Международный технологический обмен

та його особливості.
6.2. Форми міжнародного науково-технологічного обміну.
6.3. Забезпечення міжнародного науково-технічного

співробітництва
6.4. Види та особливості торгівлі інжиніринговими послугами

знання, які можна використовувати для виробництва товарів та послуг з

економічних ресурсів, або наукові методи досягнення практичних цілей господарської діяльності.
Міжнародний науково-технологічний обмін — це рух науково-технічних досягнень — конструкторських рішень, систематичних знань та виробничого досвіду на комерційній або безвід-шкодувальній основі через національні кордони (кордони митних територій) з метою кращого перероблення ресурсів, підвищення ефективності виробництва та максимізації прибутку, вклю­чаючи такі стадії та види виробничої діяльності, як промислове застосування, управлінська діяльність, маркетинг тощо.

для ЕОМ;
бази даних та ін.

держав;
процеси техноглобалізму;
монополізація НТП великими фірмами, які можуть фінансувати проведення

дорогих НДДКР;
загострення конкурентної боротьби на світовому ринку, що обумовлює необхідність використання технологічних новинок для виробництва наукомістких, високотехнологічних товарів.
поглиблення міжнародного поділу праці в галузі науки і техніки.

вигляді — за допомогою закупівель ноу-хау, патентів, інформаційних пакетів, за

використання як паперових, так і електронних носіїв інформації;
у вигляді високотехнологічних товарів (тобто коли предметом міжнародної торгівлі стають високотехнологічні товари);
у випадках поставок технологічного обладнання під час реалізації міжнародних виробничих проектів (здебільшого — у вигляді внеску одного з учасників міжнародного спільного підприємства до статутного фонду у формі технологій, ноу-хау);
у випадках міжнародної міграції висококваліфікованих науково-технічних кадрів (для країни-донора це так званий відплив умів — явище типове для країн пострадянського простору, зокрема України).
2) міжнародне технічне сприяння.

потік технологій спрямовується від материнської структури та науково-дослідних центрів, які

вона контролює, до закордонних філій ТНК; слід зазначити, що 2/3 світової торгівлі ліцензіями припадає саме на внутрішньофірмовий обмін;
міжфірмовий, інструментами якого є ліцензійні, коопераційні та інші угоди між різнонаціональними фірмами;
зовнішньоторговельний, який функціонує через механізм експортно-імпортних поставок машин, обладнання, складних виробів, товарів високої обробки та іншої промислової продукції;
міжнародно-інвестиційний, за якого рух технологій відбувається як умова або створення нових підприємницьких структур, або переходу до донора технологій частини власності об’єкта та прав управління ним.

та спеціалістів
у процесі спільних фундаментальних досліджень та обміну, спільному використанню

отриманих результатів;
на конференціях, робочих зустрічах, симпозіумах, спеціалізованих виставках;
під час наукових зарубіжних відряджень та зарубіжних стажувань;
б) міграції вчених, інженерів і техніків; наприклад, часто проблема експорту чи імпорту тієї або іншої технології зводиться до особистого досвіду людини-розробника

згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі тощо

(ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, „ноу-хау”, товарні знаки тощо.
Ліцензійні угоди – компанія надає в користування протягом певного терміну захищену ліцензією технологію без права передачі третім суб'єктам, і залишається власником технології;

ліцензіату на певних умовах використовувати винахід чи секрет виробництва, залишаючи

за собою право їх самостійного використання, надання ліцензій іншим фірмам;
2) виняткова ліцензія - ліцензіар надає ліцензіату виняткове (монопольне) право на використання винаходу в межах визначеної території; ліцензіар не має права далі продавати аналогічну ліцензію на вказаній території іншим особам, а також виробляти і продавати на цій території свою продукцію, яка є предметом виняткової ліцензії;
3) повна ліцензія, під час продажу якої ліцензіату надаються виняткові права на її використання на протязі періоду дії угоди.

ліцензіата на протязі періоду дії угоди; встановлюються у вигляді певних

фіксованих ставок або у відсотках і виплачуються ліцензіатом за певні періоди (щорічно, щоквартально, щомісячно чи до визначеної дати).

Паушальний платіж - це твердо фіксована сума винагороди, виплачена одночасно; може проводитися як одноразово, або в розстрочку; використовується коли вартість ліцензії мала в порівнянні з вартістю обладнання або коли важко контролювати ліцензіата.

Комбінований платіж передбачає виплату авансового паушального платежу при підписанні угоди і платежу роялти в залежності від об'єкту виробництва і реалізації.

новаторської активності нації. В кількісному плані цей показник в Україні

характеризують 0,5 % заявки щодо видачі охоронних документів на інтелектуальну власність на 10 тис. чол. (у США і Японії— 3,5 і 27 відповідно). Чисельність винахідників, за офіційною статистикою, скоротилася за кілька останніх років майже в 1,5 рази.
Якісне ж наповнення цієї статистики характеризує те, що більшість патентів до останнього часу реєструється без проведення експертизи.
Досі не створено передбаченої законодавством ефективної системи видачі 20-річних патентів із проведенням відповідної експертизи, а тривалість розгляду заявок на винаходи сягає 4—5 років.

фотографія),
хімія (біохімія, виробництво цукру, шкіри),
медикаменти,
формування металу.
Високі

комплексні технології в цій номенклатурі є поодинокими. Міжнародне визнання в країнах далекого зарубіжжя дістають щорічно не більше десяти вітчизняних патентів

проробку (розробку) питань створення об'єктів промисловості, інфраструктури тощо у формі

надання на комерційній основі різних інженерно–консультаційних послуг з використання науково–технічних, технологічних та управлінських розробок. У цьому полягає його відмінність від ліцензійної торгівлі, де об'єктом купівлі–продажу є сама технологія в широкому розумінні;
це опосередкована форма передачі технології, оскільки надаються послуги з використання технологічних та інших науково–технічних розробок. Сторонами контракту при купівлі–продажу інжинірингових послуг виступають замовник і виконавець

до здійснення проектів (виконання завдань замовника);
багатоваріантність технічних, технологічних та економічних

проробок (варіантів виконання проекту), їх фінансової та маркетингової оцінки з вибором оптимального для замовника варіанта;
розробка проектів з урахуванням можливості застосування прогресивних технологій, обладнання, конструкцій і матеріалів з різних альтернативних джерел, що найкращим чином відповідають конкретним умовам та особливим вимогам замовників;
використання сучасних методів організації та управління всіма стадіями здійснення проектів.

спрямовані на створення об'єктів (як виробничих, так і невиробничих), поліпшення

їх використання, збільшення обсягів реалізації продукції тощо;
послуги типу «інжиніринг» мають комерційний характер, тобто стають об'єктом купівлі–продажу з усіма особливостями та характерними рисами цього процесу.