Джон Джеймс Юз  (1814—1889 )

Уельсу.

містаМертір-Тідвіла. У юнацькі роки працював у батька. У 28 років

купив суднобудівну верф. У 36 років купив у місті Ньюпорт ливарний завод. В кінці 50-х поступив інженером на Мілвольський залізопрокатний та суднобудівний завод у Великій Британії, а в 1860 році став його директором. У 1864 році сконструював лафет для важких гармат. Ця артилерійська установка поступила на озброєння ВМС низки європейських країн. Розробив рецептуру броні для обшивки суден та фортечних укріплень.

«Новоросійському (Металургійному) Товариству» кам'яновугільного, залізного й рейкового виробництва; при заводі

виникло згодом місто Юзівка (тепер Донецьк).

кронштадтській фортеці. Юз у віці 55 років поїхав до Російській Імперії для

організації виробництва металу. Юз у 1869 купив землю у князя Віктора Кочубея в Катеринославській губернії на березі річки Кальміус і почав будівництво металургійного заводу з робочим селищем в районі села Олександрівка. Для розробки вугілля він засновує «Новоросійське товариство кам'яновугільного, залізного і рейкового виробництв». Перший чавун почав виплавлятися у 1872 році. Завод працював за повним металургійним циклом, тут вперше в Російській Імперії було запущено 8 коксових печей, освоєне гаряче дуття. Заснований Юзом комбінат став одним з індустріальних центрів Російської Імперії, а потім і України. У 1913 році в Юзівці вироблялось 74% заліза Російської імперії 

соломою, у маєтку поміщиці Смолянинової.
Будинок Юзів ( м. Донецьк, вул. Клінічна, 15)

— це будинок, побудований в Юзівці для сім'ї Джона Юза, другий за рахунком в Юзівці.

Англії в Юзівку приїхали його дружина, дочка і молодший син.

Дружині і дочці одноповерховий будинок не сподобався. Джон Юз став шукати архітектора, який би спроектував двоповерховий особняк. Проекти російських архітекторів Юза не влаштували і він найняв архітектора з Англії. Робота над проектом була перервана у 1880році спочатку через смерть молодшого сина, а потім дружини Юза і була відновлена у 1883. Приїхавши у Юзівку, архітектор запропонував проект прибудови до фасаду одноповерхової будівлі, яка на той час вже була збудована, двоповерхового особняка з урахуванням збереження зелених насаджень садиби. До побудови прийнялися в 1887. Смерть Джона Юза в 1889році перервала будівництво, але потім воно було продовжено старшими синами Юза. Одночасно з будівництвом велася реконструкція внутрішніх приміщень в одноповерховій споруді. Влітку 1891 всі роботи з будівництва будинку були завершені. Восени цього ж року брати Юзи починають жити в нових апартаментах разом зі своїми сім'ями.

8 кімнат за 1,5 км на північний захід від юзівського металургійного

заводу. Фасад було виконано з червоної цегли. Дах бух вкритий залізом. За будинком знаходилися господарські будівлі: кухня, флігель для прислуги, льох, сарай для вугілля і дров, стайня, псарня. Також за будинком був закладений великий сад. Садиба Юзів була огороджена парканом з дикого пісковику. У паркані були дерев'яні ворота, які були обрамлені прямокутною аркою з цегли. Перед фасадом будинку були розбиті клумби з квітами і прокладені доріжки з каменю. Від металургійного заводу в будинок були проведені водопровід та електрика.

безалкогольних напоїв, артіль товариства глухонімих. З кінця 1990-х років будівлю

було орендовано підприємством закритого типу. Нові власники побудували навколо будинку гаражі і обнесли парканом.

районі Донецька, на вулиці Артема, біля третього навчального корпусу Донецького

національного технічного університету і бібліотеки, що символізує професію Джона Юза — інженера англійського заводу.
Автор пам'ятника скульптор — Олександр Митрофанович Скорих. Пам'ятник відлитий у центральних ремонтно-механічних майстернях і встановлений 8 вересня 2001 року. Пам'ятник стоїть на низькому постаменті, фактично в людський зріст, що за задумом скульптора символізує людські якості цього діяча.