Факультет військової підготовки КАФЕДРА ВТП Військовий інститут Київського

Радіолокаційна розвідка. Її зміст, сутність, етапи і способи ведення
Навчальна мета:

Надати знання про етапи та способи ведення радіолокаційної розвідки.

цілями для РТВ.
2. Зміст, сутність та етапи ведення радіолокаційної розвідки.

3.

Способи виконання завдань по веденню радіолокаційної
розвідки орлр, ртб, ртбр.

4. Зміст і види радіолокаційної інформації, режими її видачі.

повітряного противника.

2. Виявлення, визначення та розпізнавання повітряного противника, розкриття його

складу, бойових порядків та напрямів дій, характер радіоперешкод, неперервне супроводження повітряних об’єктів в межах радіолокаційного поля.

3. Видача радіолокаційної інформації про повітряного противника на командний пункт ПК для вирішення задач управління частинами та з’єднаннями.

4. Видача бойової інформації на КП з’єднань та частин ЗРВ, ВА і РЕБ для ведення бойових дій.

5. Здійснення контролю за польотами (перельотами) своєї авіації та дотримання порядку використання повітряного простору, встановленого режиму польотів.

РТВ і призначена для ведення РЛ розвідки повітряного противника та

видачі РЛ інформації на КП ртб, КП зрдн, ПН ВА, КП частин РЕБ.
До складу радіолокаційної роти входять 1-2 РЛ взводів загального призначення, відділення (взводу) управління і підрозділи забезпечення

До складу ртб входять:
командування ртб;
командно - технічний вузол

(КТУ);
2-4 рлр;
РЛ вузол (РЛУ);
підрозділи забезпечення.

для РТВ. Всі виявлені радіолокаційними засобами об'єкти іменуються локаційними цілями. Всі

локаційні цілі поділяються на повітряні цілі і свої літаки.

нападу противника;
літаки (літальні апарати) – порушники державного кордону України;
іноземні літаки

(літальні апарати), що спостерігаються за кордоном;
локаційні цілі, належність яких не встановлена;
літаки – порушники встановленого режиму польотів;
літаки, що позначають повітряного противника на маневрах, навчаннях, тренуваннях, а також літаки, що здійснюють контрольні польоти.

перехоплення повітряних цілей або в зони чергування в повітрі;
літаки (літальні

апарати), які вилетіли на розвідку повітряних (морських) цілей ;
літаки, що здійснюють польоти та перельоти за заявками.

Усім виявленим повітряним цілям присвоюється єдиний державний номер, і вони підлягають безперервному радіолокаційному супроводженню з моменту їх виявлення на протязі усього польоту за маршрутом у межах існуючого радіолокаційного поля.
Нерозпізнані повітряні об’єкти (повітряні судна, метеооб’єкти, зграї птахів тощо) до моменту їх розпізнання нумеруються як повітряні цілі.

застосування:
маловисотні – менш ніж 1000 м (серед них можна виділити

цілі, що діють на гранично малих висотах – менш ніж 200 м);
середньовисотні – від 1000 до 4000 м;
висотні – від 4000 до 12 000 м;
стратосферні – більше 12 000 м.
б) за швидкостями польоту:
малошвидкісні – менше 100 м/с (360 км/год);
дозвукові – від 100 м/с до 300 м/с (від 360 км/год до 1080 км/год);
швидкісні – від 300 до 640 м/с (від 1080 км/год до 2300 км/год);
надшвидкісні – більше 640 м/с (2300 км/год).

– від 1 до 10 м2;
з великою ЕПР – більше

10 м2;
г) за групуванням літаків:
поодинокі;
групові (велика група);
д) за проведенням маневру:
маневруючі;
неманевруючі.

 це сукупність заходів, що здійснюються командуванням, штабами та військами

з добування та вивчення інформації про противника  про його місцезнаходження, дії та наміри.
Розвідка  найважливіший вид бойового та оперативного забезпечення військ, що організується командуванням всіх видів і родів військ з метою збору відомостей про війська противника, місцевості та інших даних, необхідних для успішного ведення війни, операції, бою.

етап вирішення їх основного завдання  забезпечення командування та військ

інформацією про противника.
Радіолокаційна розвідка  один з видів розвідки противника. Вона ведеться радіотехнічними підрозділами, частинами та з’єднаннями, військами ППО сухопутних військ, ВМС.
Радіолокаційна розвідка полягає в огляді повітряного простору радіолокаційними станціями, виявленні, радіолокаційному розпізнаванні та супроводжуванні повітряних цілей, визначенні напрямку їх польоту, складу, бойових порядків, висоти, швидкості та маневру.

