Слайд 1ЛЕКЦІЯ № 12
ОПЕРАЦІЇ НА ПЕРЕДШЛУНКАХ І ШЛУНКУ
1. Анатомо-топографічні дані.
2.
Прокол рубця.
3. Руменотомія.
4. Операції при зміщенні сичуга.
5. Гастротомія у собак.
6.
Пункція печінки.
Слайд 2ТОПОГРАФІЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ З ЛІВОГО БОКУ
Слайд 3ТОПОГРАФІЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ З ЛІВОГО БОКУ
Слайд 4ТОПОГРАФІЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ З ПРАВОГО БОКУ
Слайд 5ПРОКОЛ РУБЦЯ
RUMENOCENTESIS
ПОКАЗАННЯ. Виконують при тимпанії рубця. Прокол рубця
зручніше виконувати
на стоячій тварині у ділянці
найбільшого випинання голодної ямки, при
помірному
наповненні рубця – в центрі голодної ямки, тобто
посередині горизонтальної лінії, що з‘єднує маклак з
останнім ребром.
ІНСТРУМЕНТАРІЙ. Троакар з діаметром гільзи до 1 см
(для ВРХ) і 0,4-0,5 см (для овець, кіз, телят),
кровопускальні голки з мандренами.
Слайд 6ТЕХНІКА ОПЕРАЦІЇ
а – троакар;
б – точка проколу.
Вістря троакара направляють у
бік
ліктя протилежного боку.
Гази видаляють поступово,
прикриваючи тампоном отвір у
гільзі.
Гільзу
видаляють тільки разом із
стилетом.
Слайд 7РОЗТИН РУБЦЯ
RUMINOTOMIA
ПОКАЗАННЯ. Травматичний ретикуліт, ретикулоперитоніт,
переповнення рубця важкоперетравними чи токсичними
кормами,
піниста тимпанія, сторонні предмети, пієло- чи
фітобезоари.
ФІКСАЦІЯ. У станку чи
біля стіни тваринницького
приміщення.
ЗНЕБОЛЮВАННЯ. Провідникова і місцева інфільтраційна
анестезія. Для профілактики перитоніту доцільно
призначати надплевральну блокаду за В.В. Мосіним.
Слайд 9СПОСОБИ І ПРИСТОСУВАННЯ ДЛЯ ФІКСАЦІЇ РУБЦЯ
а – за Тарасовим; б
– за Тільманом; в – за Клекером; г – за
Вейнгартом;
д – за П.П. Герценим; є – за К.А. Петраковим
Слайд 10ФІКСАЦІЯ РУБЦЯ ЗА СПОСОБОМ І.І. МАГДИ
а – форма гумового листа;
б – гачок-кішка; в – схема кріплення.
Фіксація рубця.
Слайд 11ФІКСАЦІЯ РУБЦЯ ЗА СПОСОБОМ П.А. АЛЄКСЄЄВА (А)
ТА СПОСОБОМ І. ШУТТА
- М. РУДИЧА (Б)
А
Б
Слайд 12ФІКСАЦІЯ РУБЦЯ ЗА СПОСОБОМ
А.Н. ЄЛІСЄЄВА-Є.М. БІТЮКОВА
Слайд 13ПРОВІДНИКОВА АНЕСТЕЗІЯ НЕРВІВ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ
Слайд 17ЗАКРІПЛЕННЯ ФІКСАТОРА РУБЦЯ (ФР-1Г)
Слайд 19МАНУАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ
Слайд 29НАКЛАДАННЯ ФІКСАТОРА РУБЦЯ ПЕТРАКОВА
Слайд 41ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ДОГЛЯД. Після закінчення операції в
порожнину рубця вводять антибродильні
засоби: тимпанол,
рослинну олію, розчин іхтіолу, при атонії – румінаторні засоби.
