Слайд 2Гормони – органічні речовини дистанційної дії, що виробляються в ендокринних
залозах та здійснюють разом з нервовою та імунною системами інтеграцію
обміну речовин і фізіологічних функцій в організмі.
Слайд 3За допомогою крові гормони розносяться по всьому організму, але діють
тільки на певні органи, тканини (які називають «мішенями»), клітини яких
мають рецептори, що здатні зв'язатися з гормонами і сприймати гормональний сигнал.
Після утворення гормон-рецепторного комплексу інформація передається клітині і в ній відбувається запуск ланцюгу біохімічних реакцій, які створюють відповідь клітини на дію гормону.
Слайд 4За хімічною будовою розрізняють:
Білки і пептиди
Похідні окремих амінокислот
Стероїди
Слайд 7Біологічна роль
1. Змінюють інтенсивність метаболізму
2. Активують (інгібують) ферменти
3. Прискорюють (сповільнюють)
синтез і розпад макромолекул
4. Змінюють проникність мембран
5. Впливають на інтенсивність
поділу клітин
6. Змінюють швидкість синтезу гормонів інших залоз
Слайд 8Основні загальні біологічні ознаки:
Дистантність дії – біологічну дію проявляють на
відстані від місця виділення, від залоз внутрішньої секреції.
Вибірковість та специфічність
дії – вибірково діють тільки на клітини-мішені, тканини-мішені, органи-мішені, викликаючи в них строго специфічну клітинну реакцію.
Висока біологічна активність – чинять свій вплив у дуже малих концентраціях – 10-9 - 10-12 моль/л.
Висока швидкість синтезу і деградації – вони порівняно швидко розпадаються, тому для підтримання достатньої кількості гормонів у крові необхідним є їх постійний синтез та виділення.
Слайд 9Схема взаємозв'язку регуляторних систем організму
Слайд 10Найбільш важливою є гіпоталамо-гіпофізарна система, яка контролюється центральною нервовою системою.
Збудження передається по нервовим волокнам спочатку в гіпоталамус, де під
його впливом утворюються релізінг фактори (вивільнюючі фактори). Вони поступають до гіпофізу і сприяють виділенню гіпофізарних (т.зв. тропних) гормонів, стимулюючих діяльність периферичних ендокринних залоз і утворення ними відповідних гормонів.
Гормони гіпоталамуса, які стимулюють секрецію гормонів гіпофізу, мають групову назву ліберини, а ті, що гальмують - статини (інгібуючі гормони).
Підтримання рівня гормонів в організмі забезпечує механізм негативного зворотного зв'язку. Зміна концентрації метаболітів у клітинах-мішенях за принципом негативного зворотного зв'язку пригнічує синтез гормонів, діючи або на ендокринні залози, або на гіпоталамус. Синтез і секреція тропних гормонів пригнічується гормонами ендокринних периферичних залоз. Такі петлі зворотного зв'язку діють в системах регуляції гормонів надниркових залоз, щитоподібної залози, статевих залоз.
Слайд 11Основні етапи гормональних сигналів
Слайд 12Початковий етап у дії гормону на клітину-мішень – взаємодія гормону
з рецептором клітини. Концентрація гормонів у позаклітинній рідині дуже низька
і зазвичай коливається в межах 10-6–10-11 ммоль/л. Клітини-мішені відрізняють відповідний гормон від багатьох інших молекул і гормонів завдяки наявності на клітині-мішені відповідного рецептора зі специфічним центром зв'язування з гормоном.
В залежності від хімічної будови гормонів і розташування рецепторів в клітинах-мішенях розрізняють два механізми дії гормонів:
Мембранно – внутрішньоклітинний (аденілат-циклазний, опосередкований)
Цитозольний (на генний апарат клітин)
Слайд 14Мембранний або аденілатциклазний механізм (для гормонів білкової і пептидної природи,
а також похідних амінокислот катехоламінів - адреналіну та норадреналіну).
Утворення
гормон-рецепторного комплексу відбувається на поверхні мембрани, в результаті чого змінюється конформація мембранно-тропного ферменту аденілатциклази, його активація. Це приводить до запуску вже в цитозолі клітини реакції утворення вторинного посередника ц-АМФ (або ц-ГМФ), яка в клітині запускає каскадний механізм активації ряду ферментів і змінює швидкість певних ферментативних реакцій, що змінює інтенсивність різних ланцюгів метаболізму.
