Слайд 1МОДУЛЬ 1. Основи загальної психології
Тема 1. “ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА
ТА ПРАКТИКА”
Питання:
Предмет психології.
Психіка та її еволюція.
Методи психології.
Слайд 3Початок науки психології Ψ
Перша у світі експериментальна лабораторія з психології
була заснована В.Вундтом у 1879 р. у німецькому місті Лейпцизі.
Слайд 4З.Фройд
А. Маслоу
Л.І. Божович
О.Н.Леонтьев
Арістотель
Р. Декарт
Эпікур
Платон
Ф.Бекон
Г. Эббінгауз
Л. Леві-Брюль
Г. Айзенк
Слайд 5Психічне відображення – це активний пошук та обробка інформації, у
процесі яких формується суб’єктивний образ об’єктивного світу.
Психіка - це
особлива форма відображення об'єктивної реальності у виді відчуттів, уявлень, думок, почуттів, емоцій та інших психологічних явищ.
це загальне поняття, яке позначає сукупність всіх психічних явищ.
віртуальне стиснення природи
це властивість, функція відповідних відділі мозку, де збирається і обробляється інформація про світ.
Психіка виконує важливі функції:
орієнтування організму в середовищі;
управління поведінкою і самоконтроль;
спонукання до активності.
Мозок є необхідною умовою психічної діяльності
Слайд 6Класифікація форм психіки
Процеси
Слайд 7Еволюція психіки
Наукове розуміння психіки неможливо без вивчення закономірностей
її виникнення та розвитку в процесі біологічної еволюції та історичного
поступу людства.
Дарвінізм - матеріалістична теорія еволюції живої природи, заснована на поглядах Ч.Дарвіна, викладених у праці «Походження видів шляхом природного відбору», яка була опублікована у 1859 р.
У чому користь від наявності психіки?
Психіка забезпечує більш ефективне пристосування до середовища, є важливою умовою виживання тварин.
Слайд 8
Головні тенденції еволюції психіки:
Ускладнюються поведінка та психічне відображення;
Збільшується здатність до
навчання;
Зростає роль індивідуально набутих форм поведінки і зменшується значення спадковості.
Етапи
еволюції поведінки тварин:
ТАКСИСИ –– генетичні механізми просторової орієнтації до сприятливих умов середовища або від несприятливих, переважно у тварин, що не мають нервової системи.
РЕФЛЕКСИ – уроджені, генетично запрограмовані реакції тварини на сигнали органів почуттів, що передаються за допомогою нервової системи.
ІНСТИНКТИ – складний ланцюжок безумовних рефлексів, які генетично обумовлені, загальні для усього цього виду тварин.
НАВИЧКИ – набуті у процесі спроб та помилок умовні рефлекси, способи поведінки, яких немає у генетичній програмі.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ПОВЕДІНКА – тип поведінки, який є вершиною психічного розвитку тварин, виявляється, перш за все, в умінні вирішувати двофазні наочно-дійові задачі, маніпулювати предметами-знаряддями.
Слайд 11Основні емпіричні методи психології
Слайд 12Тема 3. ПІЗНАВАЛЬНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ
Увага
Пам’ять
Відчуття та сприймання
Мислення
Уява
Слайд 13ПИТАННЯ 1. Увага
“Навчати неуважного – теж саме, що наповнювати водою
діжку без дна.” (П.Ф. Каптерев)
Увага – це зосередженість свідомості на
об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення.
Властивості уваги:
Концентрація
Стійкість
Переключення
Розподіл
Обсяг
Слайд 15Дослідження обсягу уваги:
Протягом 4-х секунд подивиться на предмети, які
зображені на малюнку.
Запишіть які предмети були на малюнку.
Перевірте
скільки предметів ви правильно назвали.
Слайд 16Пам’ять
ПИТАННЯ 2. Пам’ять
Пам’ять – це відображення предметів і явищ дійсності
в психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо
не діють на органи чуття.
Включає процеси:
запам’ятовування,
збереження,
відтворення,
забування інформації.
Слайд 18Кількість забутої після заучування інформації спочатку швидко зростає, а потім
продовжує наростати дуже повільно. Ця закономірність відображена на
кривої забування
за Ебінгаузом
%
Збереженої інформації
Години після отримання інформації
Слайд 19Практичний висновок з кривої забування
Для зменшення забування необхідно
а) Осмислення,
розуміння інформації;
в) Необхідно частіше повторювати в перші дні після заучування,
так як в ці дні максимальні втрати інформації.
