Лідери національно-визвольного руху на західноукраїнських землях

протестантів, англікан; ми поділені на тих, хто хоче і не

хоче Єдності ”

Обстоював ідею незалежності та соборності України;
засуджував окупацію Польщею Галичини;
розбудовував греко-католицьку церкву;
був постійним оборонцем українського населення;
намагався консолідувати політичні сили українського суспільства;
захищав права православного населення Волині, Холмщини, Підляшшя та Посяння.

у міжвоєнний період
Ініціатор заснування
1928 р. – Львівської греко-католицької академії;
1929

р. – Богословського наукового товариства;
1939 р. – Українського католицького інституту церковного з'єднання ім.митрополита Рутського.

Намагався припинити
1930 р. – “пацифікацію”, полонізацію краю.

Відкрито засудив у посланнях
1933 р. – штучний голод, організований радянською владою в Україні.

Домігся припинення (1938 р.) нищення польськими властями православ'я Волині, Холмщини, Підляшшя та Посяння.

Вітав
Березень 1939 р. – проголошення незалежності Карпатської України

очей тих, хто плаче, - потішити кожного, хто сумує, -

покріпити кожного, хто слабкий та немічний, - оздоровити кожного, хто хворий…Я хотів би стати всім для всіх, щоб усіх спасти...” (А.Шептицький “З послання до віруючих”)

“Сила волі, широта поглядів, гуманізм здобули йому загальну повагу й зробили найвпливовішою постаттю у західноукраїнському суспільстві” (О.Субтельний)

“Перш за все митрополит був главою Церкви, главою народу, який не мав своєї держави. І тому його першим завданням було відстоювати цей народ на всіх рівнях…” (І.Єгорова)

“…Він був такий добрий, таке гаряче, широке серце. Під кожним оглядом – виняткова людина” (Отець Климентій)

Галичина”;
1923 – 1925 рр. - редактор газети «Діло»;
Один із

лідерів Українського національно-демократичного Об'єднання (УНДО);




Ініціатор, а згодом противник політики “нормалізації”.

(1877 – 1942) Голова Української
парламентської репрезентації у Варшавському Парламенті
(1928 – 1935 )

дав можливість йому на
початку 1930-х рр. стати
одним із

лідерів
політичного життя
Галичини.
Я.Комарницький

Журналіст, публіцист, громадський діяч.
Один із ініціаторів перепоховання І.Франка та створення пам'ятника Великому Каменяреві у Львові.
Активний дослідник та організатор допомоги жертвам Голодомору 1933р.
Один із засновників УНДО.
1935 р. – депутат польського сейму, Голова української парламентської репрезентації.

націоналізму“


Досягнути консолідації українського народу і перетворити його на повноцінну державну

націю можна лише шляхом пробудження і зміцнення почуття територіального патріотизму та солідарності між усіма громадянами України…

впливу комуністичних ідей та москвофільства на суспільну свідомість Західної України.

1922

– 1939 рр. – працює у Львові, керівник редакції “Літературно-наукового вісника”, автор праць “Підстави нашої політики”, Де шукати українських традицій”, “Криве дзеркало української літератури”, “Естетика декаденсу”, “Націоналізм”.

до краю звузила… вибір: або животіння, або гідність. Він вибрав

останнє”
В.Скуратівський

1920 р. – ініціатор створення Української військової організації;
1921 р. – очільник Начальної команди УВО у Львові,
організатор Другого зимового походу Армії УНР;
1929 р. – очолив Організацію Українських Націоналістів;
1938 р. – загинув у Роттердамі від рук агента НКВС.

“Євген Коновалець – одна з видатних постатей української історії.., військовий діяч, який мав незаперечні організаторські здібності” (С.Махун)

заснував т-во “Просвіта”;
заснував Християнсько-народну партію;
видання “Свобода”, “Благовісник”, “Українське слово”, “Учительський

голос”;
1938 – 1939 р. – лідер державотворчих процесів у Карпатській Україні.

«Дотепер ми боролися за автономію Закарпаття, але тепер ми вже не хочемо автономії від чехів, бо ми хочемо самостійну і соборну Українську державу, за яку будемо боротися до останньої краплі крові...»
Августин Волошин

погляди діячів на цілі і засоби національної боротьби?
Чи відомо про

факти співпраці діячів між собою?
У чому полягає історичне значення діяльності лідерів національно-визвольного руху в західноукраїнських землях?

Р.Шуста. – К.: Генеза, 2001. – 1136 с.
Нартов В. В.

Видатні особистості України. – Харків: Книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2007. – 400 с.
Хрестоматія з історії України. Практичний довідник/ Уклад. Воропаєва В.В. – Харків: ФОП Співак В.Л., 2010. – 464 с.
www. wikipedia. com. ua