Гормон-рецепторний комплекс може прискорити транспорт через мембрану іонів, наприклад Ca2+, Na+, K+, які також як і ц-АМФ, ц-ГМФ називаються вторинними посередниками, оскільки вони передають сигнал, який приносить клітині-мішені первинний посередник – гормон.
Слайд 16Цитозольний (внутрішньоклітинний)
Є характерним для стероїдних і основної маси тиреоїдних гормонів.
Це так звані ліпофільні гормони. Вони проходять через цитоплазматичну мембрану
клітин-мішеней в цитозоль, де взаємодіють з білками-рецепторами.
Гормон-рецепторний комплекс надходить в ядро клітини, діє на її геном, регулює транскрипцію певних генів, впливає на трансляцію білків-ферментів, які регулюють реакції метаболізму. Рецептори цих гормонів можуть знаходитися як в цитоплазмі, так і в ядрі, на внутрішньоклітинних мембранах.
Слайд 17Гіпоталамо – гіпофізарна система
Слайд 19Гормони гіпофізу
Гормони передньої частки гіпофізу
В передній частині гіпофізу синтезуються
так звані тропні гормони, які діють на периферичні ендокринні залози
та тканини, контролюючи в них біохімічні процеси.
Слайд 201. Соматотропний гормон
(СТГ, соматотропін, гормон росту)
Слайд 21Соматотропний гормон –
(СТГ, гормон росту, соматотропін).
Це поліпептид, який складається
зі 191 амінокислотного залишку. Стимулюється його синтез соматоліберином, інгібується соматостатином
гіпоталамуса.
Слайд 23 Основна дія гормону росту направлена на регуляцію обміну білків
і процесів, пов'язаних з ростом та розвитком організму. Клітинами-мішенями для
нього є всі соматичні клітини, за винятком статевих. Під впливом гормону росту підсилюються транспорт амінокислот з крові в клітини м'язів, синтез білку в кістках, хрящах, м'язах, печінці та інших внутрішніх органах, збільшується загальна кількість РНК, ДНК та загальна кількість клітин.
Дія СТГ на ліпідний обмін проявляється в активації тканинних ліпаз і, як наслідок, в стимуляції ліполізу.
Дія на вуглеводний обмін: активація глюконеогенезу, інгібування транспорту глюкози в клітини, що приводить до гіперглікемії та підвищеного синтезу глікогену.
Слайд 24Гіпофункція гіпофізу по СТГ приводить у молодих організмів до карликовості
– пропорційному зменшенню росту всіх органів.
Гіперфункція є причиною гігантизму
– гігантського росту організму у тварин, що ростуть, а в дорослому стані до акромегалії – нерівномірному розвитку окремих органів і тканин.
Слайд 292. Тиреотропний гормон – (ТТГ, тиреотропін).
За хімічною природою це складний
білок – глікопротеїн.
Утворення ТТГ контролюється гормонами гіпоталамусу – тіреоліберином
та тіреостатином. Окрім того, регуляторами синтезу ТТГ за принципом оберненого зв'язку є тиреоїдні гормони щитоподібної залози, клітини якої є його мішенями.
Основна біологічна функція – стимуляція синтезу та секреції тиреоїдних гормонів в щитоподібній залозі. ТТГ діє на клітини щитоподібної залози, стимулюючи утворення тиреоглобуліну – попередника тиреоїдних гормонів.
Слайд 303. Адренокортикотропний гормон (АКТГ, кортикотропін).
Це поліпептид, який містить 39 амінокислотних
залишки.
Синтез АКТГ стимулюється гормоном гіпоталамуса – кортиколіберином. Клітини-мішені для
нього – клітини надниркових залоз, в яких він стимулює синтез і секрецію кортикостероїдів – гормонів кіркової речовини.
Слайд 314. Фолікулостимулюючий гормон (ФСГ, фолітропін).
За хімічною структурою це складний білок
– глікопротеїн.
ФСГ, в результаті зв'язування з мембранними рецепторами фолікулярних
клітин яєчників, стимулює у самок дозрівання фолікулів і секрецію жіночих статевих гормонів (естрогенів), а у самців – сперматогенез та розвиток клітин Сертолі сім'яників.