В перший день – 2-3 повторення, перше – через 40 хвилин; в другий – 1-2 повторення; в третій – сьомий – по 1-му повторенню. Потім 1 повторення з інтервалом в 7-10 днів.
Слайд 20Людина запам'ятовує
30% побаченого
20%
почутого
50% побаченого та почутого разом
90% зробленого
Слайд 21ПИТАННЯ 3. Відчуття та сприймання
Відчуття – це відображення окремих властивостей
предметів, явищ об’єктивного світу, що виникає при їх безпосередньому впливі
на органи чуття.
Сприймання - це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин за безпосередньої участі органів чуття.
Слайд 22Відчуття поділяються на такі види:
Слайд 23Фігура та фон сприймання
Що зображено
На малюнках ?
Слайд 25ПИТАННЯ 4. Мислення
МИСЛЕННЯ – це процес відображення суттєвих властивостей і
взаємозв’язків предметів та явищ в узагальненій і опосередкованій формі.
Аналіз
Мисленневі операції
Порівняння
Абстрагування
Синтез
Узагальнення
Конкретизація
Слайд 27
Уява - психічний процес створення нових образів шляхом комбінування та
змін наявних образів та знань.
ПИТАННЯ 5. Уява
ВИДИ УЯВИ
Слайд 28Класифікація образів уяви:
Класифікація образів уяви
Слайд 29Дослідження творчої уяви за допомогою завдань на доповнення
Доповніть ці три
малюнка
Слайд 31Прийоми уяви
Аглютинація - поєднання різних, в житті не об’єднуваних
якостей, частин
Загострення - підкреслювання, виділення окремих ознак. Саме так
створюються карикатури, шаржі
Гіперболізація - збільшення або зменшення розмірів предметів або їхніх частин, їх кількості
Схематизація - окремі уявлення зливаються, відмінності стираються, а риси схожості виступають чітко
Типізація - виділення суттєвого, яке повторюється в однорідних образах
Слайд 32Якими прийомами створювались ці образи уяви?
Слайд 33Лекція № 3. Тема:
“Емоційно-вольова сфера особистості”
ПЛАН
Характеристика емоцій.
Види емоцій, почуттів.
Характеристика
волі.
Вольові якості особистості
.
Слайд 34
Емоції – це психічне відображення у формі переживання життєвого змісту
явищ і ситуацій.
Розуміючи потреби людини, можна передбачити її емоції та
навпаки, побачивши емоції можна виявити потреби.
Біологічна - допомагають організму на фізіологічному енергетичному рівні підготуватися до адекватної реакції у ситуації.
Мотиваційна - інформують про значення того чи іншого об’єкта, явища для особистості, спонукають до дій.
Соціальна - дають змогу встановити безпосередні контакти з людьми, регулюють соціальну поведінку.
ФУНКЦІЇ ЕМОЦІЙ
Слайд 35Компоненти емоцій
Нейрофізіологічний - фізіологічні реакції – серцебиття, почервоніння
Експресивно-руховий -міміка, пантоміміка,
інтонація.
Чуттєвий - безпосередні суб’єктивні переживання
Слайд 36Експресивно-руховий компонент емоцій
Слайд 37Базові емоції за К. Ізардом
Цікавість
Радість
Здивування
Страждання
Гнів
6. Відраза
7. Презирство
8. Страх
9. Сором;
10.
Провина.
Слайд 39За впливом на активність емоції бувають
Стенічні - Вони спонукають до
вчинків, висловлювань, збільшують напруження сил. Наприклад, радість, гнів.
Астенічні -
призводять до пасивності, розслаблює людину. Наприклад сором, провина, сум.
Але деякі, наприклад, страх можуть бути або стетічними, або астенічними залежно від їх сили та індивідуальних особливостей самої людини.
За знаком переживань розрізняють емоції:
Позитивні - реакція на задоволення потреби
Негативні - виникають щоразу, коли задоволення потреби не відбувається.
Слайд 40
Форми прояву емоцій
Чуттєвий тон відчуттів
Настрій
Афект
Стрес
Фрустрація
Пристрасть
Слайд 41І ТИП: Емоції виникають внаслідок розбіжності між реальністю та очікуваннями
Образа
- Очікування як повинна себе поводити інша людина. Поведінка іншої
людини не збігається з очікуваннями. Виникнення емоційної реакції – образи.
Провина - Що від мене очікує інша людина. Власна поведінка не відповідає очікуванням інших. Виникнення емоційної реакції – провини.
