Фізична реабілітація при травмах спинного мозку

анатомічне переривання.

і спастичні нижніх.
Грудні сегменти – спастичні паралічі нижніх кінцівок.
Нижньогрудні та

поперекові сегменти – в’ялі паралічі нижніх кінцівок.
Всі рухові розлади ускладнюються міогенними або артрогенними контрактурами, що можуть виникнути на 3 - 12-й тиждень.
Чутливі.
Трофічні.
Тазові.

в місці пошкодження і нерідко у сечовому міхурі, нирках, кишечнику,

шлунку.
Трофічні.
Тазові.

функції.

обмін речовин) перебудовуються імунні реакції, розлади дихання, що найчастіше спостерігаються

при ураженні шийного відділу спинного мозку.

доби і характеризується розгорнутою картиною спинального шоку
Ранній.
триває 2-3 тижні спостерігаються

явища сигнального шоку, порушення крово- і лімфообігу, набряк і набухання спинного мозку
Проміжний.
триває близько 2-3 місяців і характеризується зникненням явищ спинального шоку і виявленням істинного характеру ураження спинного мозку
Пізній.
триває 2-3 роки і більше, відбувається відновлення порушених функцій спинного мозку

При повному перериванні спинного мозку відновлення втрачених функцій нижче місця травми не відбувається.
Лікування хворих з травмами спинного мозку спрямоване на усунення проявів травматичної хвороби і проводиться комплексно протягом тривалого часу. Використовують медикаментозну терапію, лікування положенням, дієто- і психотерапію, ортопедичні засоби і засоби фізичної реабілітації.

під час перебування у лікарні).
Завдання ЛФК у І період:

Сприяння усвідомленню хворого необхідності занять фізичними вправами.
Активізація легеневої вентиляції, крово- і лімфо обігу.
Попередження пневмонії, пролежнів.
Запобігання контрактур.

Протипокази до ЛФК:
Загальний важкий стан хворого.
Висока температура тіла.
Серцева недостатність.
Порушеннях дихання.
Підозра на тромбоемболію.

кінцівки укладають у середньо-фізіологічному положенні.
Спастичні паралічі – вибирають таке

положення, при якому спастичні м'язи були б максимально розтягнуті, а їх антагоністи - скорочені.
Нижні спастичні парапарези – хворого укладають на спину з розведеними ногами, які вкладені у протиротаційні шини, під коліна підкладають валики, стопам надають положення під прямим кутом щодо гомілок з упором на щит.

Запобігання трофічних порушень
Підкладають під різні ділянки тулуба і кінцівок ватно-марлеві кільця, гумові круги.
Надане хворому положення слід змінювати через кожні 2-3 год.

день у поєднанні з масажем грудної клітки і самостійними заняттями

у вигляді дихальних вправ з подовженим видихом.
Дихальні вправи з повною амплітудою рухів руками у випадку шийної і верхньогрудної локалізації травми не проводять через можливість нанесення додаткової травми.
Пасивну розробку суглобів ніг, а при ушкодженні шийного відділу спинного мозку, і рук проводять у перший тиждень від центру до периферії, тобто починають з кульшового чи плечового суглоба і послідовно доходять до пальців, а у наступному - від дистальних до проксимальних суглобів кінцівки.
Рухи виконують в повільному темпі, плавно, з одночасним посиланням імпульсів до руху і повторюють 3-5 разів.
Тривалість заняття з лікувальної гімнастики 10-12 хв.

хворі, яким операція забезпечила декомпресію спинного мозку і тим самим

були створені умови для відновлення функцій. У цих випадках ЛФК сприяє повному відновленню порушених рухів.
II група - хворі, у яких після операцій рухова функція відновилась частково і залишились парези і паралічі. ЛФК сприяє відновленню тимчасово пригнічених рухових функцій спинного мозку, розвитку пристосувальних і компенсаторних механізмів.
III група - хворі з важкими ушкодженнями спинного мозку з повним перериванням його. Розлади функції спинного мозку необоротні. ЛФК застосовують для розвитку пристосувальних процесів і функцій заміщення, підтримання загального стану.

