Ле кція 3. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ

План
Буття

та його форми.
Матерія як філософська категорія.
Рух та його форми.
Простір і час.Субстанціональна та реляційна концепції простору і часу.
Відображення як загальна властивість матерії.
Свідомість: сутність та структура. Виникнення свідомості та її суспільна природа.
Сутність та структура пізнавального процесу.

отримав назву «ОНТОЛОГІЯ» (від давньогрецького «онтос» - буття, сутнє).
Б

У Т Т Я :
це гранично широке поняття;
фіксує характеристики та прояви світу через зіставлення з небуттям;
найвища цінність для людини.

умовою розуміння буття є вироблення поняття "У С Е". Поети,

мислителі казали: " Усе моє — зі мною", "Нічого понад міру", "Все обдумуй заздалегідь".

( ідеального)
- буття Бога ( ? ).

основі
Дуалізм- визнання двох коренів буття - матеріального і духовного –

рівноправними і взаємодіючими
Плюралізм- розуміння буття як абстакції від реально існуючою множини речей, якостей, процесів і явищ
Матеріалізм – субстанцією світу є вічна та нескінчена матерія
Ідеалізм- субстанцією світу є дух, ідея
Субстанціалізм-визнання того, що за поверхнею явищ лежить і глибинна внутрішня сутність
Організм- позиція, згідно з якою будова світу подібна до живого організму
Механіцизм- позиція, згідно з якою елементи світобудови пов’язані суто зовнішньо, тобто механічно
Динамізм- коли світ постає рухливим
Статичність- світ у своїй основі незмінний

всього існуючого ( античність - вода у Фалеса, вогонь у

Геракліта, атом у Демокрита).
Матерія – все те, що має вагу, протяжність, є речовиною ( Новий час )
Матерія - це філософська категорія, яка позначає ОБ'ЄКТИВНУ РЕАЛЬНІСТЬ, яку людина може відображати в своїх відчуттях, але яка існує незалежно від людини( діалектичний матеріалізм – В.І.Ленін).

електричне; радіохвилі; ультразвук; рентгенові промені; йонізуюче випромінювання тощо. Неречовинні види

матерії не мають маси .

3) антиречовина.

сукупність рослин, тварин, мікроорганізмів, що населяють планету;
соціальний рівень – людина,

особистість, сім’я, племя, народність, нація, соціальна група, суспільство.

руху :
1. Механічний
2. Фізичний
3. Хімічний
4.Біологічний
4.Соціальний

і час - це основні форми існування матерії.
У тлумаченні

простору та часу історично склалися два основні підходи:
1) субстанціональний підхід;
2) реляційний (атрибутивний) підхід.
Перший окреслений лінією Демокріт-Ньютон, другий підхід вважає, що простір та час - це невід'ємні від матерії способи упорядкування її, - це форми її буття .

суттєвими моментами, а саме: протяжністю матеріальних об’єктів та їх взаємодією.

Тобто, простір існує лише тоді і в тому зв’язку, коли є матеріальні об’єкти. Без них це поняття є безпредмет-ним. Особливістю простору як філософської категорії є його трьохмірність, бо такі виміри мають матеріальні об’єкти (ширина, висота, довжина).

Час – форма існування матерії. Категорія “час” відображає тривалість існування матеріальних об’єктів і послідовність їх зміни.
Так само, як і простір, час без матеріальних об’єктів не існує. Особливістю часу є те, що він незворотний. Час повернути назад неможливо

те, що вони:
а) об’єктивні (існують незалежно від людини, її

свідомості);
б) пізнаванні (є об’єктами вивчення)
Простір і час за своїм змістом суперечливі поняття. Ця суперечливість полягає в тому, що конкретні об’єкти є кінечними як речі Землі, а з іншого, нескінченними, як атрибути Всесвіту

взаємодіючих з ними інших матеріальних тіл.
 