Сором - Уявлення людини, про те якою вона повинна бути. Оцінка себе, констатація розбіжності. Виникнення емоційної реакції – сорому (узагальненого або атрибутивного).
Слайд 42
ІІ ТИП: Емоції виникають з порівняння себе з іншими
людьми
Заздрість - Інша людина така ж сама як і я,
але в неї щось (або все) краще.
Злорада - Інша людина така ж сама як і я, але в неї щось (або все) гірше.
Пиха - Інша людина така ж сама як і я, але в мене щось (або все) краще.
Слайд 43ПОЧУТТЯ - ВИЩІ ЕМОЦІЇ
Почуття – це специфічно людські, узагальнені
переживання ставлення до людей, предметів абоі явищ навколишнього світу, мають
культурно-історичний характер походження.
моральні
естетичні
інтелектуальні
праксичні
ВИДИ ПОЧУТТІВ
Слайд 44 Воля – свідома саморегуляція людиною власної діяльності, здатність активно домагатись
поставленої мети, переборюючи зовнішні та внутрішні перешкоди.
спонукальна: активізація діяльності, спрямованої
на мету
гальмівна: утримання від небажаних дій, вчинків
Функції волі:
у ситуації вибору рівних за значенням мотивів і цілей;
за відсутності в індивіда актуальних потреб у дії;
за наявності зовнішніх або внутрішніх перешкод.
Воля потрібна:
Слайд 45Структура складної вольової дії:
І. Підготовчий етап
Потяг - неусвідомлене бажання.
Бажання
- усвідомлене прагнення до мети
Воління – бажання з усвідомленням
шляхів та засобів досягнення мети.
Боротьба мотивів – зіткнення різних спонукань при добиранні мети і засобів.
Прийняття рішення.
ІІ. Виконавчий етап
6. Здійснення рішення, дія
Слайд 46Вольові якості особистості
ПЕРВИННІ (БАЗАЛЬНІ) :
сила волі, енергійність, сміливість
наполегливість, витримка, тощо;
ВТОРИННІ (ХАРАКТЕРОЛОГІЧНІ): хоробрість, рішучість, упевненість у собі, самоволодіння тощо;
ТРЕТИННІ (МОРАЛЬНО-ЦІННІСНІ) :
відповідальність, принциповість, обов’язковість, ініціативність тощо.
Слайд 47ЛОКУС КОНТРОЛЮ
Залежно від того, на кого людина перекладає відповідальність за
події свого життя, розрізняють людей із зовнішнім або внутрішнім локусом
контролю.
Екстернал – вважає, що інші винні
Інтернал – вважає, що сам винен
Слайд 48Психологія та педагогіка
МОДУЛЬ І. Загальна психологія
Лекція № 4.
Тема 4.: Індивідуально-психологічні
особливості людини
Слайд 49План
Поняття особистості та її спрямованості.
Темперамент.
Характер.
Здібності.
Слайд 50За К.К.Платоновим у структурі особистості виділяють чотири підструктури
Підструктура спрямованості
особистості: переконання, світогляд, ідеали, прагнення, інтереси, бажання.
Підструктура досвіду: знання,
вміння, навички, звички.
Особливості психічних процесів: уваги, сприйняття, мислення, відчуттів, емоцій, пам’яті тощо.
Підструктура біологічних властивостей: задатки, темперамент та властивості нервової системи.
Слайд 51Модель «Великої п'ятірки»
Фундаментальні питання щодо особистості:
Схильність до згоди -
активна, домінантна, чи пасивна та поступлива?
Екстраверсія – доброзичлива, тепла чи
недоброзичлива, холодна та відчужена?
Добросовісність - відповідальна чи ненадійна ?
Нейротизм – стабільна та відзначається здоровим глуздом чи непередбачувана?
Відкритість до досвіду - Чи легко чогось навчається - кмітлива чи ні?
Слайд 52Види спрямованості:
Спрямованість на взаємодію – вчинки и визначаються потребою у
спілкуванні, не важливо яким буде результат роботи, лише б діяти
разом з іншими людьми.
Ділова спрямованість на завдання – породжується прагненням виконати завдання як можна краще.
Особиста спрямованість на себе визначається домінуванням егоїстичних мотивів, особистими інтересами.
Слайд 53Темперамент характеризує індивіда за показниками активності, емоційності та темпу,
швидкості, ритму, діяльності, рухів, мови.
Слайд 55“Ні хвилини спокою!”
2. “Не квап!”
3.“Не нашкодь!”
