Економічна теорія К.Маркса

К.Маркса.
Економічне вчення К.Маркса про капітал та додаткову вартість.
Марксова теорія

суспільного відтворення.
Історичне значення економічної теорії марксизму.

Наукові твори та економічні дослідження, об'єднані в теоретичне

вчення, яке називають марксизмом, сформували основу комуністичного і соціалістичного руху.

філософію, економічну теорію, соціологію, політологію, історію.

економічної системи класичного капіталізму та загострення її суперечностей;
2) соціально-економічні

- поширення негативних соціально-економічних наслідків промислового розвитку (соціальної диференціації, нерівності, безробіття, інтенсифікації праці, зубожіння, соціальних потрясінь);

робітничого класу, стихійні повстання та організований рух;

4) ідейні передумови,

що полягали у формуванні економічних складових ідеології робітничого класу.

та діалектики Г.Гегеля для формування власного філософського методу дослідження -

історичного та діалектичного матеріалізму);
класична політекономія (широкі категоріальні та теоретико-методологічні запозичення);
німецька історична економічна думка (історизм, еволюціонізм, стадіальність та періодизація економічного розвитку);
соціалістична думка ХIХ ст. (економічні основи соціалізму).

- рівень абстрагування більш високий ніж у класиків (паралельне створення

власної системи категорій - абстрактна та конкретна праця, робоча сила, постійний та змінний капітал, додаткова вартість та ін.);
індуктивно-дедуктивний метод, методи аналізу та синтезу, історичного та логічного, інші загальнонаукові методи;
каузальний метод - вивчення причинно-наслідкових залежностей; визначення на цій основі стійких об'єктивних економічних закономірностей, формулювання економічних законів капіталізму;

формацій;
визначення в якості предмету дослідження системи виробничих відносин;
відокремлення економічної

суті явищ від зовнішніх форм прояву (поділ на цій основі економічної теорії на наукову, що поринає у вивчення глибинної суті досліджуваних економічних явищ, та "вульгарну", що задовольняється вивченням поверхневих явищ);
класовий, партійний підхід та ін.

та Ф.Енгельса 1840-х рр.;
економічні праці 1850-1860-х рр., включаючи чорнові

рукописи до "Капіталу";
завершення та вихід першого тому "Капіталу" К.Маркса - середина 1860-х рр.;
економічні праці засновників марксизму 1870-1890-х рр.

фундаментальній праці - "Капітал«:

І том вийшов у 1867 р.,

ІІ і ІІІ - видані Ф.Енгельсом після смерті Маркса в 1885 та 1894 рр.,
ІV - в ХХ ст.

Структура праці підпорядкована методологічному принципу сходження від абстрактного до конкретного.

вартості.

К. Маркс розвинув її класичний варіант (А. Сміт, Д.

Рікардо), грунтуючись на власному вченні про двоїсту природу праці - конкретну та абстрактну.

На цій основі розкрив історичного розвитку форм обміну, грошей, їх функцій та перетворенню в капітал.

та всієї економічної теорії К.Маркса посідає теорія додаткової вартості.
Її

основою є Марксову інтерпретацію капіталу як самозростаючої вартості.
Маркс увів поділ капіталу на постійний ( с ) та змінний ( v ) капітал:
постійний капітал — частина капіталу, яка бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, є при цьому фактором виробництва, але не змінює величини своєї вартості і відповідно не створює додаткової вартості, а переноситься конкретною працею на новостворений продукт у формі амортизації.

яка змінює свою вартість у процесі виробництва,
тобто не тільки

відтворює власний еквівалент ( v ) ,
а й створює своєю працею завдяки додаткову вартість
( m ) .


W = с + v + m

продається в якості товару не праця, а робоча сила.
Робоча сила,

за Марксом, - здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей, що людина використовує у своїй діяльності.
Вартість робочої сили визначається витратами на підтримку життя робітника та належного рівня працездатності, його достатнє навчання, освіту та відтворення. Ці витрати дуже залежать від рівня економічного розвитку країни.
Методологічне призначення даної категорії в теоретичному аналізі К. Маркса полягає у розкритті процесу виробництва додаткової вартості, експлуатації найманої праці.

), економічний зміст її норми
( m' ):

m' = m : v (норма експлуатації)

Ідейно-теоретичний зміст марксового вчення про додаткову вартість полягав у теоретичному доведенні експлуататорської природи капіталістичного виробництва та обгрунтуванні основного економічного закону капіталізму.

створення різних елементів вартості (W):

W = c + v

+ m

На відміну від "догми Сміта", Маркс обгрунтовував необхідність включення в структуру вартості товарів не тільки новоствореної вартості (v + m), а також і вартості спожитих засобів виробництва (с).

виробництва і привласнення максимуму додаткової вартості на основі капіталістичної експлуатації

найманої праці ;
капіталістичний закон народонаселення, суть якого полягала у виникненні та зростанні промислової резервної армії праці (відносного перенаселення або безробіття);
закон капіталістичного нагромадження, який полягає у капіталізації додаткової вартості, що має наступні соціально-економічні наслідки:
соціально-економічна поляризація суспільства,
створення матеріальних та соціальних передумов революційного переходу до соціалізму.

послідовність та зміст:

Г - Т (ЗВ, РС)

... В ... Т ' - Г '

Розгкрито функціональні форми капіталу (грошову - Г, товарну - Т, виробничу - В) та наступні основні стадії його кругообороту :
перша стадія (Г - Т (ЗВ, РС) - підготовка факторів та умов виробництва;
друга стадія (... В ...) - власне сам процес виробництва;
третя стадія (Т ' - Г ' ) - процес реалізації товарної форми продукту та отримання в грошовому вигляді додаткової вартості.

критерії поділу капіталу на основний та оборотний,
розбіжності їх руху,

особливості фізичного та морального зношування основного капіталу.

капіталістичного виробництва.

Потенційну можливість економічних криз він виводив з порушення

реалізації функції грошей як засобу платежа.

Матеріальною основою періодичності економічних криз вважав масове оновлення основного капіталу.

за матеріально-речовим, так і за вартісним складом.
Річний продукт cуспільства,

представлений Марксом як сума продуктів першого (виробництво засобів виробництва) та другого (виробництво предметів споживання) підрозділів суспільного виробництва.
Вартісна структура продуктів обох підрозділів, за Марксом, мала наступний вигляд:

І W = c + v + m
II W = c + v + m

продукту між обома підрозділами суспільного виробництва, що для умов простого

та розширеного відтворення мали наступний вигляд:

І ( v + m )  II c
I W  I c + II c
II W  I ( v + m ) + II ( v + m )


Слід зауважити, що ця складова теоретичної спадщини Маркса знайшла визнання в світовій економічній науці та використання в сучасних макроекономічних дослідженнях ринкової рівноваги (ліве кейнсіанство, посткейнсіанство).

ренти. Головну увагу К.Маркс приділив розкриттю механізмів утворення абсолютної та

диференційної ренти, розмежуванню та обгрунтуванню причин, умов та джерел їх виникнення.

У четвертого тому "Капіталу" міститься інтерпретація Марксом історії економічної думки, диференціація оцінок представників класичної школи (її поділ на наукову та вульгарну).