Кафедра ТОМ. Дисципліна: “Основи військового управління” Тема № 2. Система

№2. Пункти управління військами.

1

Савельєв, П.В. Шеманський “Основы управления войсками в бою”;
“Тактика” (батальйон, рота)

військ. вид. 1985 р.
О.Ю. Казанцев, В.М. Гап’юк, О.В. Мягков, А.А. Каленський “Основи управління у військовій справі” ”(стор.71-80).
Ю.М. Арутюнов «Штаб батальона в бою»;

Навчальна мета: Вивчити поняття про систему пунктів управління, їх призначення та вимоги до них.

2

вимоги до них.

Друге питання: Система пунктів управління, їх склад та взаємовідносини між ними. Третє питання: Відновлення пунктів управління, що вийшли з ладу .

3

Пункт управління - це підготовлений і організований для роботи колектив

посадових осіб і комплекс технічних засобів з обслуговуючим їх персоналом, розгорнутих у визначеному місці або знаходяться в русі і безпосередньо призначених для здійснення управління військами при підготовці й у ході бойових дій.

Для забезпечення нормальної роботи пункту управління виділяються, крім того, необхідні сили і засоби охорони й обслуговування, що розміщаються окремо від нього.

4

військами в будь-яких умовах обстановки.

Для того щоб ПУ відповідали

своєму призначенню, потрібно щоб вони були:
мобільними,
невеликого складу,
оснащені сучасними технічними засобами управління,
захищеними від засобів ураження противника і такими, що створюють нормальні умови для роботи і відпочинку особового складу.

5

якого здійснюється управління підрозділами при підготовці і під час бойових

дій.
Організовуючи управління, командир батальйону дає вказівки начальнику штабу про місце і час розгортання командно-спостережених пунктів батальйону та приданих підрозділів, про порядок їх переміщення, підтримку зв’язку з підпорядкованими та приданими підрозділами, способи і терміни подачі донесень у старший штаб, обсяг робіт по інженерному обладнанню КСП та про порядок їх охорони та оборони.

6

складовою частиною ланцюгу управління в ланках батальйон - бригада

(старший штаб ), батальйон - рота – взвод . Наявність одного командного пункту в батальйоні обумовлюється тим, що батальйон діє на порівняно обмеженій ділянці місцевості і має невелику кількість підпорядкованих підрозділів .
При розгортанні командно - спостереженого пункту батальйону вибирається місце для посту спостереження, технічних засобів зв’язку (рухомих і переносних), а також для групи забезпечення, де зосереджується зв’язкові, транспорт і т. п.

7

після цього уточнюється на місцевості з таким розрахунком, щоб забезпечувалось

найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів та сусідів. При цьому враховуються особливості даної місцевості, розташування та завдання своїх підрозділів та сусідів, розташування та характер можливих дій противника.

8

а для його розташування та переміщення необхідно вміло використовувати захисні

особливості місцевості, яка повинна сприяти прихованому розміщенню командно-спостереженого пункту, організації його охорони, давати можливість використовувати засоби сигналізації .

спостереження, сховища, окопів для бойових машин командира батальйону і начальника

штабу, 1- 2 окопів для машин командирів приданих і підтримуючих підрозділів. Всі споруди відрізком траншеї з’єднуються між собою в хід сполучення, в якому обладнуються примкнуті стрілкові окопчики для самооборони.

9

пункт рухається у голові колони головних сил батальйону до рубежу

розгортання в ротні колони, а з розгортанням батальйону у бойовий порядок він переміщається за ротами першого ешелону.

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командно-спостережений пункт батальйону розташовується на вихідному рубежі і обладнується в інженерному відношенні. Під час бою обладнання його на новому місці виконується за допомогою екіпажів машин, які знаходяться на командно-спостереженому пункті батальйону, зв’язкових, під час наступу він переміщується в напрямку основних зусиль батальйону .

10

по можливості в важко доступному місці, безпосередньо за підрозділами першого

ешелону.

Про всі переміщення командно-спостереженого пункту батальйону необхідно доповідати у штаб полку. Начальник штабу несе пряму відповідальність за своєчасне та скритне переміщення командно-спостереженого пункту, своєчасну доповідь у штаб полку та інформування командирів підлеглих, приданих, підтримуючих та взаємодіючих підрозділів

11

ними.
 
Вирішальне значення у визначенні кількості і складу пунктів управління мають

їхнє призначення, масштаб військової інстанції й умови обстановки.
Система пунктів управління передбачає:
основний
запасний
тиловий
допоміжний
передовий

12

військами, що ведуть бойові дії. До його складу входить більша

частина органів управління на чолі з командиром (командир, заступники командира, начальник штабу). В деяких видах Збройних Сил на основному ПУ можуть нести бойове чергування чергові бойові обслуги.