4. Довіряй, але перевіряй!”
ПРИНЦИПИ ПІДХОДУ
ДО КОЖНОГО ТИПУ ТЕМПЕРАМЕНТУ:
Слайд 563. Питання: Характер
“ Посієш вчинок – пожнеш звичку,
посієш звичку –
пожнеш характер,
Посієш характер – пожнеш долю”
“Східна мудрість”
Характер - сукупність істотних,
постійних властивостей людини, які виявляються в її поведінці, в ставленні до інших, до праці, до себе, до речей, до природи.
Характер формується та змінюється продовж усього життя.
Слайд 584. Питання: Здібності.
Здібності – це стійкі властивості людини, що визначають
її успіхи в навчанні та праці. Це можливості, що визначають
швидкість, глибину, легкість, набуття знань, умінь та навичок (ЗУН).
Разом з тим, здібності не тотожні знанням, вмінням та навичкам.
Слайд 59Задатки – анатомо-фізіологічне підґрунтя здібностей
Умовою переходу від
задатків до здібностей є активна власна діяльність людини, навчання, праця,
виховання.
На формуванні здібностей впливає й спадковість й фактор соціального впливу.
Види здібностей:
Загальні – допомагають засвоювати різні діяльності та навчальні предмети.
Спеціальні – виявляються у особливих видах діяльності – математиці, музиці, малюванні тощо.
За рівнем розвитку здібностей розрізняють людей здібних, талановитих або геніальних.
Слайд 60Тема 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ
План
1. Діяльність та її структура.
2. Мотивація діяльності
3.
Види діяльності.
Слайд 61
Діяльність – це активна взаємодія людини із навколишнім світом, у
якій вона досягає свідомо поставленої цілі, що виникла в результаті
появи в ній певної потреби, мотиву.
Слайд 63ДІЯ ОПЕРАЦІЯ ВЧИНОК ЗВИЧКА
Дія – процес,
спрямований на досягнення певної мети. Діяльність складається із дій.
Операція –
спосіб виконання дії, характеризує технічний бік діяльності.
Звичка – дія або елемент поведінки, виконання якої стало потребою. Неможливість здійснювати звичні дії викликає незадоволення, негативні емоції.
Вчинок – дія, виконуючи яку людина усвідомлює її значення для інших людей, тобто її соціальний зміст.
Слайд 64Основні етапи формування навички
Слайд 67Види праці
Репродуктивною працею не створюється нічого нового, а відтворюється у
кількісному вимірі вже відоме.
Продуктивна праця як у психологічному плані,
так і за результатами діяльності передбачає під час відтворення вже відомого внесення елементів новизни
Творча праця – це створення нового, яке суттєво відрізняється від уже відомого або є таким, якого ще не існувало взагалі.
Слайд 68“ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА” МОДУЛЬ 2
Тема: “Психологія групи”
ПИТАННЯ:
Поняття соціальної групи, види
груп.
Взаємини у малій групі:
2.1) Структура групи;
2.2) Конформізм.
3. Етапи розвитку групи.
Слайд 70
У групі людина
Отримує “+” “-” Втрачає
Задоволення головних
потреб у:
Допомозі
Захисті
Інформації
Спілкуванні
Свободу
Індивідуальність
Особисту відповідальність
Слайд 71Структуру групи визначає положення кожної людини в системі відносин
Слайд 72Метод соціометрії розроблений
Дж. Морено, дозволяє визначити:
- популярність кожного
у групі;
- рівень згуртованості групи;
- наявність угрупувань;
- неформальних лідерів та
їх стосунки.
Слайд 73“Зірки” - ті, кого обирають найчастіше, мають більше половини можливих
виборів
“Бажані” – мають по 3-4 вибори
“Мало бажані” – 1-2 вибори
“Ізольовані”
– не мають жодного вибору
“Знехтувані” – мають тільки негативні вибори
Диференціація членів групи за популярністю - статусом
Слайд 75РЕГУЛЯТОРИ ПОВЕДІНКИ В ГРУПІ
Групові норми – неписані правила, яким повинна
підпорядковуватися поведінка кожного члена групи.
В групах виникають групові норми рівню
продуктивності та якості праці, навчання, які неофіційно контролюють трудовий ентузіазм кожного .
Слайд 76Санкції – засоби соціального контролю за нормативною поведінкою: подяка, покарання,
осуд, ізолювання, премія…
Слайд 77Конформізм
Конформізм - пасивне прийняття групових думок, стандартів та норм, безумовне
схилянню перед авторитетами.
