманації (випромінювання) матеріального світу з духовного першоджерела

останній збірці інтимної лірики «Сонети до Єлени» («Sonnets pour Helene»,1578)

з'являються маньєристичні елементи, пов'язані з частковим поверненням Ронсара до неоплатонічної концепції кохання; поет постійно корелює образ своєї коханої з ідеальною моделлю.
Незважаючи на щирий трагізм пізнього кохання, він оспівує внутрішню людську гармонію. Провідна тема збірки - тема нерозділеного кохання - поєднується з мотивом осінньої природи.

здригнеться над рядками І мимоволі вдасться здогадку упіймати: "Не місце

і не час цій музиці лунати"... Та й під золою тліє вогонь не лише снами... Зелена гілка враз в печі не розгориться Однак чурбак сухий дає надійний жар Як місяць пасував відлунню сивих хмар - Так юная зоря Тифону не боїться. Хай до чеснот завзято схиляє  нас Платон Та фальшю мудреців мене не ошукати - Я зовсім не Ікар і не відважний Фаетон. Не прагну я зеніту, забувши різну муть І  пlд снігами літ нітрохи не замерзла Сама ж бо вибираю - палати чи тонуть...
Пьер Ронсар

гнучкість і дивовижна мелодійність. Музикальність була для Ронсара неодмінною передумовою

ліризму. Незважаючи на свою глухоту, Ронсар був неабияким шанувальником музичного мистецтва і сам непогано грав на лютні. Він часто відвідував зібрання Академії поезії та музики. Академію очолював друг Ронсара, поет «Плеяди» Ж. А. де Баїф, котрий мріяв про зближення музики та поезії і пропагував античний метричний вірш. «Плеяда» здійснила метричну реформу, утвердивши панування строфічного принципу ліричної поезії. Оновлення ліричних форм збагачувало французьку поезію новими виражальними засобами.

згодом розвинув класицист Ф. Малерб. Працюючи над циклами сонетів, присвячених

Марії («Continuation des Amours», 1555; «Nouvelle Continuation des Amours», 1556), P. використав дванадцятискладовий александрійський вірш, який згодом набув широкого застосування у творчості романтиків.

Александрі́йський ві́рш — римований 12-складник із цезурою посередині, обов'язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим.

«Поблизу семи пагорбів, / де так невимовно
Повітряний на зорі / вечірній нарис Риму
І світлий Апеннін / біліють туман,
У сонного Петра / спочине Ватикан. »
(А. А. Фет, "Даки", 1856)

сонета, його популярність у різні часи

сонета, його популярність у різні часи
На рубежі XIII і XIV

століть сонет істотно змінюється. У сонетах Данте, присвячених його любові до Беатріче, відбувається чітке відділення катренів і терцетів за наступними схемами: abab abab або abba abba (катрени) і cdc dcd або cde cde (терцети). Римування катренів з тих пір стає домінуючим. Терцети, як виявилося, можна писати не лише на дві рими, а й на три.

сонета, його популярність у різні часи.
У XIV столітті головним послідовником

Данте став Франческо Петрарка. Його сонети, об'єднані в два цикла («На життя мадонни Лаури" і "На смерть мадонни Лаури»), написані на основі реальних переживань (зустріч з Лаурою в одній з церков Авіньйона, через двадцять років тому - смерть Лаури при епідемії чуми, ще близько 30 років любові та одиноких спогадів). Петрарка довів сонет до вершин досконалості, недарма класичний сонет називають петраркіанськім.

сонета, його популярність у різні часи.
Іншою літературою, до якої звернувся

сонет, стала французька. У XVI столітті найбільш відомими були Жоашен дю Беллі і П'єр Ронсар. Вони розробляли нову модель сонета, названу французьким. Її відмінність від італійської полягає в структурі терцетів - вони пишуться на три рими, дві з яких є суміжними (в італійському сонеті
всі рими перехресні). Таким
чином, схема французького
сонета така: abba abba ccd
eed. Французи писали сонети
десятискладник, а італійці –
одинадцятискладником.

сонета, його популярність у різні часи.
У першій половині XVI століття

сонет потрапляє до Англії, де розробляється його нова англійська модель або, точніше, ряд моделей, які все більше відхиляються від канонічної італійської. Ця модель заснована на французькій, але терцети інверсовані так: abba abba cdd cff.

сонета, його популярність у різні часи.
Три основних типи сонета -

італійський, французький і англійський - дожили до наших днів. В українській поезії сонет відомий з 1830 (вірш Сапфо і сонети Адама Міцкевича в переспіві Опанаса Шпигоцький). Жанр сонета трапляється в поезії Л. Боровиковського, А. Метлинського, М. Шашкевича, Ю. Федьковича, Б. Грінченка, В. Кравченко.