Контактне електричне зварювання. Види

нагрівання заготівок, які знаходяться в контакті з електрострумом та прикладення зовнішнього

тиску, який забезпечує їх взаємне притискання. Отже вводиться два види енергії: теплова та механічна.
Тиск при контактному зварюванні забезпечує формування стійкого контакту з певними характеристиками або деформування зони зварювального з'єднання з метою покращення структури зони шва та зменшення напружень і деформацій. Доля енергії, яка витрачається на створення тиску в зоні зварювання становить лише декілька відсотків від її загальної кількості, яка вводиться в з'єднання.
Принципові можливості ведення процесу при контактному зварюванні такі:
з нагрівом металу до високопластичного стану без плавлення;
з плавленням металу в зоні зварювання й утворенням литої структури (литого ядра).

тому, що опір перехідного контакту більший і це визначає меншу

потребу зварювального струму. Крім того існує більша гарантія утворення якісного з'єднання, тому що лите ядро зручніше контролювати. Використовують контактне зварювання лише для зварювання металів. Основним джерелом енергії є теплота, яка виділяється в зоні контакту при проходженні електроструму, за рахунок того, що опір в цій зоні вищий ніж опір основного металу.
Загальна кількість теплоти Q, яка виділяється в електричному контакті, відповідно до закону Джоуля-Ленца визначається за формулою:
 ,де I — струм, який проходить через контакт, А; R — контактний опір, Ом; t — тривалість контакту, с.
Електричний опір метала малий і становить, приблизно, десятки мікроом, тривалість контакту — долі секунди (для запобігання газонасичення металу). Тому, для виділення достатньої кількості енергії при контактному зварюванні потрібно використовувати значний струм та специфічне обладнання.
До контактного зварювання відноситься: стикове, точкове, рельєфне, шовне.

деталей нагрівають до пластичного стану, а потім стискають; і зварювання

оплавленням, коли поверхні торців доводять до стану плавлення, після чого їх стискають. Розрізняють зварювання безперервним і перервним (імпульсним) оплавленням, а також оплавленням з підігрівом.


Для захисту металу від взаємодії з газами при стиковому зварюванні хімічно активних металів використовують захисні інертні гази. Проблемою стикового зварювання є необхідність видалення задирок — металу, який утворюється при стисканні. їх зачищають вручну або механічним способом відразу після зварювання.

у промисловості застосовують однобічне точкове зварювання, яке буває одноточкове , двоточкове  і багатоточкове  В однобічному зварюванні електроди 2розміщують з

одного боку зварюваних виробів 1, а з другого підкладають мідні або бронзові шини 5. Під час зварювання струм проходить через електроди 2, зварювані вироби 1 і мідні шини 5.
Різновидом багатоточкового зварювання є рельєфне зварювання (рис. 10.2, д), при якому в одній із зварюваних деталей 1 у місцях з'єднань попередньо провадиться холодне висадження виступів. Рельєфне зварювання виконують на спеціальних зварювальних пресах між мідними плитами 2, які є електродами машини. Після попереднього стикання і ввімкнення струму відбувається одночасне нагрівання всіх виступів, а після прикладання зусилля стискання − їх зварювання.
Типи точкових машин. Серійні машини, що використовуються для точкового зварювання, виготовляють потужністю 0,5...750 кВ А і більше з ножним (педальним) приводом і довільною витримкою, з приводом від електродвигуна, з електромагнітним, пневматичним і пневмогідравлічнимприводом керування і з електронним регулюванням часу зварювання.
Галузь застосування. Точкове зварювання найчастіше застосовують при з'єднанні внапусток деталей з листової вуглецевої або легованої сталі, різних кольорових металів і їхніх сплавів. Найбільше поширене воно в авіаційній, вагонобудівній і автомобільній промисловості.