Кварц

В ювелірній справі його використовували з давніх часів.
В природі існує

дві поліморфні модифікації кварцу: високотемпера-турний β-кварц, який кристалізується в гексагональній сингонії, і низькотемпературний – α-кварц, який кристалізується в тригональній сингонії.
Ювелірні різновиди кварцу відносяться головно до низькотемпера-турної модифікації.
Кварц зустрічається як у вигляді добре оформлених кристалів, так і у вигляді друз кристалів.
Основні прості форми,які зустрічаються на кристалах кварцу: гексагональна призма, ромбоедр, тригональна дипіраміда, трапецоедр.
Часто трапляються двійники - дофінейський, бразильський, японський.
Великі кристали кварцу рідкість. В Бразилії був знайдений кристал вагою 5,5 т.
Твердість кварцу 7, густина 2,65 г/см3. Низькі показники заломлення.
В ультрафіолетових променях не люмінесціює.
Стійкий до кислот і лугів. Розчиняється тільки в плавиковій кислоті.

сульфідів та інших мінералів, а також численні газово-рідкі включення.
Кварц утворюється

як в магматичну стадію, так і в постмагматичну під час гідротермальних процесів, тобто шляхом кристалізації із гарячих водних розчинів при падінні температури.
Кварц і його різновиди здавна використовувались для практичних цілей – знаряддя праці і мисливства (кремінь, яшма, кварцит). Приписували їм і містичні властивості.
Обробкою кварцу людство займалося давно. В музеях світу є багато виробів з нього.
У наш час кварц і його різновиди використовують в ювелірних цілях для виготовлення бус, перстенів, кулонів, сувенірів.
Кварц – чудова п’єзоелектрична сировина.
Яшми і кварцити йдуть на облицювання. Із агатів виготовляють ступки для стирання гірських порід і мінералів.
Кварцові піски – це цінна сировина для виготовлення скла. Кришталь, дзеркальне скло, віконне, пляшкове, оптичне, лабораторний посуд – все це зроблено з кварцу з домішками вапна і лугів.
Із кварцу виготовляють вогнетривку цеглу – дінас, який використовують в мартенівських і електроплавильних печах.

розвинених кристалів. Розміри можуть сягати кількох метрів.
Цей різновид кварцу характеризується

високою прозорістю, після полірування набуває хорошого блиску.
В природі трапляються невеликі кристалики гірського кришталю, які дуже подібні до діамантів: в Криму їх називають “кримськими діамантами”, в Карпатах – “мармароськими діамантами”, у Франції – “алансонськими алмазами”.
Родовища гірського кришталю з пегматитами, гідротермальними рудоносними кварцовими жилами і розсипищами: Україна, Урал, Далекий Схід, Казахстан, Бразилія, Швейцарія, Канада, Мадагаскар, Австралія, США, Китай.

античні часи його рахували сильно затверділим льодом. Кришталем ще називають

важке високозаломлююче скло з домішкою свинцю.
Однакові за розмірами і видом кулі зі скла і гірського кришталю відчуваються рукою по-різному. Скло швидко теплішає, а гірський кришталь стає холодним. В Древньому Римі багаті патриції використовували великі кришталеві кулі для охолодження рук у спеку. Гірський кришталь, на відміну від скла, легко проводить тепло. Він ніби «забирає» тепло від тіла, «вбирає» його всією своєю масою. А скло швидко нагрівається з поверхні, хоча всередині може залишатися холодним.
Добра теплопровідність дозволяє гірському кришталю переносити різкі перепади температур. Його можна розкалити дочервона, а потім кинути в льодяну воду – кришталь залишиться неушкодженим. Гірський кришталь, але не ваза з кришталевого скла. Скло, як відомо, і при найменшій різниці температур тріскає, дробиться. Коли в холодну склянку налити окропу, скло тріскає. Внутрішня поверхня склянки під дією окропу швидко розтягується, а основна частина скла ще залишається холодною. Між нагрітим і холодним шарами виникають сили, які розривають склянку. В гірському кришталі тепло швидко передається по усій масі, і подобні сили не досягають великого значення. До того ж кришталь міцніший за скло.
Але це ще не все. Кристали гірського кришталю пропускають ультрафіолетові промені сонця, які відбиваються звичайним склом. Значить, якщо за склом загоряти не можна, то через кварц – можна. З тієї ж причини для бактерій згубні промені, які проходять через кварц, але не через скло. Тому і вважають, що гірський кришталь володіє чудесною властивістю заліковувати рани.

