Мешканці ґрунту

побачити нескладно.
Це – дощові хробаки, багатоніжки, личинки комах, дрібні

кліщі, безкрилі комахи.
Інших можна розгледіти з допомогою мікроскопа.
У найтонших плівках води, які обволікають грунтові частки, шастають коловертки, повзають амеби, здригаються круглі хробаки.

що близько 90% видів комах на тих чи інших стадіях

свого онтогенезу пов'язані з ґрунтом. В особливо сприятливих для життя умовах на 1 м2 шару ґрунту і підстилки налічується до 1,5 більйона найпростіших, до 20 млн нематод

ґрунту. З глибиною кількість мешканців ґрунту зменшується.
У ґрунті мешкають різноманітні

організми. Найбільше в ньому мікроскопічних організмів - бактерій, одноклітинних водоростей, грибів і тварин. Бактерії та гриби ґрунту розкладають відмерлі рештки організмів до неорганічних речовин. Ці речовини розчиняються у ґрунтовій воді і поглинаються рослинами.

багато хребетних навіть виводять нове потомство. Серед них і земноводні,

і птахи, і ссавці. На окремих лісових ділянках порожнини нір крота становлять до 15% площі. Кроти, утворюючи в ґрунті численні ходи, спушують ґрунт, поліпшують його фізичні й водні властивості.

хвилину.
У нього 44 зуба.
За день тварина з'їдає стільки, скільки важить

сам.
За добу видає до 500 кг ґрунту.

ці тварини виповзають на поверхню, щоб не задихнутися. Адже вода

заливає їхні ходи, тож кисню стає недостатньо.
Видовжене тіло дощового черв’яка вкрите ледь помітними щетинками. Завдяки ним він чіпляється за часточки ґрунту під час руху. Вологі покриви тіла сприяють надходженню кисню.

Дощовий черв’як

утворенню перегною;
Розпушують ґрунт;
Аерується ґрунт (аерація - насичення

повітрям).

Наявність черв'яків у ґрунті - показник її родючості:

привертає до себе лише один вид - Megascolides australis. Це

найкрупніше грунтових безхребетних у світі. Рекордсмени цього виду можуть досягати в довжину - 3-4 метрів! При такій довжині, діаметр його тіла становить 2-3 см.
Зустріти цих гігантів можна тільки на пагорбах Південно-Західного Гіпсленд в Австралії. Вони довгожителі, тривалість їх життя може досягати 10 років! Якщо тільки вони раніше не стануть ласою наживкою на гачок. Кажуть на них ловлять китів.

у верхніх грунтових шарах і беруть участь в розкладанні підстилки.

Вони, так само як і черв'яки, покращують гумусовий стан грунту, підвищують вихід гумінових кислот, збільшують вміст азоту, амонійних сполук, загальну гумусірованності. Під їх впливом наростає потужність гумусового горизонту в початковий період його утворення.

Личинки двокрилих

грунту і на її поверхні, як показали детальні дослідження, накопичують

у своєму тілі свинець. Якщо врахувати, що жужелиці - хижаки, то очевидна складна трофічна зв'язок, що приводить до такого накопичення.

Жужелиці

грунті притулку - нори.

діаметрі і має декілька виходів. Найбільш охоче борсук оселяється в

тихих ділянках лісу з м'яким ґрунтом, але його можна зустріти і в степу або в напівпустинних районах. На деревах неподалік від його нори видно сліди від пазурів борсука - таким чином тварина чистить або гострить свої кігті.

Борсуки

і бути двоїстою.
Живучи в степах, вони риють глибокі нори

і викидають на поверхню грунту матеріал, частково збагачений карбонатом кальцію і різними розчинними солями. За даними зоологів і грунтознавців, викиди ховрахів на поверхню сприяють збільшенню вмісту солей у верхніх шарах навколишнього нору території. Це погіршує грунт, знижує її родючість.
Але оскільки ховрахи довго живуть на одному місці і влаштовують в грунті цілу систему нір, ходів, то, після того як цю ділянку закидається ховрахами, він починає осідати, утворюється западина, в яку стікає вода, і в кінцевому рахунку може утворитися велика впадина з більш родючими, ніж навколишні, грунтами, часто темноцветних.

Бабаки і ховрахи

ін.
Вони влаштовують нори, стежки на поверхні грунту від нори

до нори, тунелі і в підстилці і у верхніх шарах грунту. У цих тварин є «туалети», де грунт день у день збагачується азотом і подщелачивать. Миші сприяють швидшому подрібненню підстилки, перемішуванню грунту і рослинних залишків. У тундрових грунтах головну роль грають лемінги, у лісових - миші і кроти, у степових - сліпаки, ховрахи, бабаки.

цього мурашкам і деяким жукам допомагають міцні покриви тіла, а

різноманітним черв’якам - слиз, яким вкрите тіло тварини.

Пристосування до підземного життя

завдяки гнучкому тілу просуваються між частинками ґрунту. Інші, наприклад кріт

і комаха вовчок (мал. 163, 4), риють ходи. Їхні кінцівки, пристосовані до риття, називають риючими. Ходи прокладає сліпак (мал. 163, 1). Великими передніми зубами він не риє, а вигризає ґрунт.

ґрунту мають маленькі очі або вони взагалі позбавлені органів зору,

як дощовий черв’як, сліпак, личинки комах. Орієнтуватися цим організмам допомагають органи дотику і нюху.

найпростіших, більше тисячі видів круглих і кільчастих хробаків, десятки тисяч

членистоногих, сотні молюсків і ряд видів хребетних. Серед грунтових тварин є і корисні, і шкідливі. Але більшість їх числиться поки в рубриці «байдужих». Можливо, що це результат нашого незнання. Вивчення їх – чергова задача науки.