Кома, тире та дужки при вставних словосполученнях і реченнях

безумовно, бувало, видно, вiдома рiч, власне, головне, головним чином, до

речi, звичайно, звiсно, здається, значить, кажуть, коротко кажучи, мабуть, мiж iншим, можливо, навпаки, на жаль, на мiй погляд, наприклад, нарештi, на щастя, отже, певно, по-перше, по-друге, справдi, проте й однак (останнi два слова можуть функцiювати як сполучники).

речення, видiляємо комами: Напевне, далекi предки нашi бiльше думали про

майбутнє, анiж: ми.
2. Вставнi речення здебiльшого вiдокремлюємо комами: Погане, я чував, життя собаче, Недобре ж i Вовкам (Л. Глiбов). Кобзар не став i, сподiваємось, нiколи не стане книгою архаïчною (О. Гончар).

3. Якщо вставному слову передує сполучник i, що стоïть на початку речення (пiсля крапки), то кому мiж сполучником i вставним словом не ставимо I справдi, оптимiзм — невiд'ємна риса трудового народу.,. (М. Рильський).
4. Якщо вставне слово стоïть пiсля сполучника а. що стосується вставного слова, то кому мiж ними можна ставити й не ставити: Барвистi лiси на схилах не тiльки не гасли пiд промiнням вечiрнього сонця, а навпаки, розжеврювалися ще яскравiше, нiж удень (О. Гончар).

авторськi зауваження або уточнення чи доповнення змiсту попереднього речення. Ворота,

як на те ж, кругом усi запертi, А дуже вовковi не хочеться умерти. (Бо ще вiн не нажився бач!), А гiрше од людей — од видимоï смертi (Л. Глiбов)
5. Вставнi речення або словосполучення, що стоять у серединi речення й мають характер додаткового повiдомлення, можуть бути видiленi з обох бокiв тире для ïх змiстового виокремлення: Iде Катерина У личаках — лихо тяжкеï - I в однiй свитинi (Т.Шевченко).

на яке значення вони вказують
 
1. Може то птахи приносять на

своїх крилах весну?
2. На жаль ми не мали можливості знайти для її тітки квартиру десь ближче.
3. На моє щастя на материні прохання ніхто не зважає.
4. Здавалося він не чув нічого.
5. Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело ?
6. Напевно там водилися й гадюки.
7. Безперечно вам усе тут незнайоме дивне я знаю.
8. Кажуть нібито ці дроти тягнуться від самих Карпат аж до Чорного моря.
9. З Олександрівська з Хортиці поет як
10. гадають поїхав до села Покровського.

Вправа 1

них є вставними, а які - членами речення

1. ... вершина

наша.
2. І ... ще одна порада: ніколи не читай на сонці.
3. ... математична пам'ять у нього була розвинута надзвичайно.
4. ... можна говорити про те, що чим більше щирість і безпосередність звучить у поетичному рядку, тим більшу довіру і пошану викликає він у людей.
5. А мені ... просто хочеться щастя, тугого, солодкого, як шоколад.
6. Цього року Україні ... бути з великим хлібом.
 
ДОВІДКА: а- може,б-  і ось нарешті, в-взагалі, г- нарешті.

з яким вони пов'язані однією синтаксичною функцією. З уточнюваними словами

пов'язуються лише інтонацією або інтонацією й пояснювальними словами тобто, або. цебто, а саме тощо. Комою відокремлюються:

1) означення, що уточнюють попередні означення: Море сине, аж чорне, тільки білою піною б'є об берег (Коц.); Вода в такий час була майже гаряча, значно тепліша від ранкового повітря, бо серпень ранками вже давав знати свій характер... (Збан.).

Уточнювальні означення можуть відокремлюватися також тире: У неї в хаті завелось багато всяких вузликів із насінням -великих і малих - і раз у раз щось сушилося на вікнах (Коц.);

з прийменниками, що уточнюють попередні обставини (перед ними можна поставити

слова а саме): Щемить - / вибух десь тут, зовсім поруч. На спину летять грудки землі, в лице б 'є туга повітряна хвиля... (Коз.); Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись (Мал.); Се було літом, у жнива.
Примітка. Часто відокремлення таких обставин залежить від бажання автора інтонаційно наголосити їх уточнювальний характер. Якщо такої інтонації немає, обставини комами не виділяються: Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро (Н.-Лев.);

3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів або, тобто, себто, а саме, наприклад: Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джурбай, або степовий жайворонок (Смог.); На Поліссі трапляються "вижари", тобто болота, які ніколи не замерзають (Дем.);

4) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо: У деяких містах Японії, зокрема у місті Удзі, влаштовують свято проводів журавлів (3 журн.); Приємно було всім, особливо переможцям конкурсу.

затишку прив'язані човни (///.). 2. Лелеки або чорногузи прилітають до

нас навесні з півдня. 3. великої шкоди суднам завдають айсберги тобто плавучі крижані гори (3 підр.). 4. Щось промайнуло в сутіні за мостом під вербою (Довж.). 5. І голос його щирим відгуком забринів у селянських серцях особливо в серцях молоді (Стельм.). 6. Від мами я позаписував і вивчив напам'ять немало пісень в тім числі також повний весільний цикл (Фр.). 7. Є сотні мов, а правда лиш одна. на всій землі від краю і до краю (Рил.). 8. хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів у тому числі з української мови (І)от.). 9. станемо тут на узліссі і послухаємо пташиних пісень (Коп.). 10. Квіти особливо пальми і аспарагуси відразу навіяли життя у мертві кімнати (Вільде). 11. Корнієва хата край села на пагорбі (Самч.). 12. Я повний приязні до сонця і йду просто на нього лице в лице (Коц.). 13. А там на україні в холонучих садах ще світяться жоржини 3 крижинками в очах (Серд.). 14. Перед дуплом на порозі своєї хижі сич струснув із себе краплі дощу і повільно, вайлувато пробрався на постіль з пір'я та сухого листя.

сходу сонця; на березі чорного моря; найближчою дорогою; особливо пшениця;

тобто наука про всесвіт; навіть у посушливі роки.

це праця подвижницька й повсякчасна, це любов до учнів, до

того (неспокійного, допитливого, часом лінькуватого, часом (не)посидющого, племені юних душ... (Не)можна прищепити любов до рідної мови й літератури, якщо сам (не)любиш, (не)вболіваєш за долю української словесності. Треба наполегливо вивчати, знати нашу безсмертну спадщину — народні думи й пісні, поезію Шевченка, Франка, Лесі Українки, прозу Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Коцюбинського, Стефаника.
І, звичайно, треба жадібно читати літературу сучасну, (не)хай навіть (не)передбачену навчальними програмами: слово й література живуть, розвиваються, звучасть по-сучасному... (Ю. Щербак)