Нонконформізм – негативізм, нехтування груповими нормами, зворотній бік
конформізму.
Самовизначення - вибіркове ставлення людини до впливу групи, рішення приймаються нею самостійно, із особистою відповідальністю. Справжня альтернатива конформізму.
Слайд 78Учасник за № 6 переживає конфлікт почувши як до нього
п'ятеро людей з підставної групи дали неправильні відповіді. [Майерс Д.
Социальная психология. – СПб.: Питер, 2000. – С. 276] ]
Експерименти С. Аша з конформізму
Слайд 79Як правильно приймати рішення разом?
ПРАВИЛА:
Розкажіть групі, про явище конформізму;
Надайте 2-3
учасникам роль опонентів;
Проводьте раду “2-го” рівня – коли шукають аргументи
“ проти”, а не “за” рішення;
Залучайте незалежних експертів;
Час від часу діліть групу на 2 команди;
Створюйте атмосферу довіри та свободи висловлювань у групі;
Керівникові не слід першим висловлювати свою думку, давати оцінку.
Слайд 80ВПЛИВ ГРУПИ НА ЛЮДИНУ
Підсилення домінантних реакцій у присутності інших.
Соціальна лінь
– разом кожен менше працює на загальну ціль, ніж наодинці.
Деіндівидуалізація
– втрата власної відповідальності, страху оцінки та покарання.
Групова полярізація – чіткий розподіл думок на протилежні полюси.
Огруплення мислення – нереалістичні оцінки задля збереження єдності.
Слайд 81Етапи розвитку групи
Теорія А. В. Петровського
“–”
“+”
Слайд 82Параметри оцінки колективу
за А. Р. Нємовим
1. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
2. КОЛЕКТИВІЗМ
3.
ЗГУРТОВАНІСТЬ
4. КОНТАКТНІСТЬ
5. ВІДКРИТІСТЬ
6. ОРГАНІЗОВАНІСТЬ
7. ІНФОРМОВАНІСТЬ
Слайд 83Тема 7. ПСИХОЛОГІЯ СПІЛКУВАННЯ
План
Поняття, функції, види, етапи спілкування.
Спілкування як процес
обміну інформацією.
Пізнання людьми один одного.
Слайд 84Етапи спілкування
Переключення на партнера.
Встановлення контакту.
Обмін повідомленнями.
Вихід з контакту.
Слайд 86Структура комунікативного процесу
Хто передає інформацію (комунікатор)
Кому передає (реципієнт)
Що передає (текст)
Як:
Вербально (лат. слово), або невербально (жести, міміка, інтонація)
З
яким результатом
Слайд 88Бар’єри спілкування:
Складність процесу кодування думок та почуттів у слова;
Розбіжності словникового
запасу людей;
Обмеженість обсягу пам’яті;
Невміння слухати.
Слайд 89
Кількість інформації яку правильно розуміють працівники в організації
Слайд 90Специфіка людської комунікації:
Потребує активності обох партнерів.
Можлива лише за умов єдиного
розуміння мови та знаків.
Партнери впливають один на одного.
Слайд 91Механізми психологічного впливу
Психічне зараження
Наслідування
Навіювання
Маніпулювання
Переконування
Слайд 92Фактори
першого враження від людини
1) Зовнішній вигляд того, кого сприймають.
2) Властивості
та психічний стан того, хто сприймає.
3) Соціальний фон – поруч
із ким, знаходиться людина, яку оцінюють.
Слайд 93Механізми взаєморозуміння
Ідентифікація – спроба поставити себе на місце партнера.
Емпатія –
співпереживання, співчуття іншій людини.
Рефлексія – розуміння людиною того, як її
сприймають інші.
Слайд 94Ефекти соціальної перцепції:
Ефект ореолу – загальне позитивне враження веде до
позитивної оцінки всіх інших якостей людини і, навпаки.
Ефект первинності –
у сприйманні незнайомої людини, інформація про неї, яка надійшла першою, відіграє вирішальну роль.
Ефект проекції – приписування іншим власних якостей, яких в собі не визнаємо.
Слайд 95Тема 8. Комунікативна компетентність
План:
Поняття про компетентність у
спілкуванні.
Вміння слухати, види слухання.
Проблема зворотного зв'язку.
Слайд 96Питання 1. Поняття про компетентність у спілкуванні.
Здатен бути з іншими
відвертим, природним, щирим, довірливим.
Навчився маніпулювати людьми, вміє використовувати їх
для досягнення власної мети.