На основі ФСГ застосовується гонадотропін менопаузний (гонал Ф, прегніл) для ін'єкцій при безплідді.
Слайд 325. Лютеїнізуючий гормон (ЛГ, лютропін).
Є глікопротеїном.
У самок ЛГ стимулює
овуляцію, а також синтез в клітинах жовтого тіла гормону прогестерону.
У самців цей гормон називають гормоном, стимулюючим інтерстиціальні клітини (ГСІК), бо він діє на них, а також регулює продукцію тестостерону і інтенсивність сперматогенезу.
На основі ЛГ в медицині використовують препарат для ін'єкцій гонадотропін хоріонічний (гопабіол, прегніл) при атрофії або зменшенні функції полових залоз в зв'язку з патологією гіпофізу, а також при безплідді у жінок.
Слайд 336. Пролактин (ПРЛ, лактотропін).
Це білок, який складається зі 199 амінокислотних
залишків, що утворюють один поліпептидний ланцюг з трьома дисульфідними зв'язками.
Основна фізіологічна функція пролактину – стимуляція лактації у ссавців. Він посилює в молочній залозі синтез α-лактальбуміну, казеїну, фосфоліпідів, жирів та ін. Ефект дії пролактину проявляється разом із жіночими статевими гормонами (естрогенами). Окрім того, пролактин впливає на секреторну активність жовтого тіла, синтез прогестерону, підсилює еритропоез.
Пролактин підвищує гуморальний і клітинний імунітет.
Слайд 34Гормон середньої частки гіпофізу
Меланоцит-стимулюючий гормон (МСГ)
Поліпептид, у багатьох тварин складається
з 18 а.к. залишків, а у людини з 22.
Впливає на
розмір та кількість клітин – меланоцитів, контролює синтез в них пігменту шкіри – меланіну.
Слайд 35Гормони задньої частки гіпофізу
Окситоцин і вазопресин
Синтезуються в гіпоталамусі, а накопичуються
в задній частині гіпофізу і секретуються в кров'яне русло.
Це нонапептиди
(з 9 а.к. залишків), який має між 1 і 6 цистеїнами дисульфідний місток.
Слайд 36Окситоцин стимулює скорочення гладкої мускулатури матки при пологах, а також
відіграє важливу роль в стимуляції лактації. Він викликає скорочення міоепітеліальних
клітин молочних залоз, в результаті чого відбувається перерозподіл молока з альвеолярних протоків в область соска.
Слайд 37Вазопресин часто називають антидіуретичним гормоном (АДГ), так як він контролює
реабсорбцію води в ниркових канальцях.
Стимулом, що викликає секрецію АДГ,
є підвищення концентрації іонів натрію та збільшення осмотичного тиску позаклітинної рідини, тобто в нормі він контролює осмотичний тиск крові та водний баланс організму.
При патології, а саме атрофії задньої частки гіпофізу, розвивається нецукровий діабет – захворювання, яке характеризується виділенням надзвичайно великої кількості рідини з сечею. При цьому порушується зворотний процес всмоктування води в канальцях нирок. Окрім того, вазопресин діє на гладку мускулатуру судин, прискорюючи їх скорочення.
Слайд 38Гормони периферичних
ендокринних залоз
Гормони периферичних ендокринних залоз (щитоподібної, прищитоподібних, підшлункової,
надниркових, статевих) є регуляторами метаболізму.
Їх вміст в крові контролюється
рядом молекулярних механізмів. Найбільш важливими для них є сигнали, які надходять з гіпоталамуса і гіпофіза, для яких периферичні ендокринні залози є тканинами-мішенями.
Слайд 39Гормони щитоподібної залози
1). Тиреоїдні гормони – трийодтиронін та тетрайодтиронін (тироксин)
– похідні амінокислоти тирозину:
2). Тиреокальцитонін – поліпептид, складається з 32
амінокислотних залишків.
Слайд 40Стимуляція синтезу тиреоїдних гормонів
Гіпоталамус (тиреоліберин)
↓
Передня частка гіпофізу
(тиреотропний гормон, ТТГ)
↓
Щитоподібна
залоза
(тиреоїдні гормони)
Слайд 41Тиреоїдні гормони
(йодтироніни)
Діють по цитозольному механізму.
Взаємодіючи з ДНК, підсилюють біосинтез
багатьох білків, особливо білків-ферментів.