хворого.
Поліпшення діяльності серцево-судинної і дихальної систем.
Попередження контрактур.
Розвиток компенсаторних рухових навичок

і самообслуговування.
Підготовка хворого до зміни рухового режиму і переходу у вертикальне положення.

Форми ЛФК у ІІ період:
Ранкова гігієнічна і лікувальна гімнастика, що проводиться 2 рази на день.
Самостійні заняття, які хворий виконує щоденно 4-5 разів.
Гідрокінезитерапія.

тулуба.
Вправи з посилання імпульсів до руху в паралітичних кінцівках і

розслаблення спастичних м'язів.
Використовуються статичні напруження, вправи з гумою, еспандером, невеликої ваги гантелями, на балканській рамі. (Ліжко рекомендується обладнати двома балканськими рамами.)
Приділяють увагу м’язам живота, напруженням сідниць з одночасним втягуванням м’язів промежини і заднього проходу, що стимулює сечовиділення і дефекацію.
У положенні лежачи на животі зміцнюють м’язи спини і надпліччя, повторюючи кожну вправу 20-30 разів з паузами для відпочинку.
При в’ялих паралічах і парезах вправи спрямовані на зміцнення м’язів, а при спастичних - на розслаблення та розтягнення м'язів і удосконалення управління ними.
Через місяць хворий з ураженням спинного мозку на рівні поперекового і грудного відділів хребта починає перевертатися на живіт.

межах ліжка, спираючись на руки, а пізніше - переходити в

упор стоячи на колінах, спочатку з упором на лікті, потім кисті.
У наступному вводяться вихідні положення стоячи на колінах, тримаючись за балканську раму; сидячи, спираючись руками на ліжко, потім сидячи з опущеними ногами; стоячи з допомогою і, нарешті, самостійно.
Систематично використовують вправи для розслаблення м’язів при спастичних парезах і вправи для підвищення тонусу м’язів при в’ялих.
Продовжують пасивну розробку суглобів, що мають обмеження рухів.
При гіпотонусі м’язів пасивні рухи виконуються з обмеженою амплітудою, щоб не викликати розхитаність у суглобах.
При появі активного імпульсу до рухів всю увагу спрямовують на підтримку, закріплення і подальший його розвиток.
Використовуються елементарні вправи, що виконуються з підтримкою кінцівки реабілітологом і застосуванням ковзних поверхонь, пристосувань, що зрівноважують вагу кінцівки.

найбільший обсяг рухів, є вода.
Гідрокінезитерапію застосовують тоді, коли хворий починає

сидіти (5-7 міс), у вигляді гімнастики в камерних ванночках і гімнастики у ванні.
При гімнастиці в камерних ванночках проводяться пасивно-активні і активні елементарні вправи для дистальних відділів кінцівок в окремих ємкостях, при температурі води 38-40°С при спастичних паралічах і 28-30°С - при в'ялих.
При перших формах рухових розладів тепла вода ще буде сприяти послабленню спастики м’язів, а при других - прохолодна буде підвищувати їх тонус.
Гімнастика у ванні проводиться у воді індиферентної температури - 34-36°С.

хв виконує рухи кінцівками з короткими паузами:
Пасивні і активні рухи

проводять в проксимальних відділах кінцівок з обмеженою амплітудою і максимально доступною - у дистальних.
Рухи виконують почергово верхніми і нижніми кінцівками з постійною зміною вихідних положень.
Рухи паретичних м’язів чергують з рухами здорової ланки; паретичні кінцівки тренують кожну окремо, а потім - обидві разом.
Заняття закінчують рухами, що активізують функцію хребта і таза.
Ванни можна використовувати для розробки суглобів, застосовуючи активно-пасивні рухи з допомогою лямок, блоків, петель.
Останні 3-5 хв. хворий теж проводить у спокої.