властивості: збуджувати електричний струм при нагріванні (а також при ударах).

Взагалі, гірський кришталь володіє низкою електричних особливостей, завдяки яким він використовується в різних приладах, в електротехніці. Створений, наприклад, особливо точний кварцовий годинник. В ньому використали найчистіші кристали кварцу.
Упродовж тисячоліть з гірського кришталю вирізали печатки, робили вази, кубки, прикраси, ритуальні і магічні предмети. В Національному музеї США у Вашингтоні зберігається куля діаметром 327 мм – ідеальна сфера – работи древньокитайських майстрів.
До сьогодні не розгадана тайна жіночого черепа, вирізаного з кристала гірського кришталю древніми майя. Череп ідеально відполірований, мабуть, кварцовим піском. Подібність справжньому черепу вражає. Нижня щелепа закріплена в полірованих гніздах на шарнірах настільки рухливо, що коливається при руху повітря. Якщо під черепом помістити джерело світла, то глазниці починають світитися.

обумовлене ізоморфним заміщенням Si4+ на Al3+ з компенсацією заряду іонами

літію і натрію. При нагріванні до температури 350° С колір повністю зникає і кристали кварцу стають абсолютно безбарвними.
Забарвлення димчастого кварцу варіює у досить широких межах: сіре, сіро-коричневе, буре, коричневе, коричневе із фіолетовим відтінком, коричневе із золотистим відтінком, темно-коричневе. Чорні різновиди димчастого кварцу називають моріоном (чорне забарвлення обумовлене високою концентрацією іонів алюмінію).
Димчастий кварц здавна використовують як прикрасу у вигляді вставок для перстенів, кулонів, брелків та ін.
Родовища димчастого кварцу доволі численні і пов’язані головно із міароловими пегматитами: Україна, Казахстан, Урал, Швейцарські Альпи, США, Мадагаскар, Мозамбік.

коричневого або жовтого відтінку, а при сильному прокалюванні повністю знебарвлюється.

Ця властивість використовується в ювелірній справі для отримання з моріону жовтого кварцу, який легко сплутати з натуральним цитрином, і гірського кришталю. Ще у XVI століття араби відпалювали моріони в спеціальних глиняних формах, а уральські старателі запікали кристали моріону в тісті. Моріони зустрічаються у високотемпературних пневматолітово-гідротермальних жилах, в міаролітових порожнинах гранітних пегматитів і в грейзенах. Родовища: Урал, Забайкалля, Казахстан, Україна (Володарськ-Волинське пегматитове поле), Канада, США, Бразилія. В гранітних пегматитах Середнього Уралу моріон часто співіснує з топазами і берилами.
У пегматитах Володарськ-Волинського родовища (Україна) були знайдені кристали моріону вагою понад 10 тонн, в Казахстані був знайдений кристал в 70 тонн.     

XIX століття в траурних прикрасах з чорних каменів, тоді ж

Європу охопило масове захоплення містицизмом і спіритизмом. Найчастіше з моріону робили вставки в брошки і перстені, з вирізаними на них символами трауру. В 30-і роки ХХ століття масштабний видобуток моріону здійснювався з пегматитів Володарськ-Волинського родовища, де він видобу-вався як п’єзокварц для виготовлення стабілізаторів радіохвиль. На даний час кристали і друзи моріону, а особливо його друзи і зростання з іншими мінералами, виявилися в числі найбільш популярних і цінних колекційних взірців, і заслужено прикрашають вітрини багатьох музеїв і інтер’єрів приватних колекцій.