Мають широкий спектр дії на метаболізм.
Проявляють виражену
анаболічну дію – прискорюють білковий синтез, стимулюють процеси росту та диференціювання клітин.
Підвищують поглинання кисню тканинами (біологічне окиснення).
Прискорюють обмін ліпідів, зокрема холестеролу.
Слайд 42Гіперфункція (гіпертиреоз)
Проявляється у вигляді тиреотоксикозу (токсичний зоб або Базедова хвороба).
При цьому спостерігається:
Різке схуднення до виснаження на фоні підвищеного апетиту,
фізична слабкість, підвищення температури тіла, екзофтальм («витрішкуваті очі»).
Це пояснюється:
Різким збільшенням об'єму основного обміну.
Роз'єднанням процесів біологічного окиснення і фосфорилування (синтезу АТФ).
Слайд 44Гіпофункція (гіпотиреоз)
У молодих організмів, що ростуть розвивається захворювання кретинізм, тобто
відставання фізичного та розумового розвитку.
У дорослих тварин захворювання мікседема (слизовий
набряк шкіри та підшкірної клітковини). Набряклість зумовлена надлишковим накопиченням глікозаміногліканів, що змінює структуру міжклітинного матриксу, підсилює зв'язування води та іонів натрію.
Аліментарний гіпотиреоз (недостатнє надходження йоду в організм з водою та їжею – захворювання ендемічний зоб (збільшення розмірів залози).
Слайд 47Тиреокальцитонін – це білок, який містить 32 амінокислотних залишки.
Цей
гормон разом з гормоном прищитоподібних залоз (паратгормоном), а також активною
формою вітаміну Д3 (кальцитриолом) регулює обмін кальцію і фосфору в організмі.
Кальцитонін зменшує концентрацію Са2+ в крові, сприяє транспорту Са і Р з крові до кісткової тканини, пригнічує реабсорбцію іонів Са2+ в нирках, тим самим стимулюючи екскрецію їх з сечею.
Кальцитонін за характером дії є антагоністом паратгормону.
Слайд 48Він інгібує вивільнення Са2+ з кісток, знижуючи активність остеокластів.
Швидкість секреції
кальцитоніну у жінок сильно залежить від рівня естрогенів. При нестачі
естрогенів (особливо в період менопаузи) секреція кальцитоніну зменшується. Це викликає прискорення мобілізації кальцію з кісткової тканини, що приводить до розвитку остеопорозу.
Слайд 49Гормон прищитоподібних залоз
Паратгормон – поліпептид, складається з 84
амінокислотних залишків.
Основна дія направлена на підвищення концентрації іонів Са2+ і
зменшення концентрації фосфатів у плазмі крові. Органи-мішені для нього – кістки і нирки.
Діє за аденілатциклазним механізмом. В кістковій тканині прискорює утворення ферментів лужної фосфатази і колагенази, які діють на компоненти кісткового матриксу, викликають його розпад, в результаті чого відбувається мобілізація Са2+ і фосфатів з кісток у кров.
В нирках паратгормон стимулює реабсорбцію Са2+ в дистальних канальцях и тим самим затримує його в організмі, знижуючи екскрецію його з сечею, зменшує реабсорбцію фосфатів.
Слайд 50Гормони підшлункової залози
Ендокринну активність виконує острівцева частина залози (острівці Лангерганса):
α-клітини секретують глюкагон,
β-клітини – інсулін,
δ-клітини – соматостатин.
Слайд 51Інсулін
Білок, що складається з двох поліпептидних ланцюгів, з'єднаних між собою
двома дисульфідними містками.
Ланцюг А містить 21 а.к. залишок, а
ланцюг В – 30.
Слайд 54Біохімічні функції інсуліну
Це головний анаболічний гормон.
Підвищує проникність клітин печінки, нирок,
жирової тканини та інших органів для транспорту глюкози, амінокислот, іонів
та інших метаболітів.
Стимулює використання глюкози в клітинах різними метаболічними шляхами, в результаті чого рівень її в крові зменшується (гіпоглікемічна дія).
Слайд 56Активує ключовий фермент обміну глюкози – глюкокіназу (гексокіназу):
глюкоза +
АТФ → глюкозо-6-фосфат + АДФ
Глюкозо-6-фосфат в залежності від потреб організму
може використовуватися:
а) окиснюватися з метою отримання енергії (~50%),
б) перетворюватися в жири (~30 – 40%),
в) накопичуватися у формі глікогену (~10%).
