Фінанси підприємств

ефективності використання основних виробничих засобів.
Амортизація основних засобів та методи її

нарахування.
Сутність і склад капітальних вкладень. Джерела фінансування капітальних вкладень.

7: основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з

метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
п. 14.1.138 Податкового кодексу: основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

-- це фонди, які безпосередньо приймають участь у виробничому процесі

або сприяють його здійсненню. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання.
За П(С)БО 7 основні виробничі фонди поділяються на такі групи:

Основні засоби:
Будинки, споруди, передавальні пристрої.
Машини та обладнання.
Транспортні засоби.
Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
Інші основні засоби.



Інші необоротні матеріальні активи:
Бібліотечні фонди.
Малоцінні необоротні матеріальні активи.
Тимчасові (Не титульні) споруди.
Інвентарна тара.
Інші необоротні матеріальні активи

– це фонди, що не беруть безпосередньо або побічної участі

в процесі виробництва та передбачені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров’я, освіти, культури. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається у розпорядження підприємства. До них відносяться споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші фонди, які використовуються у невиробничій сфері.

Згідно з Податковим кодексом термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

виробництві продукції основні засоби поділяються на:
Активні - це частина основних

виробничих фондів, що безпосередньо беруть участь в переміщенні і переробці сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих.
До них відносяться машини, обладнання, передавальні пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, контрольно-вимірювальні пристрої тощо.
Пасивні - це частина основних виробничих фондів, що не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, але створюють необхідні для його існування умови (будівлі, споруди, тощо).

засобів – це їх відновлення у тому самому обсязі, у

якому вони були зношені та вибули, тобто в процесі простого відтворення постійно відновлюється попередня виробнича потужність. Воно здійснюється шляхом заміни окремих зношених частин основних засобів за допомогою проведення ремонтів або шляхом придбання нових фондів на заміну старих, зношених.
Здійснюється у двох формах:
заміна зношених або застарілих основних засобів;
капітальний ремонт діючих основних засобів.
Головним джерелом простого відтворення основних фондів є амортизаційні відрахування.

кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових

основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.
Розширене відтворення може здійснюватися за рахунок нового будівництва, у формі технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючих підприємств, модернізації обладнання або його придбання.
Головним джерелом розширеного відтворення є прибуток.

відбувається продуктивне використання основних засобів та основні засоби в процесі

експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва.
На другій стадії відбувається перетворення частини основних засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти, через нарахування амортизаційних відрахувань.

Процес відтворення основних виробничих фондів

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних засобів на нові шляхом інвестування нарахованої суми зносу основних засобів.

підприємства основними виробничими засобами

основних засобів

використання основних засобів

– це сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його

корисного використання.

Фізичний знос – це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальних знос їхніх окремих елементів.
Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів через нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів.
Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.
Моральний знос – це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування.

розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного

використання (експлуатації).
Строк корисної експлуатації – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Первісна вартість – фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених, витрачених для придбання необоротних активів.
Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

основних засобів складається з таких витрат:
суми, що сплачуються постачальникам

активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);
витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;
витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;
фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням

об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюються ремонт та поліпшення.
Сума витрат, пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт та поліпшення були здійснені.

амортизації є первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних

та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. 
Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту, поліпшення таких засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду), як окремий об'єкт амортизації.

144.1 Податкового кодексу амортизації підлягають:
витрати на придбання основних засобів,

нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;
витрати на самостійне виготовлення основних засобів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;
витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;
витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання

об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту;
сума переоцінки вартості основних засобів;
вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи

щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:
Кі = [І(а-1) – 10] : 100,
де І(а-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.
Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.
Збільшення вартості об'єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року (дату балансу) за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року

та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати

платника податку на:
утримання основних засобів, що знаходяться на консервації;
ліквідацію основних засобів;
придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами – платниками податку;
витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
витрати бюджетів на

будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;
вартість гудвілу;
витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по

підприємству при зарахуванні цього об'єкта на баланс, і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).
Рішення про виведення основних засобів з експлуатації на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин приймає тільки керівник підприємства на підставі умов проведення цих робіт та виходячи із можливості експлуатації активу та безпеки працівників.