у виконанні кількох взаємозв’язаних операцій, послідовність, взаємозв’язок та поетапність яких

суттєво залежить від конкретних засобів, заходів та організації розвідки.

До цих етапів відносяться:
безперервний огляд повітряного простору (пошук);
виявлення повітряних об’єктів, їх розпізнавання і пізнавання;
постійне супроводження виявлених цілей на маршрутах їх польоту до встановлених рубежів;
збір, обробку та аналіз добутих даних.

точок заданої області простору імпульсами електромагнітної енергії та направленому прийому

відбитих сигналів. Безперервність ведення радіолокаційної розвідки досягається роботою РЛС, що увімкнені для чергування за графіком, а також РЛС увімкнених для виконання задач бойової підготовки та забезпечення польотів своєї авіації. Виявлення  це визначення повітряного об’єкту, що раніше не спостерігався на фоні природних та штучних перешкод. Виявлення повітряного об’єкту на фоні перешкод здійснюється оператором чи автоматичним пристроєм шляхом відбору (селекції) із всієї сукупності прийнятих радіолокаційних сигналів, що мають один чи декілька ознак, характерних для сигналів, відбитих від повітряних об’єктів.

повітряні об’єкти (незалежно від їх призначення), в тому числі: - всі

ЗПН противника; - літальні апарати противника, що імітують його ЗПН (обманні цілі, цілі-пастки, обманні радіолокаційні сигнали, імітуючі цілі); - зграї перелітних птахів; - відбиття від невеликих гідрометеорів; - відбиття від рухомих наземних об’єктів; - природні перешкоди різного походження.

належності до повітряних об’єктів, виявлення тих із них, які відносяться

до літальних апаратів бойового призначення; визначення стану цих літальних апаратів, а якщо виявлена ціль має ознаку групової, та встановленню її бойового складу. Для повного та дійсного розпізнання цілі необхідно спостерігати за нею на протязі кількох оглядів. Результатом розпізнання є відсіювання всіх радіолокаційних цілей, що були обманними, цілей, що не відносяться до повітряних об’єктів і не є об’єктами розвідки. Після розпізнання до повітряних цілей відносять всі засоби повітряного нападу противника (літаки, гелікоптери, автоматизовані дрейфуючі аеростати, авіаційні ракети та інші безпілотні засоби), а також всі ті літальні апарати, державна належність яких на етапі розпізнання не була встановлена.

держави. Радіолокаційне розпізнавання цілі є основою для встановлення їх державної

належності. Радіолокаційне розпізнавання по можливості доповнюється візуальним розпізнаванням з ПВС. Найновіші системи радіолокаційного розпізнавання забезпечують не тільки встановлення державної належності (загальне розпізнавання), але й належність своїх літаків до конкретної частини, ескадрильї, ланки, аж до визначення індексу (індивідуальне розпізнавання). Цілі, які не мають вірних ознак своїх літаків, відносяться до ЗПН противника. Таким чином, після розпізнання і розпізнавання радіолокаційні цілі повинні бути віднесені чи до повітряних цілей чи до своїх літаків.

апарати, що належать до авіації інших відомств нашої держави, які

не порушують встановленого режиму польотів. Свої літаки, які відхилились від встановленого режиму польотів, класифікуються як “порушники режиму польотів”. Всім виявленим повітряним цілям присвоюється єдиний загальнодержавний номер і вони підлягають безперервному радіолокаційному супроводжуванню з моменту їх виявлення на протязі всього маршруту польоту в межах радіолокаційного поля угрупування РТВ. В процесі супроводження систематично вимірюються поточні координати цілі, перевіряється правильність їх початкового пізнавання, особливо після виконання ціллю маневру, перебудови, перетинання маршрутів інших цілей; виявляється тип, бойовий порядок та склад групових цілей; фіксуються бойові дії цілі (запуск ракет, маневр, застосування перешкод і т.д.).

на КП радіотехнічних підрозділів та частин, де вони узагальнюються, аналізуються

та приводяться до вигляду, зручному для послідуючого їх сприйняття командирами військ, що забезпечуються. Операції обробки, збору та аналізу даних про цілі є заключним в вирішенні завдань радіолокаційної розвідки. В процесі виконання цих операцій відбувається кінцеве формування результату радіолокаційної розвідки  радіолокаційної інформації.