переходу у вертикальне положення поступово.
Застосовуються вправи для відновлення опороздатності нижніх

кінцівок і положення, що будуть зменшувати ортостатичні реакції.
Для зміцнення м'язово-зв'язкового апарату склепіння стопи, виконують осьовий тиск стопою на руки реабілітолога, перекочування стопою різноманітних предметів.
При переході в положення стоячи щоденно: опускати почергово ноги з ліжка (починати з 5 хв. і поступово довести до 20 хв.) 3-4 рази на день; піднімати узголів'я ліжка для надання напівсидячого положення.

Тренування на ортостенді чи столі Гракха, що повертається.
Хворий переносить свою вагу на ліву і праву ноги, робить тиск по осі кінцівки, виконує нескладні вправи.
У хворого виникають позитивні емоції у зв'язку з переходом у вертикальне положення після тривалого положення лежачи і з'являється реальна надія на ходьбу.
Він тренується на ортостенді приблизно 2-3 тижні на 2-4-й місяці після травми.

фіксуючі пояси, різної конструкції апарати для ходьби, коригуюче ортопедичне взуття.
Хворого,

одягнутого в корсет і фіксуючі апарати, спочатку вчать твердо і впевнено стояти, опираючись на нерухому опору.
Починають формування рухових навичок самостійного пересування з поперемінного підтягування ніг, викидання ноги вперед, відставлення у бік, стояння на одній нозі.
Далі рекомендують перекочування з п'ятки на носок і навпаки, викидання ноги вперед – крок вперед, відведення ноги у бік – крок у бік, відведення ноги назад – крок назад.
У подальшому хворого вчать пересуватись між паралельними брусами, ходьби у манежі, а згодом користуватися милицями, ціпками, зміцнювати м'язи спини, шиї, плечового пояса, послідовного розвитку опорної функції.

– жорсткий фіксуючий розвантажувальний каркасний корсет;
4 – замковий апарат, що

застосовується при в’ялому паралічі;
5 – беззамковий апарат для нижньої кінцівки;
6 – апарат на гомілку та стопу.

підвищення тонусу і сили паретичних м'язів.
Попередження пневмонії, пролежнів, виразок, контрактур.
Активізації

функцій тазових органів.
Стимуляції процесів відновлення активних рухів у паретичних кінцівках і підтримання функції у здорових.

Протипокази:
Септичний стан, гнійні рани.
Конкременти у сечових шляхах, гематурія.
Тазові розлади з нетриманням сечі і калу.

розтирань шкіри з камфорним спиртом ділянок крижів, сідниць, кутів лопаток,

ліктів та п'яток.
Проводять масаж грудної клітки: погладжування, розтирання, постукування по грудині на видиху.
Призначають сегментарно-рефлекторний масаж паравертебральних зон інервації спинно-мозкових сегментів ураженого відділу хребта, використовуючи ніжні погладжування, розтирання, розминання, вібрації поза вогнищем ураження.
При спастичних паралічах для зняття високого тонусу м'язів використовують площинне колове погладжування, поверхневі обхоплюючі погладжування, ніжні повздовжні розминання і валяння.
Для розтягнутих м'язів-антагоністів застосовують погладжування, розтирання, поперечне розминання, постукування кінцями пальців малої амплітуди.
При в'ялих паралічах масаж паретичних м'язів складається з прийомів глибокого погладжування і розминання, посмикування і ритмічного зсунення м'язів, ніжних розтирань сухожилків і суглобів.

колові погладжування живота за годинниковою стрілкою, розтирання його штрихуванням, пилянням,

перетинанням.
У випадках атонії кишок використовують розминання, вібрацію у вигляді пунктування, стрясання живота у повздовжньому і поперечному напрямку, стрясання таза.
При атонії сечового міхура рекомендують вібромасаж надлобкової ділянки.
Масаж поєднують з пасивними і активно-пасивними рухами, тепловими процедурами, вправами у воді.
Тривалість масажу різна: спочатку 5-10 хв., у подальшому — 15-20 хв., а інколи ще більше.
Проводиться щоденно, а у разі необхідності — 2-3 рази на день.
Окрім сегментарно-рефлекторного і класичного масажу використовують точковий ручний і апаратний масаж, вібромасаж.

