Костюми китаю та японії

часовий період, проходила своє становлення разом з розвитком самої культури,

традицій, організації праці, і роду діяльності древнього народу Японії.

ще щось покласти в застрочену частина мішкоподібних рукавів, то чоловіки

були позбавлені цієї зручності. Тому японці запозичили з Китаю звичай носити дрібні речі на поясі. Необхідний предмет прив'язували до шнурка, а інший кінець шнурка "затикали" за пояс і, щоб він не вислизав, прикріплювали до нього брелок нецке.

в світ в 1690 р. Ці нецке за формою були

схожі на круглі коржики рисового печива. Як правило, їх виготовляли з дерева. Трохи пізніше, теж в XVII ст., з'явилися нецке, виконані у вигляді лакованих коробочок. Значний поштовх виробництву нецке дало поширення в Японії куріння. Виникла необхідність постійно мати при собі цілий набір курильного приладдя: трубку, кисет з тютюном, кресало та ін.

чоловіками, так і жінками, переважно представниками світської влади та духовенством.

Поділялися на різні види. Виготовлялися з конопель, бавовни, шовку та інших тканин. Форма, колір, тканина й візерунки штанів залежали від епохи та статусу носія

нижня частина офіційної форми камішімо («верх-низ»)

церемонію повноліття

Японії в XIX столітті словом «хакама» японці позначали будь-які штани

костюмом.

на тілі поясом обі, який розташований на талії. Замість європейських гудзиків використовують паски і

мотузочки. Характерною рисою кімоно є рукави соде, які зазвичай набагато ширші за товщину руки. Вони мають мішкоподібну форму. Рукавний отвір завжди менший від висоти самого рукава. Оскільки японське традиційне вбрання подібне до халату, у ньому немає відкритого коміру на зразок європейських костюмів. Загалом воно зручне і не сковує рухів людини.

японок віддають перевагу простому одягу західного зразка. Проте святкове кімоно залишається еталоном

гарного і елегантного костюму для жінки.

і випадок. Зазвичай, основними критеріями вибору святкового одягу є сімейний

і соціальний статус жінки, а також ступінь офіційності церемонії чи заходу. 

дорогоцінної тканини і закінчуючи пошивом. Це перетворює парадне кімоно у предмет розкоші,

який у сучасній Японії інколи коштує дорожче автомобіля чи приватного будинку.

основною відмінністю є будова рукава, який вужчий і менший за

аналогічні у жіночому вбранні.

сірого, брунатного, синього та зеленого кольорів. Крім цього, чоловіки частіше

за жінок носять шаровароподібні штани хакама.

літнього халату юката, а також:
Самуе, «робочий одяг»);
Дзінбей, «одяг Дзінбея»);
Тандзен, "одяг «бані

Тандзен»);
Хаппі — бавовняна куртка з вузьким рукавом

на ногах за допомогою лямок, які проходять між пальців ніг.

простого люду - в такої високої взуття було зручно збирати

рис і зривати плоди з дерев, а також носити їх в непогожу погоду. 

означає, одяг династії Хань.

з червоних і чорних тканин

типовим зразком національної китайської одягу для жінок стало ципао.  В англомовних

країнах ципао більше відоме під назвою чонсам, що перекладається як сорочка.

матерії з двома швами і коміра стійкою, мали п'ять ґудзиків

і розріз спереду. 

залежало від достатку.

дуже красиво. Для того щоб не росла нога, з раннього

дитинства дівчаток взували колодки. Така процедура викликала сильні болі, хвороби ніг, а в деяких випадках навіть інвалідність. 

в офісах можна зустріти жінку в ципао

жилети . Основною відмінністю традиційного одягу Китаю є м'якість і

елегантність крою, традиційна вишивка, гудзики-вузлики і тасьма. 

Плечовий одяг має два типи застібок: центральний та асиметричний.
Характерною особливістю

є розрізи внизу одягу
відсутність прорізних петель

знаками: гори, сонце, порохи, хвилі, хмари, блискавки, дракон тощо.
Червоний фартух

35 х 90 см (розширений донизу). Спочатку фартух одягали для захисту дорогого одягу під час коліноприклонінь.
До фартуха пришитий пояс. Він мав з боків підвіски з нефриту. Білий нефрит на чорних шнурах.
Червоні вишиті черевики, з золотим шнуром навколо підошви.
Парадний головний убір – висока циліндрична шапка з темної парчі, завершена вгорі обтягнутим тканиною прямокутником 25 х 50 см. Спереду, над обличчям, і ззаду звисало по 6 рядів ниток, на які нанизані нефритові намистини на червоних шнурах.
Халати вищих сановників вишивали золотими драконами.
У військових чинів спереду і на грудях була прямокутна вишивка з зображенням птаха або тварини.