Вміє спілкуватися той, хто
ГУМАНІСТИЧНИЙ
ПРАГМАТИЧНИЙ
ПІДХОДИ ДО ТЛУМАЧЕННЯ
Слайд 97Правила спілкування очима студентів
Слайд 98Для повноцінного спілкування необхідні:
Щирість – здатність до контакту без “маски”.
Довіра – віра в те, що партнер підтримує і допоможе.
Прийняття
– толерантне, доброзичливе ставлення до людей.
Сензитивність – чутливість, уважність до психічних явищ.
Емпатія – розуміння почуттів, емоційного стану партнера, бачення ситуації його очима.
Слайд 991. Якості особистості, необхідні для спілкування
2. Загальні і спеціальні знання
Компетентність у спілкуванні складається з 3-х основних частин
Виховання
Навчання
Тренування
Слайд 100 Питання 2.
Вміння слухати, види слухання.
Слухання – це активний пізнавальний процес,
який вимагає уваги, мислення, уяви.
Слайд 101За І. Атватером
За І. Атватером
За І. Атватером
слухання
Слайд 102
Слухання залежить від мети спілкування:
Соціальна – підтримати взаємовідношення. Не вимагає
особливих умінь слухання.
Інформаційна - передача та прийом повідомлення. Вимагає рефлексивного
слухання.
Експресивна – висловити свої почуття, думки. Спочатку нерефлексивне, потім перейти до рефлексивного слухання.
Спонукальна – заклик до дій. Доречно використовувати рефлексивне слухання.
Слайд 103Питання - уточнення для активного слухання
До іменника: “У якому значенні
Ви використовуєте це слово…?”, “Що для Вас означає…?”.
До дієслова: “Як
саме це буде робитися…?”, “Які конкретні дії, кроки розуміє, має на думці…?”
До правила: “Чому саме так треба?”, “Що станеться, якщо ми цього не зробимо?”
До узагальнення: "Чи дійсно всі…?”, “Невже ніколи…?”
До порівняння: для уточнення смислу слів “краще”, “гірше”, “легше” і т.п. (“Краще або легше у порівнянні з чим?”).
Слайд 104
Види зворотного зв’язку
(за Л. А. Петровською)
Мимовільний – довільний
Негативний – позитивний
Невербальний
– вербальний
Оцінювальний – без оцінки
Узагальнений – конкретний
Емоційний – нейтральний
Неефективний –
ефективний
Слайд 105Правил надання ефективного зворотного зв’язку:
Не давайте прямих оцінок іншим людям.
Кажіть конкретно, про кого йдеться, або про який випадок (замість
«всі ви”, “ти завжди” або “ви ніколи”).
Кажіть по “гарячому сліду” – про те, що було недавно.
Шукайте зручний момент, ситуацію, місце для подання зауваження.
Не кажіть про те, що людина не може змінити (наприклад, вади зовнішності).
Слайд 106Формула “Я – висловлювання”:
Крок Зміст висловлювання
Об’єктивно опишіть випадок,
ситуацію.
Опишіть яки у вас через це виникли проблеми
та почуття.
Опишіть яким ви бачити вихід із ситуації.
Поясніть, чому так всім буде краще.
Слайд 107
ТЕМА ІХ . ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ КОНФЛІКТУ
ПЛАН:
Конфлікт та його складові.
Функції та
види конфліктів.
Поведінка людини у конфлікті.
Слайд 1081. Питання
Конфлікт та його складові.
ПРОБЛЕМА: Чи можна прожити без
конфліктів? “Лише боротися – значить жити”?
І.Франко
У психології конфлікт – це
зіткнення протилежних, несумісних бажань або уявлень у свідомості однієї людини, у взаєминах індивідів або груп, пов’язане з гострими, негативними емоціями.
Слайд 109Конфлікт – це вже відкрите зіткнення сторін.
Слайд 110
“Якби в мене було 9 годин, аби зрубати дерево, 6
із них я би витратив на заточування сокири.” (Авраам Лінкольн)
Аналізу конфлікту
(за Бородкіним Ф.М. та Коряком Н.М.)
Хто є учасником конфлікту, яку силу він має?
За що борються, що відстоюють - об'єкт конфлікту?
Чому борються - мотиви, цілі кожного?
Як пояснюють свої та чужі дії - образ конфліктної ситуації?
На якій стадії знаходиться конфлікт?
Слайд 111Стадії конфлікту
Виникнення конфліктної ситуації.
Усвідомлення конфліктної ситуації.