У перші дні після операції тварині дають невелику
кількість сіна і теплої води. Протягом 4-х діб годують тільки сіном, а у подальшому поступово переходять на звичайний раціон.
Слайд 42ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ЛІВОСТОРОННІХ ЗМІЩЕНЬ СИЧУГА
ПОКАЗАННЯ. Оперативне лікування зміщень сичуга
показане
у тих випадках, коли вони викликають функціо-
нальні розлади органа і
не проходять при палліативному
(консервативному) лікуванні.
АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ДАНІ. Сичуг являє собою
грушоподібної форми мішок. Його розширений кінець
звернений краніально до книжки, а звужений (пілорус)
направлений каудально, загинається дорзально і переходе
у 12-палу кишку. Сичуг розміщується більшою своєю
частиною у правій передній ділянці живота, прилягаючи
безпосередньо до вентральної черевної стінки.
Слайд 43СХЕМА ЗМІЩЕННЯ СИЧУГА ВЛІВО
(за Г. Дірксеном)
А – нормальне положення сичуга.
Б – зміщення сичуга вліво.
1 – сичуг; 2 – книжка;
3 – печінка; 4 – рубець; 5 – селезінка; 6 - легені
Слайд 44ЗНЕБОЛЮВАННЯ. При розрізах бокової черевної стінки, як
правило, обмежуються провідниковою анестезією
останнього міжреберного і перших поперекових нервів (за
способом І.І. Магди
чи Б.А. Башкірова). При оперативному
доступі з боку вентральної черевної стінки, виконують місцеву інфільтраційну анестезію + нейролептик.
ТЕХНІКА ОПЕРАЦІЇ. При розрізах бокової черевної стінки
тварину фіксують у стоячому положенні, а при підході до
сичуга через розріз вентральної стінки живота – у боковому.
У залежності від доступу до сичуга відрізняються і прийоми
оперативного втручання.
Лівосторонній доступ. Є найбільш перспективним. Розріз
черевної стінки завдовжки 15-20 см виконують з лівого боку,
відступивши 5 см від останнього ребра і 25 см – від
поперечно-реберних відростків поперекових хребців.
Слайд 45У такому випадку легше змістити сичуг вправо і зафіксувати його,
особливо у великих тварин. У той же час при правосторонньому
доступі заважають великий сальник, кишечник і передшлунки.
Після лапаротомії спостерігається виповнений газами сичуг.
Гази видаляють кровопускною голкою, на канюлю якої
прикріплена гумова трубка. Пункцію сичуга виконують під
кутом, а кінець трубки виводять назовні. Навколо голки на
серозно-м‘язовий шар сичуга тонким кетгутом накладають
кисетний шов, який затягують по мірі виведення голки.
Руку вводять у черевну порожнину, захоплюють стінку сичуга
поблизу пілоруса і підводять до рани. Серединою довгої
лігатури (1,5 м) на серозно-мיязовий шар стінки сичуга (по
великій кривизні) накладають 5 стібків кушнірського шва.
Слайд 46Мануально сичуг зміщують у його анатомічне положення.
Один кінець лігатури вправляють
у велику пряму
(“циганську”) голку, якою проколюють черевну стінку з
правого боку від білої лінії, відступивши від неї 10 см і на
таку ж відстань від пупка. Так само через черевну стінку
проводять і другий кінець лігатури. Відстань між
виведеними назовні кінцями лігатури – 2 см. Кінці лігатур
пропускають в отвори пластмасової шайби (гудзика),
підтягують і зав‘язують вузлом. У черевну порожнину
вводять антибіотики на 0,5% розчині новокаїну для
профілактики перитоніту. Рану черевної стінки закривають
триповерховим швом (В.М. Власенко, Л.А. Тихонюк, 2002).
Шви знімають через 14 днів.
Слайд 49НАКЛАДАННЯ КУШНІРСЬКОГО ШВА НА СТІНКУ СИЧУГА
Слайд 50ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД. Тваринам згодовують сіно та легкоперетравні корми, призначають антибіотики
і загальностимулювальну терапію.
ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ПРАВОСТОРОННІХ
ЗМІЩЕНЬ СИЧУГА
ПОКАЗАННЯ. Ті ж, що й
при лівосторонніх зміщеннях
сичуга.
ЗНЕБОЛЮВАННЯ. Воно може бути здійснене блокадою
13-го міжреберного нерва і перших поперекових нервів за
способом І.І. Магди чи Б.А. Башкирова.
Слайд 51РОЗМІЩЕННЯ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ (за Г.
Есперсеном)
А – нормальне, Б – при розширенні і правосторонньому зміщенні
сичуга; 1 – книжка, 2 – сичуг,
3 – привратник, 4 – дванадцятипала кишка, 5 – великий сальник, 6 – печінка, 7 – права нирка,
8 – останнє ребро, 9 – діафрагма.
Слайд 52РОЗМІЩЕННЯ ОРГАНІВ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ
А – при правосторонньому зміщенні сичуга із
заворотом його вправо на 3600 , Б – при правосторонньому
зміщенні сичуга із заворотом його вліво на 3600 ; 1 – книжка, 2а – дно
сичуга, 2б – пілорична частина сичуга, 3 – останнє ребро, 4 – дванадцятипала кишка, 5 – сітка,
6 – діафрагма, 7 – права нирка.
Слайд 53ТЕХНІКА ОПЕРАЦІЇ. Операцію виконують на стоячій тварині
і лише тяжкохворих корів
фіксують у боковому положенні.
Розріз проводять у верхній третині правої клубової
ділянки,
безпосередньо позаду останнього ребра і паралельно йому
(як при руменотомії). Після лапаротомії рану черевної
стінки ізолюють стерильною клейонкою.
Після ізоляції рани на стінку сичуга накладають два серозно-
м‘язових кисетних шва з таким розрахунком, щоб їх вузли
розміщувалися у протилежному напрямку по відношенню
один до одного. Далі асистент утримує за ці лігатури сичуг і
якомога ближче підтягує до рани черевної стінки. Хірург
робить скальпелем невеликий (1,5-2 см) розріз стінки сичуга
(в центрі внутрішнього кисетного шва).
Слайд 54Через розріз у сичузі вводять у його порожнину гумову трубку,
заглиблюючи на 30-40 см, і видаляють рідке вмістиме за принципом
сифона.
Після видалення рідкого вмістимого обережно видаляють
трубку і одночасно затягують внутрішній кисетний шов.
Його остаточно зав‘язують відразу після видалення трубки.
Виконують туалет рани, її зрошують розчином антибіотика,
видаляють зовнішній кисетний (фіксуючий) шов і
накладають другий поверх шва (Ламбера чи Плахотіна).
Потім рукою зміщують сичуг у нормальне положення.
Розріз черевної стінки зашивають так само, як і при
руменотомії (П. Ніл і П. Пінсент, 1960; Г. Есперсен, 1961).
Слайд 55ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ДОГЛЯД. У перші дні після операції встановлюють таку ж
дієту, як і після руменотомії.
Всередину призначають шлунковий сік, молочний цукор.
Проводять
антибактеріальну та загальностимулювальну
терапію.
Слайд 56РОЗТИН ШЛУНКУ У СОБАК
GASTROTOMIA
АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ДАНІ. Шлунок має форму
короткого широкого
мішка з круто зігнутою і порівняно
короткою малою кривизною і
значно більшою по довжині
рівномірно випуклою великою кривизною. Розміщується
більшою своєю частиною у правому підребіррі і
мечоподібній ділянці. Передньою частиною прилягає до
печінки, задньою досягає 12-го ребра; вентральна
поверхня шлунка (велика кривизна) – обернена до нижньої
стінки живота. Мала кривизна шлунка направлена
краніально і через малий сальник з‘єднана з печінкою;
велика кривизна в каудальному напрямку вкрита
сальником, що відділяє органи живота від черевної стінки.