Слайд 57Дія інсуліну на обмін ліпідів і білків
В печінці та жировій
тканині стимулює синтез жирів та гальмує їх розпад, в результаті
чого концентрація жирних кислот в крові зменшується.
Інсулін стимулює споживання амінокислот в м'язах, синтез білків у печінці, м'язах і серці.
Прискорює процеси транскрипції, синтез м-РНК (або і-РНК) в цих органах.
Слайд 58Гіпофункція
Нестача інсуліну призводить до розвитку
цукрового діабету.
Для цього захворювання характерним
є:
гіперглікемія;
глюкозурія;
кетонемія;
кетонурія;
ацидоз;
азотемія;
азотурія;
поліурія;
полідипсія (постійна спрага).
Слайд 60Глюкагон
Синтезується в α-клітинах острівців Лангерганса.
Це поліпептид, складається з 29 а.к.
залишків.
За характером дії він є антагоністом інсуліну (підвищує рівень глюкози
в крові).
Механізм дії – мембранний (аденілат-циклазний).
Клітини-мішені – печінка і жирова тканина.
Слайд 61Біохімічна дія глюкагону
Підвищує рівень глюкози в крові (гіперглікемічна дія).
Стимулює глікогеноліз,
тобто розпад глікогену в печінці за рахунок активації ферменту фосфорилази.
Інгібує
активність глікогенсинтази.
Стимулює глюконеогенез, індукує синтез ключових його ферментів.
В жировій тканині стимулює ліполіз, тобто розпад жиру.
Слайд 62Соматостатин
Синтезується δ-клітинами острівців Лангерганса, а також в гіпоталамусі.
Це поліпептид, складається
з 14 а.к. залишків.
Соматостатин пригнічує секрецію гіпоталамусом соматотропін-рилізинг-гормону і секрецію передньою
часткою гіпофізу соматотропного гормону і тиреотропного гормону.
Окрім цього, він пригнічує також секрецію різних гормонально активних пептидів і серотоніну, які продукуються в шлунку, кишечнику та підшлунковій залозі. Зокрема, він зменшує секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину, холецистокініну.
Слайд 63Гормони мозкової речовини надниркових залоз –
адреналін і норадреналін.
Слайд 64За хімічною будовою ці гормони є похідними а.к. тирозину, так
як вони містять кільце пірокатехіну, їх називають катехоламінами.
У більшості видів
тварин мозкова речовина секретує, в основному, адреналін (~80%) і норадреналін (~10-20%).
Діють за аденілат-циклазним механізмом.
Адреналін за біохімічною дією є подібним до глюкагону.
Клітини-мішені – міоцити.
Слайд 65Фізіологічна дія
Адреналін активує фосфорилазу подібно глюкагону, прискорює глікогеноліз, переважно
у м'язах, активує глюконеогенез в печінці, що призводить до гіперглікемії.
В
жировій тканині адреналін, як і глюкагон, активує ліпазу і стимулює процеси ліполізу.
Адреналін проявляє суттєвий вплив на функції серцево-судинної системи, збільшуючи силу і частоту серцевих скорочень, а також викликає підвищення кров'яного тиску, впливає на бронхи, знімає бронхоспазм, на шлунково-кишковий тракт та ін. фізіологічні процеси.
Слайд 66Гормони кіркової речовини надниркових залоз
Всі вони стероїдної природи, тому їх
називають кортикостероїди.
За характером дії на метаболізм ділять на три групи:
Глюкокортикоїди
Мінералокортикоїди
Статеві
гормони (в нормі їх секреція є незначною)
Слайд 67Діють вони за цитозольним механізмом, бо їх рецептори розташовані в
цитозолі клітини або в ядрі.
Регуляція внутрішньоклітинних процесів проявляється в
зміні активності генного апарату, в зміні швидкості та об'єму синтезу білків, зазвичай ключових ферментів метаболізму, шляхом регуляції транскрипції генів в клітинах-мішенях.
Слайд 68Глюкокортикоїди
Найбільшу активність проявляє кортизол і кортикостерон.
Слайд 69Біохімічна дія глюкокортикоїдів
Переважно діють на вуглеводний обмін.