13

або неможливості здійснення управління з основного ПУ.
Тиловий ПУ -

на ньому знаходяться офіцери, що відають постачанням, ремонтом, забезпеченням і укомплектуванням військ (служба тилу, стройове відділення, адміністративно-господарська частина та ін.).

14

діють на окремому ізольованому напрямку.
Передовий – для здійснення управління під

час наступу (створюється в з'єднаннях).
Для здійснення управління підрозділами в сухопутних військах створюються командно спостережні пункти (рота, батальйон).

15

командно-штабних і штабних машинах або в інженерних спорудах збірно-розбірного типу.

До рухомих також відносяться ПУ, які розміщуються на гелікоптерах, літаках (Повітряний командний пункт), поїздах та човнах. Стаціонарні ПУ знаходяться в добре захищених підземних або наземних спорудах Переміщення ПУ під час бойових дій планується завчасно з урахуванням конкретних умов обстановки, з дозволу старшого командира (штабу). Зв’язок з підпорядкованими і взаємодіючими частинами та підрозділами, старшим штабом і сусідами при цьому не повинен порушуватись.

16

пункту управління й умов обстановки визначається район його розташування. Так,

наприклад, для тилового пункту таким місцем, як правило, є район поблизу розташування підлеглих тилових підрозділів. Вибір місця для командного пункту більш складний. У розташуванні цього пункту управління відзначається загальна тенденція – наближення його до військ. Зазвичай командні пункти в наступі розташовуються на віддаленні від переднього краю в середньому: полку 1,5-2 км, дивізії 2- 4 км, корпусу 3-6 км; КСП - в 0,5-1,5 км.
Вирішальний вплив на віддалення КП від лінії фронту має можливість підтримки неперервного зв'язку з підлеглими штабами, сусідами і старшим штабом, а в підрозділах і частинах, крім цього, умови спостереження за полем бою.

17

осторонь від об'єктів, по яким імовірніше усього можуть бути нанесені

противником ядерні удари, використовувати захисні властивості місцевості, а також застосовувати збірні інженерні спорудження. Для захисту пунктів управління при розташуванні їх на місці рекомендується максимально використовувати природні укриття - ліси, яри, ущелини, підземні виробітки і т.д., що знижують дію вражаючих чинників ядерної зброї і створюють кращі умови для маскування пунктів. Але при наявності часу, особливо в обороні, для укриття особового складу, засобів управління і транспорту можуть створюватися інженерні спорудження.

18

противника щодо дійсного розташування їх. З досвіду локальних конфліктів широко

застосовувалися такі способи: створення оманних пунктів управління й імітація їхньої роботи, розміщення радіостанцій середньої і великої потужності на деякій відстані від КП, заміна радіостанцій командирів, що працювали, іншими станціями, передача недостовірних донесень про райони розташування пунктів, дотримання режиму радіомовчання і т.д.

19

відновлення управління залежать від масштабів враження особового складу і виходу

з ладу засобів зв'язку пункту, а також від обстановки, що склалася на даній ділянці. Відновлення управління або, іншими словами, поновлення в короткі терміни неперерваної діяльності пунктів управління багато в чому залежить від завчасного і чіткого визначення основних шляхів вирішення цієї проблеми. Основним напрямком при цьому варто вважати передачу управління на другий (запасний) пункт. Крім цього, вважається найбільше прийнятним також і такий спосіб, як передача управління на командний пункт підпорядкованих підрозділів із наступним його посиленням офіцерами і засобами зв'язку.

20

вибулого з ладу пункту управління підпорядкованого командира. Таке тимчасове суміщення

обов'язків дозволить забезпечити неперервний вплив органів управління на війська. Можливість здійснення такого управління забезпечується тим, що старший орган, як правило, має зв'язок з органом управління на щабель нижче безпосередньо йому підпорядкованого, і тому не буде потрібно перебудова системи зв'язку. Водночас потрібно враховувати, що в цьому випадку різко зростає потік інформації в зв'язку з ростом кількості підрозділів, безпосередньо підпорядкованих даному органу управління, що позначиться на його оперативності в роботі.

21

резерву засобів зв'язку. При наявності резерву засобів зв'язку, готового негайно

висунутися в район створюваного командного пункту, задача відновлення управління військами значно полегшується. І, нарешті, можливий і такий варіант, коли тимчасово управління військами буде здійснюватися з пункту управління тиловими підрозділами. Для успішного виконання ними нових завдань буде потрібно посилення його офіцерами і засобами зв'язку.

22

ладу тих або інших пунктів управління необхідно завчасно передбачати у

відповідних планах, а в ході занять і навчань практично відпрацьовувати з посадовими особами в порядку взаємозамінності їхні нові обов'язки. Важливість цих заходів підтверджується тим, що рівень підготовленості офіцерів є вирішальною умовою для швидкого відновлення порушеного управління військами.

23