червонуватим відтінком. Він є найціннішим у групі кварцу.
Вважалося, що аметист

володіє надприродною силою, приносить вдачу, захищає від хвороб і сп’яніння. З грецької мови перекладається, як “непитущий”.
Аметист – улюблений камінь служителів церкви. Ним прикрашали ікони, вівтарі, хрести.
В наш час аметист використовують для виготовлення вставок для перстенів, намист, сережок та ін. Щітки дрібних кристалів аметисту, жеоди і мигдалини використовують як сувенірно-ужитковий камінь.
Забарвлення аметисту має радіаційну природу – заміщення Si4+ на Fe3+ з компенсацією заряду іонами лужних металів.
Під дією сонячного світла аметист може втрачати забарвлення. При нагріванні до 500° С аметист повністю втрачає своє забарвлення, воно може відновитися тільки під дією іонізуючого випромінювання.
В природі аметист трапляється у вигляді витягнутих кристалів, двійників, щіток, друз, зростків. Розмір кристалів 5-100 мм.
Родовища пов’язані з пегматитами, гідротермальними утвореннями і розсипищами: Полярний Урал, Середня Азія, Якутія, Кольський п-ів, Швейцарські Альпи, Бразилія, ПАР, Індія, Шрі-Ланка, США, Зімбабве.

нагадує сильно розбавлене червоне вино, від якого вже неможливо сп’яніти.

Можливо, тому аметист вважали також символом відданості і талісманом, який закріплює волю. Інакше аметист називали «каменем Бахуса». Ще його інколи називають "кам’яною фіалкою", а в Древньому Китаї називали "ліловим кам’яним благородством". Амулетом від сп’яніння його вважали з давніх часів не тільки греки, а і на Русі. Любили цей самоцвіт і Сході, особливо в Китаї – тут з суцільних кусків мінералу вирізали флакони для парфумів і притирань, шкатулки і статуетки. А в Тібеті цей камінь був магічним талісманом, незмінним «учасником» ритуалів медитації і споглядання. А в «Пісні пісень» згадується, як сам цар Соломон дарував своїй коханій лівійські аметисти, «подібні на фіалки», в знак сили своїх почуттів.

аметисту, покладений поміж бровами, заспокоює свідомість, сприяє досягненню внутрішнього спокою.

В античну епоху келихи для вина прикрашали аметистами або клали кристал в келих. Той, хто з нього пив або носив аметист в перстені, міг не боятися, що вино затуманить свідомість або розв’яже язика. Якби аметист не був таким розповсюдженим, він став би одним з найдорожчих ювелірних каменів завдяки своєму надзви-чайному фіолетовому кольору, прозорості і граній формі кристалів. Забарвлення аметисту настільки індивідуальне, що навіть інші, більш коштовні фіолетові і лілові ювелірні камені часто порів-нюють з ним. В Середньовіччі аметист називали єпіскопським каменем, його носили багаті вельможі, кардинали і єпископи Католицької Церкви. Аметист вважався офіційним, канонічним каменем Церкви.

де його видобували з розсипищ. В першій половині XVIII ст.

були відкриті родовища в Німеччині, а в 1768 р. і на Уралі.

В середині XIX ст. стали інтенсивно розроблятися родовища бразильських аметистів, інколи дуже гарного темно-фіолетового кольору, хоча уральські традиційно вважаються найбільш вишуканими. Після того як понад сто років тому в Європу з Бразилії завезли десять тонн гарних, густо забарв-лених кристалів аметисту, ціна на нього впала в десятки разів. А до цього рідкісні екземпляри темно-малинового кольору в Європі цінились нарівні з діамантами. Найбільший огранений аметист у світі походженням з Бразилії вагою 1362 карата зберігається в музеї Природничої історії Смітсонівського Інституту у Вашингтоні.

Древній Греції і датується III ст. до н.е. Зображена дружина

правителя Єгипту – Птоломея II.

Виріб належить культурі древньої держави Мерое, яке існувало на території

Судану в I-III ст. н.е. Зберігається в Художньому музеї Клівленда.

н.е. і має розмір 12×15 мм. Зображений Марк Юний Брут

Цепіон (очолював змову проти великого диктатора Древнього Риму Юлія Цезаря). Зберігається у Віденському історичному музеї.

