Фізіологія та властивості збудливих тканин. Механізм утворення та проведення

фізіології Дромашко М.В.

структур;
Механізми їх регуляції;
Закономірності життедіяльності організму;
Взаємодію його з навколишнім середовищем.
Предмет фізіології:функції

живого організму, їх зв’язок між собою, регуляція та пристосування до зовнішнього середовища, походження і становлення в процесі еволюції та індивідуального розвитку.

організму та його частин, що мають адаптивне значення і спрямовані

на досягнення корисного результату. Основою будь-якої функції є обмін речовин, енергії та інформації.

«Задача физиологии состоит в том, чтобы понять работу машины человеческого организма, определить значение каждой его части, понять, как эти части связаны, как они взаимодействуют и каким образом из их взаимодействия получается результат – общая работа организма» (Павлов).

якій проводиться операція, виділяється нерв або досліджуваний орган, вводяться біологічно

активні речовини тощо. В результаті гострого експерименту можна визначити яку дію речовина, досліджуваний нерв чи орган справляє на функцію органу чи системи. )
Хронічний(запропонований Ів. Петр. Павловим). Цей метод дозволяє вивчати діяльність органу не порушуючи цілісності організму. На наркотизованій тварині проводять операцію, яка дозволяє отримати доступ до внутрішнього органу, вживлюють в нього фістульну трубку або виводять назовні й підшивають до шкіри протоку залози. Дослід проводять після того, як тварина одужала після операції й фізіологічно не відрізняється від нормальної. Завдяки фістулі можна вивчати перебіг фізіологічних процесів у природних умовах. На цьому ж принципі базуються введення катетерів у судини й вживляння електродів. )

цитоплазми,і лежить в основі розвитку,будови всіх живих організмів
В кожній клітині

є «органи»:
Ядро;
Цитоплазма;
Цитоплазматична мембрана

ендоплазматична сітка.
Спеціальні органоїди:
Міофібрили;
Нейрофібрили;
Війки,джгутики.
Клітина

,в який вбудовані мембранні білки.
Білки,що пронизують фосфоліпідний шар-внутрішні мембранні білки(білкові

канали,пори)
4 класи:
«насоси»;
Канали;
Рецептори;
Ферменти.

градієнту концентрації (з області з більшою кількістю цієї речовини в

область з меншою кількістю).
Полегшена (жиророзчинні молекули);
Білки-переносники;
Білкові канали(пори)
Пасивний транспорт не потребує затрат енергії

градієнту тиску.
Переносяться гідрофільні полімерні молекули, неорганічні іони (Na, Ca, K)

, вуглець,цукри,а/к,вітаміни,
гормони,лікарські речовини.
Затрата АТФ
o Білкові насоси (помпи);
o Екзоцитоз;
o Ендоцитоз .
Піноцитоз;
Фагоцитоз.

Трансорт речовин через мембрану

фізіологічний спокій;
2. активність:
збудження;
гальмування.
Збудження-це активний процес ,що являє собою відповідну реакцію

на подразнення і характеризується підвищенням функції тканини.
Неспецифічні ознаки збудження:
1. зміна проникності клітинних мембран
2. зміна заряду клітинних мембран,
3. підвищення засвоєння кисню
4. підвищення температури
5. посилення обмінних процесів
Снецифічні ознаки:
М’язова тканина-скорочення;
Нервова-генерація нервового імпульсу;
Залозиста-виділення секрету

спокої.
Звичайно МП, або потенціал спокою, складає -50-80 мВ, зі

знаком «-» всередині клітини.
Іонів К+ в клітині 150 ммоль/л в середовищі 4-5ммоль/л,К+ по градієнту тиску через калієвий канал(відкритий в стані спокою) виходить з клітини
Nа+ більше в середовищі по градієнту тиску заходить в клітину через натрієві канали,які у спокої закриті
Всередині кл. «-»заряд,ззовні «+»,таким чином мембрана є поляризована.
Для того,щоб клітинна стінка мала сталий рівень заряду,наприклад -80мВ,працює Na-K насос,який вкачує в кл. 2 іони К+ та викачує 3 іони Nа+

Мембранний потенціал (МП)-

мембрани (або між двома точками тканини), що виникає в момент

збудження. При реєстрації потенціалу дії за допомогою мiкроелектродноi техніки спостерігається типовий пікоподібний потенціал.
Етапи потенціалу дії
1. Локальна відповідь - початковий етап деполяризацii.
2. Фаза деполяризацii - швидке зниження мембранного потенціалу до нуля і перезарядження мембрани (реверсія, або овершут).вхід іонів натрію в клітину (відкриття натрієвих каналів)вн.пов мембр.стає позитивною
3. Фаза реполяризацii - вiдновлення вихідного рівня мембранного потенціалу; в нiй виділяють фазу швидкоi реполяризацii і фазу повільної реполяризацii; в свою чергу, фаза повільної реполяризацii представлена слiдовими процесами (потенціалами):
4.Фаза гіперполяризації

ПОТЕНЦІАЛ ДІЇ

виникнення біоелектричного потенціалу
До збудливих тканин відносяться:
Нервова тканина;
М’язова тканина;
Залозиста тканина
Властивості збудливих

тканин

збудження
Рефрактерність-це здатність тканини втрачати чи понижувати збудливість в процесі збудження
-Лабільність-це

здатність тканини генерувати певну кількість хвиль збудження за одиницю часу
Скоротливість-це здатність м’яза відповідати скороченням на подразнення

Властивості збудливих тканин

сила подразника та час його дії,які здатні викликати повноцінне збудження

тканини (деполяризацію)
Хронаксія-мінімальний час дії подразника подвоєної порогової сили,який здатний викликати збудження –Реобаза-це найменша сила електричного струму,яка при достатній тривалості дії може викликати збудження

Властивості збудливих тканин