про повітряного противника та інших складових повітряної обстановки на відповідному

КП РТВ, функціонально зв’язаному з КП підпорядкованих підрозділів та іншими джерелами інформації. Збір інформації  процес керований. Суть управління полягає у виборі джерел та регулюванні від кожного з них потоків інформації виходячи із поставлених бойових завдань, умов обстановки, тактичної ваги, новизни, вірогідності, точності та повноти даних, що видаються цими джерелами. В процесі ведення розвідки можливі такі небажані ситуації як: надмірність повідомлень про одні й ті самі цілі, недостатність інформації про противника, перевантаження системи збору.

цілі та ії характеристики з індикаторного пристрою; - перевірку достовірності

добутих донесень про противника; - формування трас польоту цілей із серії послідовних відміток; - селекція цілей за важливістю, за тактичним призначенням, за швидкістю, висотою польоту та іншими ознаками; - відображення та порівняння інформації кількох джерел; - перетворення інформації за формою та суттю з метою приведення її до вигляду, зручному для передачі по каналам зв’язку і наступного відображеннях на КП, що забезпечується. Головна мета обробки інформації  це формування необхідної для управління військами інформації із сукупності добутих відомостей шляхом їх систематизації, узагальнення, селекції за найважливішими ознаками із всебічним підвищенням при цьому вірогідності інформації, що формується.

повною підготовкою інформації до безпосередньої видачі її споживачам у вигляді

радіолокаційної інформації, що призначена для РЛЗ бойових дій чи управління військами. Зняття та кодування відміток про цілі, що спостерігаються операторами на первинних індикаторах РЛК та АСУ, називається первинною обробкою радіолокаційної інформації. Процес формування трас (маршрутів) польоту цілей із серії послідовних відміток, а також ототожнення трас та характеристик цілей, данні про які надходять одночасно із кількох джерел, називають вторинною обробкою інформації. Вторинна обробка виконується посадовими особами чи виконавцями бойових обслуг КП радіотехнічних підрозділів та частин (РІЦ) на вторинних індикаторах, планшетах та табло цих КП.

аналізом розуміється критичне осмислення, логічне співставлення та тактичне узагальнення відомостей,

що маються, для підвищення їх достовірності, а також для виявлення та синтезування на їх основі узагальненої інформації тактичного та оперативного характеру. Це необхідно для встановлення факту розв’язання противником бойових дій чи початку їх нового етапу, викриття оперативного (тактичного) задуму сил повітряного нападу противника, прогнозу його подальших дій. Такий аналіз потребує високої тактичної підготовки та практичного досвіду, через це він виконується особисто командирами радіотехнічних підрозділів та частин, а також найбільш кваліфікованими офіцерами, бойових обслуг КП та РІЦ. Така основна суть радіолокаційної розвідки як одного із завдань РТВ.

орлр, ртб, ртбр Основним способом ведення радіолокаційної розвідки є постійний

огляд повітряного простору з метою пошуку та супроводжування цілей. В залежності від поставлених завдань і умов обстановки розвідка може вестись радіотехнічними підрозділами, що чергують за графіком, чи основними силами частин, з’єднань, угрупувань РТВ. Радіотехнічні підрозділи, що ведуть розвідку, можуть здійснювати пошук та супроводжування цілей автономно чи через цілерозподіл вищих КП.

зусиль на виявлення та супроводжування цілей з основних напрямків їх

дій; - зосередження зусиль на виявлення та супроводжування найбільш важливих повітряних цілей. В складній обстановці застосовуються сполучення цих способів. Під час бойових дій здійснюється постійне управління процесом розвідки з метою розподілу сил підрозділів за напрямками, діапазонами висот і т.д.

розвідки наступними способами: 1) круговий пошук; 2) пошук у призначеній

зоні (секторі, діапазоні висот); 3) пошук і супроводження призначених повітряних об'єктів. Круговий пошук застосовується у всіх випадках, коли відсутня будь-яка інформація про дії повітряного противника і коли кількість локаційних об'єктів не перевищує інформаційні можливості командних пунктів. Пошук у призначених зоні (секторі) і діапазоні висот застосовується для підвищення ефективності радіолокаційної розвідки у тих випадках, коли замисел дій противника розкритий, виявлені його головні сили і коли кількість локаційних об'єктів перевищує інформаційні можливості командних пунктів.

і супроводження особливо важливих об'єктів. Оскільки радіолокаційна розвідка є основним змістом

бойового застосування радіотехнічних підрозділів, способи ведення радіолокаційної розвідки прийнято називати способами виконання бойового завдання.