включення гематиту

жінки у світі володіють таким шедевром.

При нагріванні аметистів з цього родовища до температури 500-510 °

С кристали набувають гарного цибулево-зеленого забарвлення. Такі кристали ювеліри називають празиолітами. В природі чистий кварц зеленого кольору не зустрічається.

Огранені празиоліти

хороших синтетичних аметистів, які досить важко відрізнити від природних більшістю

гемологічних методів. Це є одним з факторів, які обумовлюють досить низькі ціни на природний аметист, приблизно як на аметист синтетичний. Ідентифікація здійснюється за фізичними властивостями, наявністю рідких і газово-рідких включень, двійників, нерівномірності забарвлення, а також за більш низькою теплопровідністю.
Способи визначення природного аметисту без спеціальної апаратури і глибоких гемологічних знань
1.Забарвлення. Якщо неозброєним оком не видно хоча б невеликі нерівномірності забарвлення - камінь скоріш синтетичний, ніж природний. Якщо камінь має чіткий “олександритовий" ефект зміни забарвлення при різному освітленні - камінь скоріш синтетичний, ніж природний. Природний аметист ніколи не буває без включень. 2. На дотик. Аметист, як і будь-який природний кварц, завжди холодний на дотик. У природного каменя теплопровідність нижча. Якщо під руками є гарантовано природний або гарантовано синтетичний камінь, як еталон для порівняння, можна порівнювати час нагрівання каменів в руках або "на щоці". Синтетичний камінь нагріється швидше, навіть якщо він у виробі. 3. Водяна перевірка. Природний камінь при опусканні у воду знебарвлюється по краях, синтетичний - ні. 4. Чистота на глазок. При порівнянні двох каменів (природного і синтетичного), синтетичний буде виглядати більш прозорим. Природний злегка мутний. 5. В ультрафіолеті (якщо є можливість). Під джерелом УФ-випромінювання природний камінь знебарвлюється рівномірно, а синтетичний - ділянками.
Дуже яскраве і насичене забарвлення має викликати підозру. Якщо є можливість, треба уважно подивитися на рундист, у природного аметисту він не полірований. У синтетичних аметистів він полірований завжди.

“золотистим топазом”.
Забарвлення цитринів обумовлено наявністю домішок тривалентного заліза, який знаходиться

в структурі кварцу в тетраедричній позиції, або зв’язане із дефектами, які виникають при заміщенні чотирьох-валентного кремнію на тривалентний алюміній з компенсацією іонами літію і водню.
Природні цитрини трапляються дуже рідко. Більшість цитринів, що надходить у продаж – це оброблені аметисти або димчастий кварц. Це досягається прокалюванням за температури 500° С.
Нагріті до певної температури цитрини не мають плеохроїзму, а кристали з природним забарвленням показують слабкий плеохроїзм.
Родовища: Бразилія, о. Мадагаскар, США (шт. Колорадо), Іспанія, Франція, Шотландія, Урал, Казахстан.

дрібних включень – лусок інших мінералів (гематиту, гетиту або слюди),

які рівномірно розсіяні і орієнтовані в тій чи іншій степені паралельно одна одній, що створює ефект грайливого внутрішнього блиску.
Непрозорий і крихкий.
Колір авантюрина зазвичай жовтуватий до медово-жовтого або бурувато-червоного, вишневий, рожевий, зрідка зелений або синюватий. В зелених авантюринах містяться включення хромової слюдки фукситу.
В наш час у продаж під назвою “авантюрин” надходять імітації, виготовлені зі скла. Їх отримують, добавляючи у розплавлену скляну масу луски міді.
У 1700 році венеціанські склодуви з м. Мурано випадково отримали “авантюринове скло”, коли мідна тирса випадково потрапила у скляну масу. Звідси назва авантюрина – ventura, італійською мовою - скло.
Авантюринове скло червоно-бурого кольору з великою кількістю червонуватих металевих блискіток. За красою воно переважає природний авантюрин, але значно поступається йому за твердістю.
Родовища: Індія, Бразилія, Китай, США, Іспанія, Урал.

