Козацькі літописи 17-18 ст

війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки

літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної.

Що таке козацькі літописи?

- 1702 років, вірогідний автор - Роман Ракушка-Романовський),
Грабянки (1710, про події

від виникнення козацтва до 1709) та
Самійла Величка (1720, про події в Україні 1648 - 1700 років).

Історія

Європи XVII століття, зокрема періоду Хмельниччини і Руїни в Україні. Написана очевидцем подій, вихідцем із старшини Війська

Запорозького.

Літопис Самовидця

перед Хмельниччиною, та двох головних частин:
перша присвячена часам Хмельниччини й Руїни (до 1676 включно) й

написана, правдоподібно, значно пізніше описуваних подій;
друга — доведена до 1702 включно, становить Літопис у стислому розумінні цього слова, написаний на Лівобережжі, найповніше (з уваги на локальні новини) у Стародубі.

Відомості

Грабянки

кінця XVII — початку XVIII ст. За ним, а також за літописами Самовидця і Величка закріпилася назва «козацькі

літописи». Але така назва досить умовна, бо кожен цей твір є складною, багатоплановою композицією, в якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій — битв, повстань, змов тощо, окремі документи, тлумачення тих чи інших періодів життя України і яка надто далека від традиційної літописної форми.

Відомості

Самовидця, Літописом Григорія Грабянки й «Історією Русів» творить комплекс козацької історіографії.
Літопис Самійла Величка

знищений перший том, значно менше другий. Цілком ймовірно, що книга

не закінчувалася 1700 роком, бо і в заголовку, і в багатьох місцях третього тому згадуються події принаймні до 1720 року. Тому, є думка, що втрачені й прикінцеві сторінки літопису.

Відомості

народної мови. Літопис є одним з найголовніших і найвірогідніших творів

української історіографії 2-ї половини 17 — початку 18 століття. Літопис складається з 4 частин:

Відомості

Хмельницького…» — змальовує події 1648–1659 років, окремими епізодами сягаючи у 1620 рік, Описуючи

війну Якова Остряниці 1638 року, Величко додає до автентичного джерела, яким користувався, — щоденника польського хроніста Шимона Окольського — власний коментар;
друга і третя частини, які охоплюють 1660–1686 та 1687–1700 роки, названі «Повествования летописная с малороссийских и иных отчасти поведениях собранная и зде описанная», містять значну кількість власних спостережень Величка і ґрунтуються на документах гетьманської канцелярії;
у 4-й частині зібрано додатки з різних документів 17 століття.

Відомості