Конфліктні дії.
Розв'язання
конфлікту.
Слайд 112КАРТОГРАФІЯ КОНФЛІКТУ:
(За Х. Корнеліус та Ш. Фейр)
1. Сформулювати проблему.
2. Хто
є головними та утягнутими сторонами.
3. Якими є їхні потреби.
4. Якими
є їхні побоювання.
Слайд 113Питання 2.
Функції та види конфліктів.
ПРОБЛЕМА:
Навіщо нам конфліктувати?
Слайд 114Півстоліття тому у США чорношкіра кравчиня Роза Паркс відмовилася поступитися
місцем у автобусі білому чоловіку. В результаті її заарештували та
стягнули штраф чотирнадцять доларів. Це стало початком загальнонаціонального руху за громадянські права кольорового населення
До яких наслідків призводять конфлікти?
Слайд 116Причини міжособистісних конфліктів
Порушення контролю над емоціями – страх, роздратування, недовіра,
образа, гнів тощо.
Несправедливий розподіл прав та обов’язків.
Наявність підсвідомих, прихованих
потреб, бажань, очікувань опонентів.
Конфліктні особистості –
демонстративного, некерованого, зверхточного, безконфліктного типів.
Слайд 117
Неефективне спілкування – джерело конфліктів
Не вміння висловлюється чітко та
ясно;
Невміння слухати;
Невміння без звинувачення виявити свої почуття, бажання;
Зверхньость, порушення потреби
у рівності.
Опоненти неправильно розуміють мотиви поведінки один одного;
Слайд 118
Питання 3.
Поведінка людини у конфлікті
ПРОБЛЕМА:
Як правильно конфліктувати?
Слайд 119Стратегії поведінки у конфлікті
КОМПРОМІС
Захист своїх інтересів
MIN
MAX
MIN
MAX
Захист інтересів опонента
Слайд 120Методи врегулювання конфліктів у колективі
Прямі
Вимога
Осуд
Догана
Роз'єднання
Звільнення
Непрямі
Вихід почуттів
Посередництво
“Оголення” агресії:
а) "обмін
місцями”,
в) “примусове слухання”
Слайд 121ПИТАННЯ:
Предмет та основні категорії педагогіки.
Галузі педагогіки.
Завдання педагогіки, її зв’язки з
іншими науками.
Тема 10 Педагогіка.
Слайд 122Й.-Г. Песталоцці
1746-1827
К. Д. Ушинський
1824-1870
А.С. Макаренко
1888-1939
ВИДАТНІ ПЕДАГОГИ
Ян Амос Коменскій
1592-1670
В.О. Сухомлинський
1918
- 1970
Й. Ф. Гербарт
(1776—1841)
Слайд 123Завдання педагогіки
Виявлення закономірностей процесу навчання і виховання людей.
Наукове обґрунтування систем
освіти, змісту навчання і виховання.
Розробка ефективних форм організації педагогічного процесу.
Розробка
змісту і методики самоосвіти і самовиховання людей.
Дослідження діяльності педагога і шляхів розвитку педагогічної майстерності.
Узагальнення і поширення передового досвіду навчання і виховання.
Слайд 124ПЕДАГОГІКА
Загальна педагогіка
Порівняльна педагогіка
Історія
педагогіки
Вікова педагогіка
Спеціальна педагогіка
Професійна педагогіка
Методики викладання предметів
Сурдопедагогіка
Тифлопедагогіка
Олигофренопедагогіка
Логопедія
Мови
Історії
Фізики
…
Інженерна
Медична
Військова
…
Педагогіка середніх
спеціальних навчальних закладів
Шкільна
педагогіка
Дошкільна
педагогіка
Педагогіка вищої школи
Педагогіка дорослих
(андрагогіка)
Слайд 125Тема 11. Педагогіка навчання
ПИТАННЯ:
Сутність, структура, функції навчання
Принципи навчання.
Методи навчання
Слайд 126НАВЧАННЯ
УЧІННЯ
Цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками
(ЗУН).
ВИКЛАДАННЯ
Діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він
ставить перед учнями пізнавальні завдання, повідомляє знання організує заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість ЗУН.
Слайд 127Функції навчання
Освітня
Розвивальна
Виховна
Слайд 128Мотиви навчальної діяльності
Внутрішні
допитливість;
інтерес до знань;
інтелектуальні почуття;
прагнення до саморозвитку.
Зовнішні
соціальні;
комунікативні;
утилітарні;
тривожність;
самовиховання.
