Марчук Іван Степанович Підготувала студентка 42 групи ФПН Швець Тетяна

ім. Т.Г.Шевченка. Почесний громадянин Тернополя

уклала британська газета The Daily Telegraph.

школи вступив до Львівського училища прикладного мистецтва ім. І.Труша на

відділ декоративного розпису, де навчався протягом 1951–1956 років.
Після служби в армії продовжував навчання на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва, який закінчив 1965 року.

Біографія

1968–1984 років працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва.
З 1984 року

— на творчій роботі.
Протягом 1989–2001 років мешкав у Австралії, Канаді й США.
Тепер живе та працює в Києві.

100 персональних виставок

він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки 1979 і 1980 років

у Москві[1]). І лише 1988 року його прийняли у члени Спілки художників України. Є засновником нових стилів у мистецтві, зокрема «пльонтанізму» (таку назву митець жартома дав своєму стилю — від слів «плести», «пльонтати»: картини ніби створені з клубочків чудернацьких ниток). Сьогодні його картини вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставлятися в найкращих залах світу, і це все на противагу минулому гонінню та переслідуванню в Україні.

«Цвітіння», «Пейзажі», «Портрет», «Абстрактні композиції». Твори кожного періоду відрізняються за

стилем та малярською манерою.

них чимось дивує. Я, в першу чергу, себе повинен дивувати.

Щось весь час крутиться в голові, треба щось нове робити. І „десятий“ Марчук буде обов'язково. Визріває».

Про мистецтво:

«Для мене мистецтво — це життя й одкровення. Іншої альтернативи нема. Й водночас мистецтво — це каторга. Я працюю 365 днів на рік і без цього не можу. Це присуд долі, карма, вирок, приреченість. І нікуди не дінешся. Я мрію погрітися на пляжі, полежати у траві, слухаючи як вона росте, я хочу дивитися, як пливуть у небі хмари, хочу тішитися, веселитися, спілкуватися в компанії, не відмовився б піти до школи, щоб когось там чогось навчити. А потім думаю: а мені ж теж хочеться самому щось зробити. Непереможна думка!»

Про періоди своєї творчості художник говорить:

1997 — став лауреатом Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка.
У

жовтні 2007 був включений до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності» (72-е місце)

Нагороди

художника. Перший в часі — 500-сторінковий альбом-каталог «Іван Марчук» (2004). Видання

ілюструє всі етапи творчого шляху. Після презентації книги галерея «Триптих» провела найбільшу виставку Івана Марчука, яка зайняла чотири поверхи Українського дому (2005). До виставки видано ще один альбом, про 40-річний творчий період 1965–2005. У серії «Живопис» випущено альбом «Іван Марчук. Дорога додому» (2008). У березні 2016 року медіахолдінгом COOP Media була видана книга «Український геній Марчук: історії»  (автор А. Ю. Шоріна). У книзі представлено майже сотню робіт митця, в тому числи ті, що знаходяться в приватних колекціях та в майстерні Марчука, і раніше не були доступні широкому загалу.