шовковистим полиском, що пов’язано з розвитком гетиту по орієнтованим включенням

крокидоліту (лужної рогової обманки) в результаті окиснювальних процесів.
Родовища: Україна, ПАР, Австрія, Бірма, Індія, США.

голубим відтінком (за рахунок мінералу крокидоліту). Крокидоліт представлений у вигляді

гольчастих утворень з прямолінійною або хвилястою волокнистістю. На зламі спостерігається шовковистий блиск, площини іризують.
Родовища: ПАР, Австрія (біля м. Зальцбург).

нагадує райдужну оболонку ока кішки. Ефект переливу і колір мінералу

викликаний включеннями рогової обманки або азбесту.
Родовища: о. Шрі-Ланка, Урал, Індія, Бразилія, США, Мексика.

бурувато-червоне з шовковистим переливом, що характерно для тигрового і соколиного

ока.
Биче око отримують і при прокалюванні тигрового ока. В результаті гетит в тигровому оці окиснюється і переходить в червоний гематит.

наявності дрібних включень гарнієриту або зеленого актиноліту.
Родовищ: Австрія (м. Зальцбург),

ФРН, Англія, Фінляндія, Бразилія, Урал, Алтай.

рутилу у вигляді волосся або тонких голочок. Рутил забезпечує гарні

золотисті включення і чим підвищує цінність каменя.
Рутил спостерігається у вигляді призматичних, стовпчастих, голчастих кристаликів з простими формами. Товщина кристаликів коливається від міліметра до десятих долей міліметра, а колір може бути золотистим, сріблястим і навіть зеленкуватим.
Родовища: Австрія, Бразилія, Мадагаскар, Норвегія, США, Пакистан, Казахстан.

кремнезему (опалу, халцедону, кварцу).
Колір від жовтого до чорного непрозорого.

Твердість 6-7.
Поширений в природі у вигляді конкрецій, жовен, лінз і пластів серед вапняків і крейдових відкладів. Утворюється при діагенезі осадів, катагенезі гірських порід і при звітрюванні.

увесь спектр сонячного світла. Такої палітри фарб не має жоден

камінь на світі.
Яшма – це гірська порода, яка містить значну кількість кварцу, який входить в яшму в будь-якому прояві. Спеціалісти з декоративного каміння відносять до яшм будь-яку тверду гірську породу з мікро-тонкозернистою структурою з гарним декоративним забарвленням або малюнком. Головна вимога до яшм – здатність добре поліруватися.
Походження яшм пов’язано з вулканічною діяльністю, насамперед в зонах ефузивного вулканізму. Яшма може формуватися при метамор-фізмі глин, кварцитів та інших кремнистих порід, при цьому обов’язковим є вплив високих температур і тиску.
Умови утворення визначають велике різноманіття яшм. Виділяють яшми: одноколірні, смугасті, хвилясті, брекчієподібні та ін. Яшми найчастіше трапляються у вигляді суцільних мас, зрідка у вигляді нирок і куль.
Спочатку яшми і кремені видобували з поверхні землі, потім - під землею. Робили геми, амулети та ін. Яшмі приписували магічні властивості.

Алтаю. На Уралі є яшмовий пояс, який простягається з півночі

на південь. Найбільш відомі родовища розміщені біля м. Орськ. Там в діабазах зосереджені поклади пейзажної і стрічкової яшми.
Склад орських яшм: кварц, гранат (до 20 %), гематит (до 2 %), пірит, актиноліт, хлорит.
В інших родовищах склад яшм такий: кварц, гранат (до 18 %), епідот (до 14 %), амфібол (до 8 %), пірит і гематит. Може бути альбіт, калієвий польовий шпат, гібсит.
Гарні алтайські яшми (м. Зміїногорськ). За складом ця яшма подібна до роговика, який утворився із сланців і алевролітів. Склад: кварц (8-46%), альбіт (27-55 %), КПШ (8-24 %), епідот, актиноліт,діопсид.
Інші родовища яшм: США ( шт. Каліфорнія, Орегон, Айдахо, Монтана, Вайомінг), Японія, Чехія, Німеччина, Індія, Венесуела.