Слайд 129
Принципи навчання – це основні положення, що визначають систему вимог
до змісту, організації і методики навчання.
Принцип свідомості, активності і самостійності
навчання
Принцип систематичності, послідовності і комплексності навчання
Принцип науковості і доступності навчання
Принцип міцності оволодіння знаннями, навичками й уміннями
Принцип групового і індивідуального підходу в навчанні
Принцип наочності навчання
Слайд 1305 методів навчання
від 1-го до 5-го ступінь активності
і самостійності в діяльності учнів поступово зростає:
1. Пояснювально-ілюстративний метод.
2. Репродуктивний
метод.
3. Метод проблемного викладу.
4.Частково-пошуковий.
5. Дослідницький метод.
(За І. Я. Лернером і М. Н. Скаткіним)
Слайд 131ТЕМА 12. Педагогіка виховання
Питання:
Мета та зміст виховання.
Принципи виховання.
Методи та прийоми
виховання.
Слайд 132ПИТАННЯ 1.
Мета та зміст виховання
Виховання - це процес систематичного і
цілеспрямованого впливу на особистість з метою підготовки її до суспільної,
трудової та культурної діяльності.
Слайд 133Основні напрями
змісту виховання:
моральне
естетичне
трудове
розумове
фізичне
екологічне
економічне
Слайд 134Головні принципи виховання
Індивідуальний і диференційований підхід.
Виховання в групі і
через колектив.
Виховання в процесі діяльності.
Поєднання високої вимогливості до вихованців
із повагою.
Опора на позитивне в особистості і групі
Принцип єдності, узгодженості. спадкоємності у вихованні.
Слайд 135Питання 3. Методи та прийоми виховання
Методи виховання – це
науково обґрунтовані засоби педагогічної взаємодії з дітьми, організації їхнього життя,
впливу на свідомість і поведінку, стимулювання діяльності і самовиховання.
Слайд 136I. Методи формування свідомості:
Словесні
бесіда
лекція
диспут
Прикладу
- власний
- літературний
- історичний
Слайд 137ІІ. Методи формування досвіду суспільної поведінки :
Педагогічна вимога
Вправа
Доручення
Громадська думка
Привчання
Створення виховуючих ситуацій
Слайд 138
ІІІ. Методи стимулювання, регулювання, коригування поведінки :
Змагання
Заохочення
Покарання
Слайд 139IV. Методи контролю і аналізу ефективності виховного процесу:
педагогічне спостереження;
опитування;
аналіз результатів
виконаної виховної роботи, доручень;
створення ситуацій для вивчення поведінки
Слайд 140Прийоми самовиховання
САМОПЕРЕКОНАННЯ
САМОЗАОХОЧЕННЯ
САМОЗОБОВ’ЯЗАННЯ
САМОАНАЛІЗ
САМОНАВІЮВАННЯ
САМООСУД
САМОПРИМУС
Слайд 141Механізми психологічного впливу
Психічне зараження
Наслідування
Навіювання
Маніпулювання
Переконування
Слайд 142Переконування
— метод виховання, який передбачає цілеспрямований вплив на свідомість
вихованця з метою формування у нього позитивних морально -психологічних рис,
спонукання до суспільно корисної діяльності або подолання негативної
Слайд 143Навіювання
- особливий вид психологічного впливу на людину, що зумовлює некритичне
сприйняття інформації.
ВИДИ ПЕДАГОГІЧНОГО НАВІЮВАННЯ
Пряме (команда, наказ;навіювальна настанова)
Непряме (натяк, осуд,
схвалення)
Самонавіювання
Релаксопедія з дидактичною , або виховною метою
Слайд 144Прийоми педагогічного впливу
- це спосіб організації певної педагогічної ситуації,
який викликає нові почуття й думки учнів, що спонукають їх
до змін
Е. Натанзон поділяє прийоми на спонукальні і гальмівні
Н. Щуркова виділяє групу прийомів етичного захисту
Слайд 145Спонукальні прийоми педагогічного впливу
авансування
вияв умінь учителя
обхідний рух
фланговий підхід
опосередкування
прохання
вияв невдоволення
Слайд 146Гальмівні прийоми педагогічного впливу
збудження тривоги щодо покарання
іронія
констатація вчинку
натяк
удавана байдужість
удавана недовіра
Слайд 147Педагогічні прийоми етичного захисту
наївний подив
питання на відтворення
підставляння мотиву
посилання на
особливості характеру
протиставлення переваг вихованця його вчинку