тазових розладів.
Прискорення відновлення рухової функції кінцівок.
Застосовується:
Електроаерозольтерапія з антибіотиками, бронхолітичними засобами,

фітонцидами.
Медикаментозний електрофорез.
УВЧ, кварц, діадинамотерапія, УФО.
Магнітотерапія, дарсонвалізація.
Електростимуляція паретичних та ослаблених м'язів, біоелектростимуляція.
Електростимуляція сечового міхура і кишок.
Ультразвук, індуктотермія.

диференційовано залежно від групи, до якої входять хворі.
Група І.
Фізична

реабілітація спрямована на відновлення працездатності.
ЛФК має такі завдання: підтримання впевненості у позитивному результаті лікування і повернення до праці.
Застосовують ранкову гігієнічну і лікувальну гімнастику, самостійні заняття, гідрокінезитерапію, лікувальну ходьбу, прикладні вправи та ігри.
У комплексах лікувальної гімнастики передбачають вправи, що зміцнюють м'язи, поліпшують їх витривалість, удосконалюють координацію рухів, рівновагу, коригують поставу, розвивають і покращують ходу.
Тривалість заняття з лікувальної гімнастики разом з іншими формами ЛФК та з урахуванням пауз для відпочинку – від 1,5 до 2,5 год.
Подальше удосконалення ходьби проводять у звичайних умовах і у воді.
Вчать ходити з опорою на милиці по рівній площині, слідовій доріжці, переступати через невисокі брусочки, далі — ходити без корсету, пропонують ходити з однією милицею, без фіксації одного колінного суглоба, а потім двох.

згинати їх у колінному і кульшовому суглобах, піднімати над підлогою

на 5-7 см.
Починають навчати ходьби по східцях, при підйомі спершу ставиться на сходинку нога, яка більш рухлива і до неї приставляється друга, при спуску, навпаки, спочатку опускається більш паралізована нога.
У воді в кожному занятті для збереження рухів у суглобах проводять пасивні рухи.
При паралічі нижніх кінцівок роблять одночасні згинання у кульшовому і колінному суглобах, відведення і приведення у кульшових суглобах, згинання і розгинання, приведення і відведення в гомілковостопних суглобах.
Використовують рухи кінцівкою з підтримкою реабілітолога.
Хворі ходять, тримаючись за поручні, канати, перекладку, трапецію монорейки та ін.
Далі вони намагаються ходити з пінопластовими поплавками, а потім — без них.
Заняття у воді проводиться щоденно від 15 до 30 хв. при температурі води 30-33°С для хворих з в'ялими формами парезів і 35-37°С — зі спастичними.

залишатись часткові рухові порушення.
ЛФК спрямована на максимально можливе відновлення рухових

функцій і постійну компенсацію частково втрачених.
Заняття лікувальною гімнастикою проводять, переважно, у вертикальному положенні, що сприяє більш швидкому формуванню рухових навичок, розвитку опорної функції, здатності ходити.
Для зменшення спастичності продовжуються махові рухи, перекатування кисті чи стопи по обертовому валику, роблять пасивні розгинання і згинання пальців кисті, вправи з дрібними предметами, пластиліном та у воді.
При в'ялих парезах вправи спрямовані на відпрацювання функції хапання ураженою рукою.
Включають вправи з рухами стегнами у різних напрямках з максимальною амплітудою, напруженням сідниць, з одночасним втягуванням промежини і заднього проходу, що сприяє нормалізації функції тазових органів, вольовому сечовиділенню чи дефекації, розвиткові опороздатності нижніх кінцівок та зміцненню м'язів плечового пояса і рук, що забезпечують ходьбу хворого на милицях, пересуванню з ліжка на стілець, на крісло-каталку чи візок.
Під час занять хворого вчать знімати і одягати ортопедичні апарати на ноги, освоювати пересування вперед, убік, назад.

ушкодженні шийного відділу спинного мозку, активні рухи починають з піднімання

і опускання надпліччя, зведення лопаток, рухів у плечових і ліктьових суглобах, а далі – в нижніх кінцівках.
З такими хворими у воді повинні знаходитись два реабілітолога; один з них допомагає пацієнту утримувати голову і верхню частику тулуба, а другий – фіксує ноги.