Слайд 57ВНУТРІШНІ ОРГАНИ СОБАКИ. ВИД ЗЛІВА
Слайд 58ВНУТРІШНІ ОРГАНИ СОБАКИ. ВИД ЗПРАВА.
Слайд 59ОРГАНИ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ СОБАКИ
Слайд 60 ОРГАНИ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ СОБАКИ
(наповнений шлунок)
Слайд 61ПОКАЗАННЯ. Наявність сторонніх предметів у шлунку, новоутворення.
ЗНЕБОЛЮВАННЯ. Премедикація. Наркоз.
ТЕХНІКА ОПЕРАЦІЇ.
Тварину фіксують у спинному
положенні. Медіанну чи парамедіанну лапаротомію
виконують
у передпупковій ділянці протягом 10 см,
відступивши від мечоподібного хряща на 1-1,5 см. Після
розтину черевної стінки пальцями знаходять стінку шлунка
і виводять її до рівня операційної рани. Виведену частину
шлунка фіксують рукою, обкладають серветками навколо
рани так, щоб вмістиме шлунка не потрапило у черевну
порожнину. Потім паралельно великій кривизні шлунка, де
немає великих кровоносних судин, скальпелем розтинають
його стінку (до 8 см, з урахуванням розмірів стороннього
тіла).
Слайд 62ЕТАПИ ГАСТРОТОМІЇ У СОБАКИ
1 – розтин серозно-м‘язового шару шлунка собаки;
2 – розтин слизової оболонки; 3 – накладання на рану
шва Шмідена; 4 – накладання на рану шва Ламбера.
Слайд 63Після видалення стороннього предмета края рани шлунка зближують швом Шмідена,
другий поверх – серозно-м‘язовий – за Плахотіним-Садовським чи Ламбером.
На рану
черевної стінки накладають двох чи трьохярусний
шов.
Шви видаляють на 8-10-й день.
Слайд 64ПУНКЦІЯ ПЕЧІНКИ
PUNCTIO HEPATIS
ПОКАЗАННЯ. Частіше виконують у великої рогатої худоби
з діагностичною
метою при кетозах, у коней – при
інфекційній анемії та
ін. Існує сліпа і візуальна біопсія.
Через мінімальний травматизм частіше використовують
перший спосіб.
ІНСТРУМЕНТАРІЙ. Використовують голку довжиною 17 см,
діаметром 2 мм з мандреном. Кінець голки повинен мати
три гострих зубці.
ТЕХНІКА ОПЕРАЦІЇ. Тварину фіксують у стоячому
положенні. Для неспокійних тварин застосовують
нейролептик. Пункцію виконують у 11-му міжреберному
Слайд 65ПУНКЦІЯ ПЕЧІНКИ
1 – легеня; 2 – печінка; 3 – нирка;
4 – жовчний міхур; 5 – лінія прикріплення діафрагми; 6
– 10-е ребро; 7 – 11-е ребро; 8 – 12-е ребро; 9 – 13-е ребро.
Слайд 66проміжку правого боку, на 2-3 см нижче горизонтальної лінії, що
проходе через нижній край маклака, або на 20-30 см нижче
грудних хребців.
При збільшенні печінки пункцію можна виконувати у 12-му
міжреберному проміжку. Попередньо шкіру проколюють
гострокінцевим скальпелем чи стилетом троакара, після
чого в отвір вводять голку, вістря якої направляють на
бугор лівої ліктьової кістки. Після проникнення у черевну
порожнину мандрен видаляють, а голку обережно
занурюють у паренхіму печінки на 7-10 см у корів і 5-8 см –
у молодняка. Далі голку провертають на 180-3600 , що
дозволить відокремити пунктат, і видаляють голку.
Рану на шкірі заклеюють колодієм.