Лекція 8 Виробництво продукції технологічних культур (цукрові буряки, картопля,

державна зооветеринарна академія
Факультет менеджменту
Спеціальність 6.030601 «Менеджмент»
Кафедра технології кормів і годівлі

тварин

поширення. До кормових коренеплодів відносяться цукрові і кормові буряки, бруква

і турнепс (кормова ріпа). Коренеплоди (основна продукція) відносяться до цінних соковитих, вуглеводистих кормів. У складі коренеплодів багато води - 76-91% і лише 9-24% сухої речовини. Найбільший вміст сухої речовини - у цукрових буряках, найменший - у турнепсі.

Кормові якості коренеплодів зумовлюються, насамперед, високим вмістом у них безазотистих екстрактивних речовин (БЕР), що складаються в основному з цукрів. У буряків - це сахароза і мальтоза, у моркви, брукви і турнепсу - головним чином глюкоза. У буряках і моркви міститься також крохмаль і невелика кількість декстринів.

Лекція 10

і їх молокогінні властивості тому, що вони здатні швидко засвоюватись

і трансформуватися у тваринницьку продукцію.
Білків і жиру в коренеплодах мало, але вони мають високу біологічну цінність. Низький також вміст клітковини, тому вони добре засвоюються.

вітаміни групи В, нікотинова кислота (В5), біотин (В7, Н), фолієва

кислота (Вс). Морква не має рівних за вмістом провітаміну А - каротину, багато в ній вітамінів групи В, а також вітаміну Є, який поліпшує репродуктивну здатність тварин. Бруква і турнепс багаті на вітамін С, який підвищує стійкість рослин до несприятливих умов.

високий вміст калію і натрію, а також
кальцію, фосфору, магнію

та мікроелементів.
Коренеплоди охоче поїдаються тваринами і за цим
показником наближаються до зеленої трави.
Коренеплоди варто вводити в раціон тварин у період
переходу з пасовищного утримання тварин до
стійлового, щоб уникнути стресових явищ.
Коренеплоди не тільки добре поїдаються самі,
але й сприяють кращому використанню інших
кормів, особливо грубих. В результаті
підвищуються надої молока, його жирність.

їх,
особливо, цукрових буряків. Високий вміст цукру
в них може

стати причиною захворювання тварин.
У коренеплодах брукви і турнепсу міститься
гірчична олія, що дещо погіршує якість молока.
У коренеплодах за умови вирощування їх на
багатому азотному фоні може накопичуватись
нітратний азот, що спричиняє отруєння тварин.
Наприклад, відомі випадки отруєння свиней, коли
запарені або заварені буряки зберігались декілька
годин після чого згодовувались. За цей час
нітратний азот встигає перетворитись в нітритний,
а він є досить сильною отрутою.

її майже така, як і зеленої трави, в ній підвищений

вміст білка, вітамінів.
Гичку згодовують тваринам у свіжому вигляді, її силосують, з неї виготовляють трав’яне борошно.

Поживність гички

буряки. Вони вирощуються у
всіх зонах України, а на півдні

– в умовах зрошення.
Такий же принцип розповсюдження кормової моркви,
котра вирощується як вітамінна культура.
Основними районами поширення цукрових буряків є
Лісостеп і північний Степ України. Бруква і турнепс
вирощуються в основному в Поліссі і Прикарпатті.

Гичку коренеплодів слід згодовувати в обмеженій
кількості,так як в неї попадає земля, і це може
спричинити шлунково-кишкові розлади у тварин.
У гичці буряків міститься щавлева кислота, яка може
порушити сольовий обмін в організмі тварин.

помірна, але цукрові буряки більш посухостійкі,
ніж кормові. Морква і,

особливо, бруква та турнепс –
вологолюбні культури.

Вимогливість до тепла –
цукрові буряки помірно теплолюбні, кормові – більш
холодостійкі. Морква, бруква та
турнепс – холодостійкі.

Спосіб посіву – всі коренеплоди висіваються широкоряд-
но пунктирно. Цукрові буряки з міжряддям 45 см, кормові –
60 см; морква висівається стрічками шириною 10-12 см з
міжряддям між стрічками 45 см. Бруква і турнепс – 45 см.