через необоротні зміни в ньому.
ЛФК спрямована на розвиток пристосувальних і

замісних рухів, оволодіння найпростішими побутовими навичками, пересування за допомогою підручних засобів.
Комплекси лікувальної гімнастики складають із загальнорозвиваючих і дихальних вправ, з активних, пасивних і активно-пасивних вправ для кінцівок і тулуба, вправ на розслаблення, посилання імпульсів до руху.
При здатності хворого сидіти застосовують вправи у воді для окремих кінцівок та їх сегментів у резервуарах малої ємкості, виконують рухи у променевоп'ясткових суглобах, пальцях кисті, гомілковостопних суглобах і пальцях ніг.
Використовують ванни, де роблять активно-пасивні вправи з допомогою лямок, петель, блоків, поплавків та інших пристосувань, а також намагаються навчати ходьби у басейні.
Хворих вчать виконувати різнопланові рухи кистями і пальцями, відпрацьовуючи спочатку штовхальні рухи ними, а після — хапальні.
Оволодіння такими діями дає можливість хворому приступити до умивання, чищення зубів, причісування, гоління електробритвою.
Вправи мають виконувати багаторазово під час самостійних занять.
Щоденні заняття різними формами ЛФК тривають 1,5-2,5 год.

2-3 тижні.
Використовують сегментарно-рефлекторний і класичний масаж, точковий і вібромасаж, масаж

ручний та апаратний, пневмомасаж, гідромасаж.
Душ-масаж має свої особливості у спинальних хворих. Він проводиться струменем води під тиском від 0,5 до 1-2 атм з відстанню для погладжування 25-40 см, розтирання — 10 см, розминання — 15 см, вібрації — 30 см.

Фізіотерапія:
Призначається періодично двомісячними курсами 3-4 рази щорічно у перші 3 роки і не менше 2 курсів у наступні.
Завдання: стимуляція адаптаційних і компенсаторних процесів, загартування пацієнта.
Використовують медикаментозний електрофорез, УВЧ, діадинамотерапію, УФО, дарсонвалізацію, магнітотерапію, електростимуляцію, лазери, ультразвук, озокеритно-парафінові аплікації, пелоїдотерапію, гідрогальванічні, радонові, сульфідні, хлоридно-натрієві ванни, гарячі укутування, обтирання.

при значній позиційній патології суглобів.
Використовують апарати маятникового і блокового типів.
Особливо

ефективна у воді.

пацієнта.
Для хворих з в'ялими парезами м'язів кінцівок рекомендовані трудові дії,

що основуються на принципах дії механотерапевтичних апаратів маятникоподібного і обертального характеру, робота на ручній і ножній швейній машинці, найпростіші столярні і слюсарні роботи за умови спеціального та надійного кріплення інструмента до руки.
Хворим зі спастичними парезами рекомендують дрібні роботи з пластиліном, глиною, гіпсом, плетення, намотування ниток, мотузки, картонажні, палітурні роботи та різноманітні інші трудові операції, що виключають статичні навантаження.

Працездатність відновлюється повністю або частково лише в 2-10 % пацієнтів з наслідками травм хребта і спинного мозку.
Для осіб з порушеннями елементарних функцій кінцівок працетерапію зводять до виховання навичок самообслуговування.

через 4-6 міс після травми і пізніше. Лікування хворих проводиться

на грязьових курортах в Саках (Крим) і Слов'янську (Донецька область) у спеціалізованих відділеннях з подовженим строком перебування.
При повторних курсах відновного лікування у реабілітаційних центрах, спеціалізованих санаторіях програми фізичної реабілітації, звичайно ускладнюються.
Вищим проявом ефективності реабілітації, досягнутого рівня рухової активності спинальних хворих є здатність займатися спортом. Рекомендують такі види спорту: настільний теніс, стрільба з лука, фехтування, плавання, веслування, штовхання ядра, волейбол, баскетбол та інші.