використання основних засобів не може бути менше мінімально допустимих строків,

визначених нормативно за групами основних засобів у п. 145.1 Податковому кодексі.
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати:
– очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
– фізичний та моральний знос, що передбачається;
– правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх

амортизації

засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з

місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).
Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишковою вартістю об'єкта його ліквідаційної вартості.
Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

– передбачає списання вартості об’єкту рівними частинами протягом всього періоду

експлуатації. Застосовується до тих основних засобів, форма надходження економічних вигод від використання яких рівномірно розподіляється у часі (будівлі, споруди, офісні меблі та устаткування).
Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів:


 
Переваги: простота розрахунку і рівномірність розподілу суми між обліковими періодами, що забезпечує співставлення собівартості продукції з доходами від її реалізації
Недоліки: не враховує моральний знос, різну виробничу потужність основних засобів в різні роки експлуатації і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації , а головне – в деяких випадках важко визначити виробіток окремих об’єктів основних засобів.

застосовується до тих основних засобів, використання яких розраховується на оцінений

початковий обсяг виробництва (виконаної роботи), наприклад для літаків, або для устаткування, що використовується у видобувній галузі.
Сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу виробництва та виробничої ставки амортизації (обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використання об’єкта основних засобів).

 


Переваги: простота, раціональність та систематичність, забезпечує кращий рівень узгодження суми зносу, яка визнається витратами поточного періоду з отриманими доходами, у випадку, якщо використання відповідного активу в різні періоди є неоднаковим
Недоліки: трудомісткість і обмеженість у використання.

вигідний для використання, оскільки сприяє відновленню довгострокових активів підприємства.
Річна сума

амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнту. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання
 



Переваги: нарахування більшої суми зносу в першій роки експлуатації активу і її зменшення протягом наступних звітних періодів.
Недоліки: невідповідність принципу узгодженості. Сума зносу, що є витратами звітного періоду, часто не узгоджується ні з фактичним використання, ні з обсягом виробленої продукції і відповідно з отриманими доходами .

вартості.
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на

початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.
Річна норма амортизації (у відсотках) розраховується як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкту з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.





Переваги: нарахування більшої суми зносу в першій роки експлуатації активу і її зменшення протягом наступних звітних періодів.
Недоліки: прискорена норма нарахування зносу, яка визначається виключно в облікових цілях.

 

вартості.
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на

початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.
Річна норма амортизації (у відсотках) розраховується як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкту з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.
 


Переваги: нарахування більшої суми зносу в першій роки експлуатації активу і її зменшення протягом наступних звітних періодів.
Недоліки: невідповідність принципу узгодженості. Сума зносу, що є витратами звітного періоду, часто не узгоджується ні з фактичним використання, ні з обсягом виробленої продукції і відповідно з отриманими доходами .

залишку - застосовується до тих основних засобів, які мають максимальну

віддачу по початку строку їх корисної експлуатації. При використання даного методу ліквідаційна вартість не враховується.
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми нарахування амортизації, яка обчислюється виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється.
 


Переваги: нарахування більшої суми зносу в першій роки експлуатації активу і її зменшення протягом наступних звітних періодів.
Недоліки: прискорена норма нарахування зносу, яка визначається виключно в облікових цілях.

особливі правила нарахування амортизації для деяких активів, а саме:
амортизація

об'єктів груп 9 «Інші основні засоби», 12 «Тимчасові (нетитульні) споруди», 14 «Інвентарна тара», 15 «Предмети прокату» нараховується за прямолінійним та виробничим методами;
амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості;
на основні засоби груп 1 «Земельні ділянки» та 13 «Природні ресурси» амортизація не нараховується.

не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути

базою для нарахування будь-яких податків та зборів.
Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.
Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну метода амортизації.