активність, оперативність і прихованість. Цілеспрямованість полягає у суворій підпорядкованості всіх розвідувальних

заходів замислу бойових дій, у зосередженні зусиль на виконанні найважливіших задач на головних напрямках та на добуванні найбільш важливих у даний момент відомостей про противника. Безперервність розвідки забезпечується постійним її веденням у мирний і воєнний час, вдень та вночі, в будь-яку погоду, в будь-яких умовах обстановки. Активність – це наполегливе прагнення командирів підрозділів, частин і з’єднань РТВ використовувати всі сили, засоби і способи, які є в їх розпорядженні, для безумовного здобуття необхідних відомостей про повітряного противника. Ні в якому разі не можна допускати нерішучості і пасивності.

добування і доведення до командування необхід­них відомостей про противника, а

також швидкість реакції командирів і штабів на раптові зміни обстановки і розвідувальні задачі, які щойно виникли. Прихованість полягає в необхідності зберегти в таємниці від противника точні дані про склад, розташування, бойові можливості і розподілення сил і засобів, що плануються. Ефективність ведення радіолокаційної розвідки (Е) можна оцінити за формулою де –кількість виявлених і супроводжуваних цілей, інформація про які з необхідною якістю видавалась на старший (забезпечуваний) КП; – загальна кількість цілей, що діяли у межах радіолокаційного поля (зони виявлення, зони радіолокаційної інформації).

інформація – це відомості про повітряні цілі та свої літаки,

перешкодову обстановку, що здобуті в ході радіолокаційної розвідки. Вона є складовою частиною інформації про повітряну обстановку, доповнюється даними других видів розвідки. Радіолокаційна інформація передається у вигляді формалізованих донесень (кодограм). Радіолокаційна інформація включає в себе розвідувальну та бойову інформацію.

видається на КП об’єднань Повітряних Сил та з’єднань і частин,

що входять до його складу, для оцінки повітряної обстановки, розкриття замислу дій повітряного противника, прийняття рішення на бойові дії (бойове застосування), управління боєготовністю частин і підрозділів, розподілу сил і засобів під час відбиття удару. Бойова інформація – це радіолокаційна інформація встановленої якості, що видається: зенітним ракетним (артилерійським) з’єднанням (частинам) для цілерозподілу і цілевказівок зенітним ракетним дивізіонам (зенітним артилерійським дивізіонам); винищувальній авіації для цілерозподілу між винищувачами, що знаходяться в повітрі, наведення їх на повітряні цілі для ураження; частинам РЕБ для цілерозподілу і цілевказівок станціям перешкод.

число донесень про дану ціль за одиницю часу. Часом між

двома найближчими (за часом) донесеннями про дану ціль визначається дискретність (або темп) передачі. Чим більша дискретність, тим більша помилка оцінки параметра. Однак прагнення зменшити дискретність обмежує кількість супроводжуваних цілей. Тому можна визначити про максимально припустиму дискретність для даного типу цілі.

характеризується наявністю донесень про локаційну ціль з моменту перетинання нею

встановлених рубежів. Тому своєчасність радіолокаційної інформації залежить від розмірів ділянки простору, в межах якої мають видаватися дані про повітряну ціль, від запізнення даних, від дискретності передачі донесень. Повнота характеризується переліком обов’язкових відомостей про кожну локаційну ціль і повітряну обстановку, які необхідні для вирішення задач. До них належать: поточні координати положення в просторі кожної цілі (дальність, азимут (або номера квадратів сітки ППО) і висота); державна належність; швидкість польоту; кількість, тип і бойовий порядок літаків; дії цілей (маневр курсом, швидкістю, висотою, перебудова бойового порядку, використання радіоперешкод, їх характер і інтенсивність, об’єкти і характер вогневого впливу тощо).

передбачає міру відповідності радіолокаційної інформації, що видається, істинній повітряній обстановці.

Достовірність повинна бути такою, щоб вона не призвела до прийняття неправильних рішень.

інформації: - централізований; - децентралізований. Централізований спосіб видачі інформації передбачає її

видачу з КП об'єднання (з'єднання) Повітряних Сил на КП з'єднань і частин ЗРВ, авіації і підрозділів РЕБ для вирішення завдань цілерозподілу, цілевказівок і наведення. Децентралізований спосіб передбачає видачу бойової інформації безпосередньо з КП радіотехнічних підрозділів на найближчі КП з'єднань і частин ЗРВ, авіації і підрозділів РЕБ.