Густота рослин на площі 1 га тис. шт.:
цукрові буряки – 90-100; кормові – 60-80; морква – 350;
бруква і турнепс – 100-120.

1-2 0С при вологості
повітря 85-90%. Коренеплоди турнепсу зберігаються
погано

– їх рекомендується згодовувати ще восени
– на початку зими.

Тривалість вегетаційного періоду у коренеплодів різна.
Найдовше ростуть цукрові буряки – 160-170 днів,
кормові буряки – 130-140; морква – 110-150;
бруква – 110-130; турнепс – біля 100 днів.

Середня урожайність
цукрових буряків – 300-350 ц/га, кормових – 450-600,
а на зрошенні – 800-1200; моркви – 250-300;
брукви і турнепсу – 700-800 ц/га.

суху речовину припадає біля 25% від її загальної маси. Вона

представлена переважно крохмалем - 14-22%, невеликою кількістю білка - 1,5-3%, клітковини - 1%, жиру - 0,2-0,3% та мінеральних сполук - 0,8-1 %. Поживна цінність 1 кг бульб дорівнює 0,29-0,32 кормових одиниць, що в 2-2,5 рази перевищує поживність кормових буряків та брукви. Картопляна рослина, маючи високу фотосинтетичну здатність, утворює найбільшу кількість органічних речовин у порівнянні з такими великими енергоносіями як зернові культури. За даними FAO енергетична продуктивність середнього урожаю 1 га картоплі по вуглеводам та сирому протеїну перевищує продуктивність зерна пшениці відповідно в 2,2 та 1,3 рази, рису - в 1,4 і 1,8 рази, кукурудзи - в 1,3 і 1,4 рази.

кількість вітаміну С, є також провітамін А та вітаміни групи

В і каротиноїди. Бульби містять цінні мінеральні солі та всі важливі мікроелементи, які надають притаманні тільки картоплі смакові якості.

сільськогосподарських тварин. Її широко використовують для відгодівлі свиней, а також

як молокогінний корм для дійних корів. Вона також цінується як корм для птиці. Має значення і білок. Хоч його міститься в картоплі невелика кількість, проте він відіграє суттєву роль в годівлі тварин.
Білок картоплі високоперетравний і засвоюється організмом тварин на 69%. До того ж картопляний білок біологічно найбільш повноцінний, бо має в своєму складі повний набір незамінних амінокислот. Відомо також, що в картоплі цінність представляє не тільки білок, а практично всі азотисті сполуки, які разом з білком входять до складу сирого протеїну.
Крім картопляних бульб для годівлі худоби широко використовують також різні відходи після технічної переробки картоплі - жмаки, барду і картоплиння.

- 150-200 ц/га,
високі врожаї - 250-300 ц/га і більше.

Біологічна можливість у картопляної рослини –
800-1000 ц/га.

Найбільш сприятливими ґрунтово-кліматичними
умовами для неї є райони помірного клімату з високою
забезпеченістю вологою. Це західні території Полісся
і Лісостепу, а також північне і східне Полісся.
Тут зосереджено більше третини посівів цієї культури.
Порівняно менше значення у виробництві картоплі
мають центральна і східна частини Лісостепу.
Найменше виробляють картоплі в степовій зоні.

рівні
близькому до 90-95%.
Температура зберігання в значній мірі залежить від

призначення картоплі. Картопля, що призначається для
переробки і використання на корм худобі зберігають при
температурі - 4-5 0С. При довготривалому зберіганні
продовольчої картоплі у сховищі повинна підтримуватись
більш низька температура - 2-3 0С.

Перебрані та просушені бульби
закладають на зберігання. Так як вони мають в своєму
складі біля 75% води і дуже легко псуються, повинні
дотримуватись певні умови - температура і
вологість повітря.

стебла (столони) різної форми, вони досить зимостійкі і добре зберігаються

у ґрунті. Надземна частина груші щороку в кінці вегетації відмирає. Після перезимівлі весною бульби починають відростати.

нього добувають лікарський
препарат інсулін. З бульб отримують спирт, вино,

винний оцет, кормові дріжджі.

Як продовольча культура широкого застосування не має,
хоча за хімічним складом бульб і їх смаковими якостями
цінується як дієтичний продукт, особливо у Франції.