Підвищують концентрацію глюкози в
крові (гіперглікемічна дія).
Активують процеси глюконеогенезу в печінці.
Прискорюють розпад білків, вивільнення
амінокислот для глюконеогенезу.
Слайд 70Інгібують синтез нуклеїнових кислот у всіх тканинах, окрім печінки.
У м'язах,
лімфоїдній та жировій тканинах, шкірі та кістках проявляють катаболічну дію.
В
печінці мають анаболічний ефект – стимулюють синтез нуклеїнових кислот і білків.
Стимулюють ліполіз.
Слайд 71Гіпофункція кори надниркових залоз проявляється зменшенням вмісту кортикоїдних гормонів і
носить назву Аддісонової хвороби (бронзової). Головними симптомами цього захворювання є:
адинамія, зменшення об'єму циркулюючої крові, артеріальна гіпотонія, гіпоглікемія, підсилена пігментація шкіри, запаморочення, невизначені болі в області живота, діарея.
При пухлинах кори надниркових залоз може розвиватися гіперфункція з надлишковим утворенням глюкокортикоїдів. При цьому виникає захворювання гіперкортицизм, або синдром Іценко-Кушинга.
Слайд 74Мінералокортикоїди
Типовий представник цієї групи альдостерон.
Слайд 75Біохімічна дія мінералокортикоїдів
Переважно діють на водно-сольовий обмін.
Затримують в організмі іони
натрію та хлору, підсилюючи їх реабсорбцію в звитих ниркових канальцях.
Сприяють
виділенню з сечею іонів калію та амонію.
Регулюють величину осмотичного тиску.
Слайд 76Фізіологічна дія кортикостероїдів
Проявляють:
антизапальну
антиалергічну
імунодепресивну дію.
Тому кортикостероїди застосовуються в якості лікарських препаратів.
Слайд 77Гормони статевих залоз
Синтезуються в статевих залозах або гонадах:
- у
чоловічих особин – в сім'яниках
- у жіночих – в яєчниках
Їх
синтез контролюється гонадотропними гормонами передньої частки гіпофізу: фолікулостимулюючим (ФСГ) або лютеїнізуючим (ЛГ) або ГСІК (у чоловічих особин)
Всі статеві гормони за хімічною будовою є стероїдами
Статеві залози секретують велику кількість стероїдів, але лише деякі з них мають гормональну активність
Слайд 78Чоловічі статеві гормони - андрогени
Синтезуються, в основному, в чоловічих статевих
залозах – в інтерстиціальних клітинах Лейдига сім'яників (95%)
Джерелом синтезу андрогенів
є холестерол
Основний представник андрогенів - тестостерон
Слайд 80Фізіологічна дія андрогенів
Уже в ембріональний період відповідають за формування вторинних
статевих ознак, в тому числі поведінку тварин.
Сприяють росту організму, збільшенню
об'єму скелетних м'язів, росту кісток.
Змінюють структуру шкіри та волосся.
Знижують тембр голосу (потовщують голосові зв'язки і збільшують об'єм гортані).
Стимулюють секрецію сальних залоз.
Слайд 81В репродуктивних тканинах відповідають за їх диференціровку та функціонування.
Стимулюють статеве
дозрівання і сперматогенез.
Діють за цитозольним механізмом: гормон-рецепторний комплекс переміщується в
ядро, зв'язується з хроматином і стимулює процеси синтезу білків.
Для прояву анаболічного ефекту необхідним є наявність достатньої кількості в організмі СТГ.
Слайд 82Біохімічна дія андрогенів
Контролюють клітинний метаболізм як репродуктивних органів, так і
багатьох інших органів і тканин.
В цілому, проявляють анаболічну дію, пов'язану
зі збільшенням швидкості синтезу білків.
Клітини-мішені для них – в основному скелетні м'язи, а також кістки, серцевий м'яз, нирки.
В невеликих кількостях андрогени синтезуються також в яєчниках, формуючи реакції поведінки.
Слайд 83Андрогени також сприяють синтезу фосфоліпідів, що забезпечує формування цитоплазматичних мембран
і збільшення загальної кількості клітин в організмі, а отже, і
прискорений ріст.
Шляхом підвищення синтезу окремих ферментів, відбувається прискорення окисно-відновних реакцій в тканинах і на цій основі забезпечення анаболічних реакцій достатньою кількістю енергії.