вкладення – це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне

переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів.

Капітальні вкладення в основні засоби можна поділити за:
характером відтворення;
призначенням;
галузевим напрямом;
складом;
джерелами.

характером відтворення виділяють капітальні вкладення на:
нове будівництво (витрати на будівництво

підприємств, будівель і споруд на нових площах за початковим проектом);
на технічне переозброєння діючого підприємства (витрати на впровадження нової техніки і технології, на механізацію і автоматизацію виробничих процесів, на модернізацію і заміну застарілого обладнання новим, більш виробничим і економічним);
на розширення та реконструкцію діючих підприємств (будівництво і розширення наявних основних цехів, допоміжних цехів та обслуговуючих виробництв; витрати на повне чи часткове переобладнання і пере впорядкування без будівництва нових і розширення діючих цехів основного виробництва; будівництво нових цехів і об’єктів тієї самої потужності замість ліквідованих цехів і об’єктів даного призначення).

вкладення підрозділяються за призначення на капітальні вкладення виробничого і невиробничого

призначення.
До капітальних вкладень виробничого характеру відносяться витрати на об’єкти, що після завершення будівництва будуть функціонувати в сфері матеріального виробництва: у промисловості, сільському господарстві і заготівлях, водному і лісовому господарствах, на транспорті й у зв’язку, у будівництві, торгівлі і суспільному харчуванні, матеріально-технічному забезпеченні і збуті. Конкретно до капітальних вкладень виробничого призначення відносяться витрати, вкладені у будівництво виробничих будівель і споруд, реконструкцію, технічне переозброєння і модернізацію діючих підприємств, придбання машин і устаткування, транспортних засобів, обчислювальної техніки та ін.
До складу капітальних вкладень невиробничого призначення відносяться витрати на створення об’єктів житлового і комунального господарства, закладів охорони здоров’я, фізкультури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідницьких та інших організацій, пов’язаних із розвитком науки.

галузевим напрямком капітальні вкладення поділяють залежно від розміщення засобів у

різні галузі за їх територіальним розміщенням.

За складом виділяють капітальні вкладення на будівництво(загально будівні, оброблювальні, санітарно-технічні роботи та роботи по впорядкуванню фундаментів, основ і опор під споруди) та монтаж (складання і встановлення обладнання, витрати не проектні роботи, витрати на утриманні дирекції підприємства, що будується і технічний нагляд).

фінансування капітальних вкладень можуть бути:
власні фінансові ресурси;
позикові фінансові ресурси;
кошти, отримані

від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;
кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;
кошти іноземних інвесторів.

фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування, прибуток, який

використовується у вигляді засобів, резервів у процесі господарської діяльності.
Частина внесків власників підприємства передусім спрямовується на придбання основних засобів.
Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів, методів нарахування амортизаційних відрахувань.
Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення залежить від розміру прибутку, який залишається у розпорядження підприємства.

фінансові ресурси (бюджетні кошти) надаються підприємствам лише в тому разу,

коли об’єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої КМУ. До складу централізованих фінансових ресурсів відносяться кошти державного та місцевих бюджетів, кошти державних позабюджетних фондів, кошти благодійних фондів.
Позикові та залучені фінансові ресурси використовуються за браком власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення. До них відносять: довгострокові банківські кредити, позики інших підприємств, кошти від випуску векселів та інших боргових зобов’язань, кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству, фінансування з благодійних джерел, іноземні інвестиції.

значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень.
Структура

джерел фінансування капітальних вкладень підприємств залежить від багатьох факторів: оподаткування доходів підприємства, темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності, структури активів підприємства, рівня управління фінансовими ресурсами підприємства, суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.
Найприйнятнішим для підприємств є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз:
по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень;
по-друге, можливого обсягу залучених додаткових коштів, пов’язаного із подорожчанням капітальних витрат.
Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто розрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення. Бюджет капітальних витрат включає два розділи „Капітальні витрати” і „Надходження коштів”.