Значення і поширення. Земляна груша має різнобічне
використання. У бульбах цієї рослини нагромаджується
до 25-30% сухої речовини, до складу якої входить:
16-22% інуліну (вуглевод), 2-5% сирого протеїну,
0,1-0,5% жиру, 0,8-1,3% клітковини, 1,4-1,8% золи.
Є вітаміни групи В та різні мінеральні солі.

зволоження - Полісся, Лісостеп.
Урожай бульб від 200 до 450

ц/га.

Особливо широке використання має земляна груша як
кормова культура. Поживність бульб майже така, як і
картоплі - від 23 до 30 і більше кормових одиниць
в 100 кг корму. Бульби добре поїдаються всіма видами
сільськогосподарських тварин. Особливо цінні для
молодняка. Один із найдешевших і корисних кормів
для свиней. Коефіцієнт перетравності речовин
вуглеводного комплексу дуже високий і сягає 78-80%.

350 до 700 ц/га, кавунів - 250-300 ц,
кавунів на

зрошенні - 400-500 ц/га,
кабачків - 400-500 до 800 ц/га.

Плоди столового кавуна і дині вміщують в собі 6-12% і
більше цукру, багаті на вітаміни В1, В2, С, РР і ін. В їх
складі є солі заліза і фолієвої кислоти. Фолієва кислота
сприяє відновленню в крові людей і тварин еритроцитів.
Гарбузи з оранжевим та жовтим м'якушем багаті на солі
фосфору і каротин, а також містять багато фітонцидів.

Основними районами вирощування гарбузів є Лісостеп і
Степ, кавунів - південні посушливі райони Степу.
Кабачки вирощуються в усіх кліматичних зонах України.

худобі і доповнює велику групу соковитих кормів
цінними поживними речовинами

та вітамінами.
Для годівлі худоби найбільш широко використовують
кормові гарбузи, кабачки. Меншого поширення в
Україні набули кормові кавуни і зовсім мало - дині.
Як і коренеплоди плоди баштанних цінують як
вуглеводний молокогінний корм. Поживність плодів
невисока. Найбільшу поживність мають гарбузи –
в 100 кг плодів 10-13 кормових одиниць, кавунів - 5-9,
кабачків - 7 кормових одиниць і відповідно 700, 400 і
600 г перетравного протеїну. Згодовують плоди
свіжими, а також в силосованому вигляді.

залежить від росту і розвитку рослин. А це вносить свої

особливості у створенні повноцінної та надійної кормової бази
цього періоду. Щоб запобігти можливим перебоям у постачанні
корму ще задовго до початку весни проводяться відповідні
прогнози та складаються плани вирощування кормових
культур. Розпочинається ця робота зі складання балансу
кормів на пасовищний період.

В понятті баланс кормів є дві взаємопов’язані сторони – це
потреба в кормі і джерела його надходження. Надходження
корму повинно дорівнювати потребі у ньому. Спочатку
визначається потреба в кормах. Її прийнято підраховувати як
загальну величину на весь пасовищний період, так і на більш
короткі терміни – на кожні 10 днів, тобто подекадно. Баланс
кормів на пасовищний період складається окремо
для різних видів тварин.

тваринам свіжого корму на протязі пасовищного періоду.
Типи зеленого конвеєру
забезпечення поголів’я

тварин необхідною масою зеленого корму лише з пасовищ (при наявності їх необхідної площі у господарстві)

використання тільки сіяних кормових культур в полях кормових та прифермерських сівозмін (при відсутності пасовищ)

змішаний – тобто якась частина поступає з пасовищ, а решта – з посівів кормових культур

дефіциту корму кожної декади
пасовищного періоду, починаючи з першої до

останньої.
Дефіцит ліквідують за допомогою польових кормових
культур, враховуючи строки їх посіву, строки
початку і кінця використання, та урожайність

Найбільш поширеним типом зеленого конвеєру в умовах
східного Лісостепу України є змішаний. Проектування
схеми такого типу зеленого конвеєру вимагає врахування
особливостей надходження зеленої маси (випасання) з
пасовищ та доповнення дефіциту пасовищного корму
за рахунок планування набору відповідних кормових
культур за строками їх посіву та використання.