Слайд 84Жіночі статеві гормони - естрогени
Синтезуються в яєчниках
Діляться на дві групи:
1.
Власне естрогени (типовий представник – естрадіол).
2. Прогестини (гестагени). Представник –
прогестерон.
Слайд 85Регуляція секреції жіночих статевих гормонів.
Слайд 87Дія естрогенів
Діють як я андрогени за цитозольним механізмом.
Стимулюють синтез специфічних
білків у репродуктивних органах.
Визначають розвиток жіночих вторинних статевих ознак.
Як і
андрогени проявляють анаболічну дію, особливо на кістки і хрящі.
Підтримують нормальну структуру шкіри та кровоносних судин.
Зменшують вміст холестеролу в крові.
Приймають участь в регуляції згортання крові.
Слайд 88Прогестерон
Утворюється в жовтому тілі яєчників, а також у фетоплацентарному комплексі
в період вагітності.
Діє за цитозольним механізмом, активуючи транскрипцію генів.
Забезпечує імплантацію
заплідненої яйцеклітини в матці.
Сприяє збереженню вагітності.
Стимулює розвиток тканини молочної залози.
Слайд 89Простагландини
Вперше були виділені з передміхурової залози (prostate) – звідси їх
назва.
Слугують регуляторами дії гормонів.
Синтезуються практично у всіх тканинах і органах.
Найбільша
їх кількість в органах репродуктивної системи.
Попередником їх синтезу є поліненасичені жирні кислоти, зокрема арахідонова (містить 20 атомів Карбону), тому їх відносять до групи ейкозаноїдів.
Слайд 90До групи ейкозаноїдів відносять:
- простагландини
- лейкотрієни
- простацикліни
- тромбоксани
Простагландини регулюють:
- скорочувальну
функцію гладкої мускулатури
- секреторну функцію шлунка
- гемодинаміку нирок
- впливають на
артеріальний тиск
- стан бронхів, кишечника, матки
- впливають на утворення тромбів
Слайд 91Простацикліни є підвидом простагландинів (Pg I), але додатково мають особливу функцію -
інгібують агрегацію тромбоцитів і обумовлюють вазодилатацію. Особливо активно синтезуються в ендотелії судин
міокарду, матки, слизової шлунка.
Тромбоксани (Tx) утворюються в тромбоцитах, стимулюють їх агрегацію і викликають звужування дрібних судин.
Лейкотрієни (Lt) активно синтезуються в лейкоцитах, в клітинах легень, селезінки, мозку, серця. В лейкоцитах вони стимулюють рухливість, хемотаксис і міграцію клітин в джерело запалення. Також сприяють скороченню мускулатури бронхів в дозах в 100-1000 разів менших, ніж гістамін.
Слайд 93Гормони шлунково-кишкового тракту
Сімейство гастрину:
- гастрин
- холецистокінін
Сімейство секретину:
- секретин
- ендоглюкагон
-
вазоактивний кишечний пептид
За хімічною будовою всі вони пептиди і діють
за аденілат-циклазним механізмом (через ц-АМФ)
Слайд 94Окремі представники і їх дія
ГАСТРИН
Синтезується слизовою шлунка.
Має 3 молекулярні форми
з різною кількістю амінокислотних залишків (34, 17 і 14).
Стимулює виділення
HCl слизовою кишечника.
Активує секрецію пепсиногену у відповідь на надходження в шлунок їжі.
Слайд 95СЕКРЕТИН
Синтезується слизовою 12-типалої кишки.
Пептид, складається з 27 а.к. залишків.
Діє на
клітини підшлункової залози і стимулює секрецію в кишечник проферментів –
трипсиногену, хімотрипсиногену, прокарбоксипептидази
Слайд 96МОТИЛІН
Синтезується в слизовій кишечника.
Складається з 22 а.к. залишків.
Стимулює секрецію пепсиногену
в шлунку.
Слайд 97Гормони вилочкової (зобної) залози (тимуса)
Виділені декілька гормонів: тимулін, тимопоетини І
і ІІ, α1- і β4-тимозини, тимостерин та ін.
Всі вони
низькомолекулярні пептиди.
Впливають на розвиток і дозрівання певних клітин лімфоїдної тканини.
Використовуються при лікуванні лейкозів та імунної недостатності, стимулюючи неспецифічний імунний захист організму.