Ф О Р М И

В І Д О Б РА Ж Е Н Н Я:
 
- Відображення в неживій природі – фізико-хімічні зміни в природних об’єктах як результат впливу чи взаємодії
( наприклад, ландшафт місцевості після землетрусу).
- Відображення в живій природі – наприклад, зникнення видів тварин після зміни клімату, поява психіки у тварин.
- Відображення в соціумі – індивідуальна та суспільна свідомість.
 

ідеальних образах;
– продукт соціально-історичного розвитку;
– регулятор поведінки людини.
 
(З.Фрейд був проти останнього положення

– він вважав, що ВОНО (інстинкт) керую людиною, а не її розум).

емоції;
– пам’ять;
– воля;
– самосвідомість.

внаслідок боротьби за існування та пристосування до умов довкілля відбувається

удосконалення видів живих організмів,з'являються психіка та людська свідомість.
Трудова концепція (походження свідомості внаслідок розвит­ку праці)
враховують археологія та антропологія. Але не пояснює, чому при наявності ''праці із знаряддями" історичний процес формування свідомості був загальмований на дуже тривалий час.

супроводжуються обміном інформацією. Людська свідомість —один із проявів інформаційних процесів,

можливо, найяскравіший.

або світового розуму (інтелекту).

– здоровий мозок;
– розвинута перша сигнальна система (зір, слух);
– їжа.
 
с о ц і

а л ь н і:
 – праця, активність;
– мова;
– спілкування.

вчинки та дії;
– самооцінка.

надбання, зберігання та розповсюдження нових знань.
 
СТРУКТУРА ПІЗНАННЯ:
 
– суб’єкт пізнання –

людина, група, суспільство в цілому;
– об’єкт пізнання - те, що пізнається (фрагмент навколишнього середовища );
– результат пізнання може мати такий вигляд:
- об’єктивні знання;
- омана (не умисне викривлення дійсності);
- брехня (свідоме викривлення інформації).

вчення, що заперечує повністю або частково можливість пізнання світу. Однією

з сучасних форм агностицизму є теорія ієрогліфів, згідно з якою людина пізнає не об’єктивні риси речей чи явищ, а символи, які не мають нічого спільного с предметами, які вони позначають.
  Види знань
наукові;
художні;
релігійні;
життєві.
 
Цінується такий тип знання як „know how” – „знаю як”( знання технологій).
 

знання про якусь одну характеристику предмета);
– сприйняття – це цілісний образ

предмета, що діє в певний момент на органи чуття;
– уявлення - це конкретні образи предметів чи явищ, які раніше діяли на органи чуттів.

ознаки предметів, явищ об’єктивної реальності;
– судження - це форма думки,

в якій щось стверджується або заперечується. У суджен-нях виражається зв'язок між поняттями, розкривається їх зміст, дається визначення.
– умовивід - це така форма думки, коли з одного чи кількох суджень виводиться нове судження, в якому міститься нове знання.

і вбачав головну мету у дослідному вивченні об'єктів. Емпіризм близький

до сенсуалізму. Цієї точки зору дотримувались англійські філософи XVII ст. Ф. Бекон, Дж. Локк, Т. Гоббс, французькі матеріалісти XVIII ст.
Раціоналізм (від лат. rationalis - розумний) визнає розум основою пізнання і поведінки людей. Раціоналісти XVII-XVIII ст. ( Р.Декарт, Б.Спіноза, Г.Лейбніц) визнають основою порядку нескінченний причинний ланцюг, що пронизує увесь світ.

яку людина може відображати в своїх відчуттях, але яка існує

незалежно від людини
…це сукупність уявлень про світ та місце і роль людини в ньому.
… це вільне, раціональне, критичне осмислення світу і місця людини в ньому;
…це гранично широке поняття; фіксує характеристики та прояви світу через зіставлення з небуттям; найвища цінність для людини.
… це є способом існування матерії.
…розуміє людину як створіння, що не має заздалегідь визначеної суті. Свою сутність людина створює своїми справами та вчинками.